Рішення № 35653957, 29.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 26 » листопада 2013 року Справа №927/1196/13

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш"

17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Заводська, 33

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання"

010011, Республіка Казахстан, м. Астана, пр-т Женіс, 81-а

Про стягнення 159142,00 доларів США (1272022,01 грн.)

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Ященко Ю.М. - юрисконсульт, довіреність №550 від 17.09.2013;

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" подано позовну заяву №541 від 17.09.2013 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання" про стягнення 159142,00 доларів США (1272022,01 грн.), в тому числі 153316,00 доларів США основного боргу та 5826,00 доларів США пені.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.09.2013 вказану заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/1196/13. Розгляд справи призначено на 26.11.2013.

Одночасно даною ухвалою провадження у справі було зупинено до 26.11.2013 на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю надсилання судового доручення про надання правової допомоги до іноземного суду.

20.09.2013 господарським судом Чернігівської області на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України N2889-XII від 19.12.1992 (дата підписання Україною: 20 березня 1992 р. Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992 р.), було надіслано Спеціалізованому міжрайонному економічному суду міста Астани Республіки Казахстан доручення про вручення Відповідачу ухвали господарського суду Чернігівської області від 20.09.2013 про порушення провадження у справі №927/1196/13.

07.11.2013 до господарського суду Чернігівської області надійшло підтвердження про вручення 18.10.13р. Спеціалізованим міжрайонним економічним судом міста Астани ухвали господарського суду Чернігівської області від 20.09.2013 про порушення провадження у справі №927/1196/13 Бектурганову С.У. - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання" згідно довіреності від 01.09.2013.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013 провадження у справі №927/1196/13 поновлено.

У судовому засіданні 26.11.2013 представник Позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору контракту №14М-13ВП від 19 березня 2013 року.

Крім того, до початку судового засідання 26.11.2013 від Позивача надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні Відповідачеві грошові суми та майно, зокрема пожежний автопоїзд, що був предметом поставки.

Дане клопотання залишається судом без задоволення з підстав зазначених нижче.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника у судове засідання 26.11.2013 не забезпечив, хоча, як було зазначено вище, про дату, час та місце розгляду справи Відповідач був повідомлений належним чином.

Про поважність причин нез'явлення представника Відповідача у судове засідання суд не повідомлено.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання" (Відповідач) був укладений контракт №14М-13ВП (далі - Контракт).

Згідно з п.1.1., п.1.2. Контракту Продавець (Позивач) продає, а Покупець (Відповідач) купляє продукцію (далі найменовану Товар) на умовах поставки DDU - м. Астана в номенклатурі, кількості по ціні та в строки у відповідності з вимогами, викладеними в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Товар поставляється у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2000. У разі протиріччя між умовами даного Контракту та положеннями Інкотермс-2000, пріоритет будуть мати умови даного Контракту.

Відповідно до п.п.2.1.-2.3. Контракту ціна на товар встановлена в доларах США та розуміється ціною на умовах DDU - м. Астана (Інкотермс-2000). Валюта платежу - долари США. Загальна сума Контракту визначається об'ємом узгоджених специфікацій. На момент укладення Контракту сума складає 218316,00 (двісті вісімнадцять тисяч триста шістнадцять) доларів США.

За умовами п.п.3.1.-3.3. Контракту ціна на товар, який підлягає поставці за даним Контрактом, вказана в доларах США на умовах DDU - м. Астана (Інкотермс-2000). Покупець здійснює оплату за Товар у відповідності з умовами, викладеними у Специфікаціях до Контракту. Днем оплати вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця.

Згідно з п.п.4.1.-4.3. Контракту поставка продукції за даним Контрактом здійснюється на умовах DDU - м. Астана (Інкотермс-2000). Датою поставки вважається дата відмітки в товарно-транспортній накладній про прибуття вантажу на митний пост чи склад тимчасового зберігання у пункті призначення в країні Покупця. Поставка Товару здійснюється у термін, вказаний у Специфікаціях до даного Контракту.

Відповідно до п.п.4.5.-4.6. Контракту вантажоотримувач за даним Контрактом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання", вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш".

Згідно п.11.5. Контакту він діє з моменту підписання обома сторонами до 31.12.2013, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами положень даного Контракту рівно в частині строків поставки, оплати, виконання гарантійних та інших зобов'язань, що виникли внаслідок підписання Контракту.

Як вбачається зі Специфікації №1 від 19.03.2013 до Контракту №14М-13ВП від 19.03.2013 (Додаток №1 до Контракту), підписаної між сторонами, найменування товару, що поставляється - автопоїзд пожежний АЦ-30-70-2 (6443)-406, загальна вартість товару (враховуючи витрати на митне оформлення та сертифікат походження товару по формі СТ-1) 218316,00 (двісті вісімнадцять тисяч триста шістнадцять) доларів США 00 центів. Товар поставляється на умовах DDU - м. Астана (Інкотермс-2000). Умови оплати - в строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Товар поставляється не пізніше 01 липня 2013 року. Дострокова поставка допускається. Технічні характеристики та комплектація вказані в додатку до Специфікації.

Поставка товару підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А№189101, копія якої наявна в матеріалах справи, та в якій міститься відмітка про розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання 27.06.2013.

Позивачем також був виставлений Відповідачу відповідний рахунок-фактура №5/129 від 12.06.2013 на суму 218316,00 доларів США, який був отриманий останнім 27.06.2013.

02 липня 2013 року між сторонами підписаний акт прийому-передачі АЦ-30-70-2 (6443)-406 по контракту від 19.03.2013, відповідно до якого представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" здав, а представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання" прийняв автопоїзд пожежний АЦ-30-70-2 (6443)-406 (іден. №Y8F406000DF000001, шассі №Y7A6151T6D0814090, двигун D0514583) в кількості 1 (одна) шт.

Відповідач за отриманий товар розрахунок здійснив частково, сплативши 65000,00 доларів США 12.08.2013, що підтверджується копією виписки банку, яка міститься в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 153316,00 доларів США основного боргу.

Згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України:

«Мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".»

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики":

1. Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

5. Слідчі і судові документи складаються державною мовою.»

Згідно зі ст.9 Конституції України:

«Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.»

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року N1906-IV:

1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.»

Згідно з ч.ч.1,3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.»

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України:

«Іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.»

Відповідно до п.п.1-3,6,11 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року N 2709-IV (далі Закон):

«Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

1) приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи;

2) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

· хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

· об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

· юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

3) колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

6) правова кваліфікація - визначення права, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

11) міжнародний договір України - чинний міжнародний договір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.»

Згідно з п.п.1-3 ч.1 ст.2 Закону:

« 1. Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом.»

Відповідно до ст.3 Закону:

«Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.»

Згідно ст.1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховною Радою України N2889-XII від 19.12.1992, дата підписання Україною: 20 березня 1992 р. Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992р. (далі Угода):

«Ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.»

Відповідно до ст.2 Угоди:

«Для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, та їх об'єднань.»

Згідно з ч.ч.1,2 ст.25 Закону:

« 1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.»

Відповідно до ст.26 Закону:

«Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.»

Згідно зі ст.6 Угоди:

«Документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення.

Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.»

Відповідно до п. «а» ст.11 Угоди:

«Цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами:

а) цивільна правоздатність і дієздатність юридичних осіб і підприємців визначається за законодавством держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, на території якої заснована юридична особа, зареєстрований підприємець.»

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 №114551 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 26.05.2009.

Згідно наданої Позивачем копії свідоцтва про державну перереєстрацію юридичної особи серії В №614630, виданого 14.12.2011 Департаментом юстиції міста Астани Міністерства юстиції Республіки Казахстан, 11.04.2011 проведено первинну державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання". Дане свідоцтво надає право здійснювати діяльність у відповідності з установчими документами в межах законодавства Республіки Казахстан.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання" має необхідну цивільну правоздатність і дієздатність юридичної особи як для укладення вищевказаного Контракту з Позивачем, так і для участі в господарському процесі в господарських судах України в статусі учасника судового процесу, зокрема і Відповідача.

Доказів зворотного Відповідачем суду не представлено.

Згідно зі ст.124 Господарського процесуального кодексу України:

«Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.»

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону:

«Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.»

Згідно з п.1 ч.1 ст.76 Закону:

« 1. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.»

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.4 Угоди:

«Компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.»

За умовами п.8.2. Контракту у разі, якщо сторони не досягнуть згоди, справа підлягає розгляду в судовому порядку за місцем знаходження Позивача.

На підставі викладеного, та враховуючи положення ст.ст.1,2,12,13 Господарського процесуального кодексу України суд доходить висновку, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Чернігівської області.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону:

«Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.»

Відповідно до ст.43 Закону:

«Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.»

Згідно з п.1 ч.1 ст.44 Закону:

«У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є:

1) продавець - за договором купівлі-продажу.»

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.32 Закону:

« 2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

3. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.»

Згідно п.п.«г,є» ст.11 Угоди:

«Цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами:

г) форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення. Форма угод щодо будівель, іншого нерухомого майна і прав на нього визначається за законодавством місця знаходження такого майна;

є) права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.»

На підставі викладеного, враховуючи, що сторонами в Контракті не визначено право, яке підлягає застосуванню до врегульованих ним правовідносин, що стали предметом даного спору, і що місцем здійснення Контракту та місцем знаходження продавця за Контрактом, яким є Позивач по справі, є смт. Ладан Прилуцького району Чернігівської області держави Україна, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

"За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться."

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача 153316,00 доларів США основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. "

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. "

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. "

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.10.2. Контракту у разі несвоєчасної оплати продукції Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, що поставляється, за кожен день прострочки, але не більше 5% від повної вартості не оплаченого в строк товару.

На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Контракту, Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 5826,00 доларів США за період з 29.08.2013 по 04.09.2013 в кількості 38 прострочених днів згідно наданого розрахунку.

При цьому, як зазначено представником Позивача в клопотанні, наданому в судовому засіданні 26.11.2013, Позивачем помилково в позові зазначено дату початку нарахування пені. Фактично періодом прострочення є період з 29.07.2013 по 04.09.2013 в кількості 38 прострочених днів.

Визначена Позивачем дата початку прострочення з боку Відповідача і відповідного нарахування пені відповідає п.п.3,4 Специфікації, п.п.4.2.,4.3. Контракту та вищевказаним документам, які підтверджують факт та дату поставки товару.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.1. Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару.

Проте, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Дана правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013, постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 по справі № 25/187, від 07.11.2011 по справі №5002-2/5109-2010 та постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 25/187.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2138,02 доларів США, з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

В стягнення решти пені має бути відмовлено.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 153316,00 доларів США основного боргу та 2138,02 доларів США пені.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Крім того, до початку судового засідання 28.11.2013 від Позивача надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні Відповідачеві грошові суми та майно, зокрема пожежний автопоїзд, що був предметом поставки.

Дане клопотання залишається судом без задоволення з таких підстав.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України:

"Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду."

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.67 Господарського процесуального кодексу України:

"Позов забезпечується:

· накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. "

Згідно з ч.ч.1,2 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову":

«Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.»

Відповідно до ч.ч.1,2 п.3 даної постанови:

«Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.»

Власну заяву про забезпечення позову Позивач обґрунтовує наявністю у нього підстав вважати, що виконання рішення господарського суду після його прийняття може бути ускладнене або навіть неможливо, проте, жодних, більш конкретних та детальних обґрунтувань, що це за підстави та якими належними та допустимими письмовими доказами вони підтверджуються, в порушення вищевказаних норм ні заява, ні її додатки не містять.

Крім того, суд враховує, що:

· Відповідач знаходиться в іншій державі;

· доказів наявності у Відповідача грошових коштів та майна на території України Позивач не представив;

· нормативно-правового обґрунтування наявності у господарських судів України компетенції накладати арешти на грошові кошти і майно, які знаходяться на території інших держав та належать іноземним юридичним особам, і доказів нормативної та реальної можливості виконання такої ухвали про забезпечення позову іноземними судовими органами Відповідач не надав;

· доказів, що пожарний автопоїзд, який був предметом Контракту, до цього часу знаходиться у власності Відповідача, не навів.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 66, 67, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казахстанське підприємство рятувальної техніки та обладнання" (010011, Республіка Казахстан, м. Астана, пр-т Женіс, 81-а, БИН 110440008359, РНН 620200372344, ОКПО 51196677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пожспецмаш" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Заводська, 33, ідентифікаційний код 36459962) 153316 доларів США основного боргу, 2138 доларів США 02 центи пені та 25441 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 29 листопада 2013 року.

Суддя І.В. Кушнір