Постанова № 35654339, 26.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6210/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Купріс М.В.,

за участю представника позивача - Шевчук П.В.

представника відповідача ДПІ у м. Полтаві - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області , управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про стягнення бюджетної заборгованості, пені та визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2013 року позивач Українсько-німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтазар" (далі - Українсько-німецьке ТОВ "Алтазар") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) , управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області (далі - УДКС у м. Полтаві) про стягнення з Державного бюджету України на користь Українсько-німецького ТОВ "Алтазар" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 94963,00 грн. та пені в розмірі 3137,68 грн.

У ході судового розгляду справи позивач у порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України зменшив позовні вимоги, просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-німецького ТОВ "Алтазар" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 92262,00 грн. та пеню у розмірі 3135,94 грн., а також визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Полтаві, що виразилась у нескладенні та неподанні висновку про суми відшкодування ПДВ по декларації за квітень 2012 року із розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 94963,00 грн.

В обґрунтування змінених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем здійснено зарахування позитивного значення в сумі 2701,00 грн. по декларації, поданій за вересень 2013 року в рахунок зменшення суми заборгованості податку на додану вартість по декларації за квітень 2012 року. Також, позивач просив стягнути пеню за бюджетною заборгованістю на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ у розмірі 3135,94 грн., посилаючись на положення пункту 200.23. статті 200 Податкового кодексу України, яким визначено, що на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у м. Полтаві вимоги позовної заяви не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що дії вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідач УДКС у м. Полтаві явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надавши до суду письмові пояснення, в яких просить суд розглянути справу в сукупності поданих доказів та у відповідності до чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини

Українсько-німецьке ТОВ "Алтазар" є суб'єктом господарської діяльності, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 17.02.1994 року за №15881070010001696 (ідентифікаційний код 20029514).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві з 21.02.1994 року, зареєстрований платником податку на додану вартість 06.11.2001, про що видане свідоцтво №23498801.

21 травня 2012 року позивачем до ДПІ у м. Полтаві подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 року із заявленою сумою бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 94991,00 грн.

02 серпня 2012 року податковим органом, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування, декларування Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, складено акт №2198/15-3/200295514, у якому зазначено про завищення суми бюджетного відшкодування та зроблено висновок про порушення п.200.1 пп. "а" п.200.4 ст.200, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2012 року на суму 94991,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення №0000301507 від 17.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94963,00 грн. та №0000311507 від 17.08.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 94991,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 23747,75 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" у порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0000311507 від 17.08.2012 року залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0000301507 від 17.08.2012 року скасовано та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві прийняти податкове повідомлення - рішення на суму заниження бюджетного відшкодування в розмірі 94963,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №000061507 від 12.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94963,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0000311507 від 17.08.2012 року та №000061507 від 12.11.2012 року позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року у справі №2а-1670/8128/12 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000311507 від 17.08.2012 року та №0000661507 від 12.11.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року на користь Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" в розмірі 94991,00 грн. (а.с.11-13).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000311507 від 17.08.2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 27,67 грн та в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на користь позивача в розмірі 94991,00 грн. (а.с.14-18)

У зв'язку з тим що відповідач не здійснив бюджетне відшкодування заявленої суми податку на додану вартість у розмірі 94963,00 грн., тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України належної йому до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність позовних вимог суд виходить із вимог законодавства, що регулювало відносини бюджетного відшкодування на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до положень підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Порядок визначення сум податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.7. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

За приписами пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість /пункту 200.23. статті 200 Податкового кодексу України/.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до вищезазначених норм подано декларацію з ПДВ за квітень 2012 року та розрахунок бюджетного відшкодування, де позивачем відображено рішення про бюджетне відшкодування шляхом зарахування заявленої суми на розрахунковий рахунок у банку.

Висновки акту №2198/15-3/200295514 від 02.08.2012 року документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування, декларування Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року спростовані ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом вищевказаного судового рішення судом підтверджено правильність формування позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 94963,00 грн. тому позивач має право на її відшкодування.

Враховуючи те, що ДПІ у м. Полтаві з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №2а-1670/8128/12 у зв'язку із ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року не забезпечено належним чином виконання своїх повноважень щодо відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ у податкових деклараціях за квітень 2012 року, то суд погоджується із доводами позивача, що такою бездіяльністю ДПІ у м. Полтаві порушено його право на бюджетне відшкодування вищевказаної суми ПДВ та призвело до утворення бюджетної заборгованості.

Доказом в підтвердження наявності бюджетної заборгованості є довідка про розмір залишку не відшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості перед Україно-німецьким ТОВ "Алтазар". Згідно вищезазначеної довідки залишок бюджетної заборгованості за квітень 2012 року, станом на 11.11.2013 року становить 92206,00 грн. основної заборгованості. (а.с.56).

З огляду на зазначене позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України вказаної суми бюджетного відшкодування у розмірі 92262,00 грн. є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

Разом з тим суд вважає, що визнання протиправною бездіяльності є неналежним способом захисту порушеного права, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Перевіривши правомірність позовних вимог про стягнення пені за бюджетною заборгованістю на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ у розмірі 3135,94 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу даного положення вбачається, що пеня розраховується за весь час прострочення сплати бюджетної заборгованості з моменту виникнення по день погашення такої заборгованості.

Оскільки погашення бюджетної заборгованості не відбулось та остаточного періоду для розрахунку строку заборгованості зазначити на даний час неможливо, суд вважає передчасною вимогу про стягнення пені за прострочення сплати бюджетного відшкодування, а тому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). При цьому, суд зазначає, що стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, винного у виникненні спору, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду, тобто Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що є правонаступником ДПІ у м. Полтаві.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір за майнові вимоги в загальному розмірі 196,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №64 від 23.10.2013 року (а.с.34) суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про стягнення бюджетної заборгованості, пені та визнання бездіяльності протиправною - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, з розрахункового рахунку №31117030700002 "Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами" на користь Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" (код 20029514, вул. Грушевського, 1, м. Полтава, 36021) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 92 262 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" (код 20029514, вул. Грушевського, 1, м. Полтава, 36021) витрати зі сплати судового збору в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко