Рішення № 35653825, 27.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 року Справа № 913/2409/13

Провадження №9/913/2409/13

за позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Луганська вугільна компанія", м. Луганськ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", м. Антрацит Луганської області

про стягнення збитків в сумі 29 859 грн. 36 коп.

суддя Ворожцов А.Г.,

секретар судового засідання Хухрянська І.В.,

в присутності представників:

від позивача - Загнітко Я.А., дов. № 28-12/50-Д від 28.12.12,

від відповідача - Рибалкіна О.О., дов. № 15 від 02.01.13,

від 3-ї особи, ПАТ "Луганська вугільна компанія" - не прибув,

від 3-ї особи, ТОВ "ЦЗФ "Нагольчанська" - Поета А.І., дов. № 05/127 від 24.01.13

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ДП "Вугілля України", заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 29859,36 грн., спричинених неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки вугілля № 21-11/1-ЕН від 19.04.11, що був укладений між ним (покупець) та ДП "Атрацит" (постачальник), згідно з яким відповідач зобов'язався поставляти вугілля в асортименті по реквізитах та за якісними характеристиками, обумовленими договором.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, а також пунктам 3.1.2 та 3.1.3, постачальник (відповідача) повністю відшкодовує витрати покупця (позивача) та вантажоотримувача зі сплати користування вагонами, витрат на подачу-прибирання, маневрових робіт тощо.

Відповідач у 2011 році відвантажив за відповідними залізничними накладними вугільну продукцію.

Під час перевірки маси вантажу на проміжній станції Нижньодніпровський вузол у вагонах було виявлено розбіжності (перевантаження) між фактичною масою і масою, зазначеною в накладних, про що засвідчено актами загальної форми та комерційними актами.

Надлишок вугілля був перевантажений в інші вагони та видано досилочні накладні.

З вантажоотримувача було стягнуто збитки на суму 29859,36 грн. за додаткові послуги з перевантаження надлишку вантажу, що підтверджується накопичувальною карткою та переліками Техпд тощо.

Позивач поніс вказані збитки, оскільки підписавши договір з ДП "Антрацит", де вантажоотримувачем є Трипільська ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго", він уклав договір № 111/2 від 29.04.11 з аналогічними умовами з ПАТ "ДЕК "Центренерго"; в свою чергу останнє, як вантажоотримувач спірного вугілля, звернулось до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків за додаткові витрати, понесені внаслідок усунення перевантаження вугілля у вагонах.

Рішенням по справі № 5011-42/13545-2012 господарський суд м. Києва зобов'язав ДП "Вугілля України" відшкодувати ПАТ "ДЕК "Центренерго" завдані збитки в розмірі 29859,36 грн.

Виконання судового рішення підтверджується заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.12.12 № 2472/02 на суму 31468,86 грн.

Відповідач, ДП "Антрацит", відзивом на позовну заяву за № 09/1016 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на недоведеність позивачем вини, протиправної поведінки у спричиненні заявленої шкоди.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинив відповідач внаслідок неналежного виконання спірного договору поставки збитки позивачу в заявленій сумі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки вугілля № 21-11/1-ЕН від 19.04.11 (а.с. 11 - 17), згідно з яким відповідач (постачальник) зобов'язався поставляти вугілля в асортименті за реквізитами та якісними характеристиками, обумовленими договором.

Відповідно до пп. 3.1.2 договору відповідач мав здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, а також пунктам 3.1.2 та 3.1.3, постачальник (відповідача) повністю відшкодовує витрати покупця (позивача) та вантажоотримувача зі сплати користування вагонами, витрат на подачу-прибирання, маневрових робіт тощо.

Відповідач у 2011 році відвантажив за відповідними залізничними накладними (а.с. 29 - 38) вугільну продукцію.

Під час перевірки маси вантажу на проміжній станції Нижньодніпровський вузол у вагонах було виявлено розбіжності (перевантаження) між фактичною масою і масою, зазначеною в накладних, про що засвідчено актами загальної форми та комерційними актами (а.с. 39 - 47).

Надлишок вугілля, як стверджує позивач, був перевантажений в інші вагони та видано досилочні накладні.

З вантажоотримувача було стягнуто збитки на суму 29859,36 грн. за додаткові послуги з перевантаження надлишку вантажу, що підтверджується накопичувальною карткою та переліками Техпд тощо (а.с. 48 - 54).

Позивач стверджує, що поніс вказані збитки, оскільки підписавши договір з ДП "Антрацит", де вантажоотримувачем є Трипільська ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго", він уклав договір № 111/2 від 29.04.11 з аналогічними умовами з ПАТ "ДЕК "Центренерго" (а.с. 19 - 27); в свою чергу останнє, як вантажоотримувач спірного вугілля, звернулось до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків за додаткові витрати, понесені внаслідок усунення перевантаження вугілля у вагонах.

Рішенням по справі № 5011-42/13545-2012 (а.с. 28) господарський суд м. Києва зобов'язав ДП "Вугілля України" відшкодувати ПАТ "ДЕК "Центренерго" завдані збитки в розмірі 29859,36 грн.

Виконання судового рішення підтверджується заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.12.12 № 2472/02 на суму 31468,86 грн. (а.с. 55).

Вирішуючи цей спір суд виходить з наступного.

За договором поставки, згідно зі статтею 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч.1, 3 ст.909 ЦК України).

Відповідно до п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (надалі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилом п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно із ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з фактичних обставин справи, стороною договору перевезення вантажу залізницею, що підтверджується наявними у справі залізничними накладними, відповідач, ДП "Антрацит", не виступав, оскільки вантажовідправником виступало ВАТ "ЦЗФ Нагольчанська". Саме ця особа складала накладну, здійснювала завантаження вугілля у вагони, передавала залізниці для перевезення вантаж.

Обставини свідчать про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків, оскільки він не порушував зобов'язань, що випливають із договору перевезення.

Умовою п. 5.11 договору поставки № 21-11/1-ЕН визначено, що фактична кількість вугілля, яке надійшло від постачальника та прийняте покупцем, має відображатися в актах звірення вугілля за кількістю та якістю та актах прийому-передачі вугілля.

У відповідності до пп. 3.1.6 цього договору постачальник (відповідач у справі) склав акти приймання-передачі вугілля від 19-го та 31-го жовтня 2011 року (а.с. 73, 75, 79), які підписані сторонами договору на підставі актів звіряння за кількістю та якістю, підписаними покупцем (позивачем у справі) та вантажоотримувачем (Трипільська ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго") від 19-го та 31-го жовтня 2011 року (а.с. 74, 76 - 78, 80 - 82).

Виходячи з відомостей, які містяться у цих актах та у комерційних актах, а також у досилочних накладних щодо спірних вагонів, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не підтверджено документально факту спричинення збитків саме відповідачем внаслідок невиконання умов договору поставки.

Крім того, суд приймає до уваги посилання відповідача про те, що у доданих до позову залізничних накладних, відповідно до яких було виявлене перевантаження вугілля, особою, яка здійснювала навантаження та відправлення вантажу, є ВАТ "ЦЗФ "Нагольчанська", тому й відповідальність за правильність даних щодо маси вантажу у накладних та наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей має нести вантажовідправник.

Посилання скаржника у письмових запереченнях (а.с. 95) на приписи ст.618 ЦК України, відповідно до яких боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст.528 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця, є помилковим розумінням положень наведеного законодавства, оскільки цією статтею унормовано відповідальність боржника за невиконання іншою особою саме обов'язку боржника, яким у даному випадку є обов'язок поставити у встановлений строк товар у власність покупця. Не перебуваючи із перевізником у правовідносинах перевезення вантажу на користь позивача, відповідач не мав права доручити вантажовідправнику виконання обов'язків з укладання договору перевезення та його виконання.

Така правова позиція викладена й у постанові ВГСУ від 26.02.13 у справі № 5011-69/7996-2012 (а.с. 83 - 85).

Доводи позивача про прийняття відповідачем за умовами договору поставки зобов'язань з належного завантаження вугілля у залізничні вагони, не приймаються до уваги з огляду на те, що не будучи вантажовідправником за спірними залізничними накладними відповідач не порушив умови поставки.

Таким чином, позивачем не доведено всі складові понесення ним збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу і підстави для задоволення регресних вимог позивача та застосування норм ст.228 ГК України відсутні.

Крім того, само по собі рішення господарського суду м.Києва по справі № 5011-42/13545-2012 не є в розумінні ч. 2 ст.35 ГПК України носієм фактів, що мають преюдиціальне значення при вирішенні спору у справі № 913/2409/13, оскільки суб'єктний склад сторін у цих справах є різним.

Суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків в порядку регресу та безпідставність посилання позивача на ст. 228 ГК України, оскільки у даному випадку між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з відшкодуванням збитків у вигляді витрат, понесених позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 21-11/1-ЕН від 19.04.11, а не правовідносини з відшкодування позадоговірної шкоди в порядку регресу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ДП "Вугілля України" відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 27.11.13.

Суддя А. Г. Ворожцов