Рішення № 35653722, 26.11.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2013 Справа № 905/6950/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"до Державного підприємства "Донецька залізниця"простягнення 6 535,37 грн. за участю представників:

від позивачане з'явилисьвід відповідача Ляшко Д.В. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" вартості нестачі вугілля в розмірі 6 535,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вугілля, яке перевозилось за накладною №49357809 у вагоні № 67898007, було доставлене на станцію призначення з недостачею вантажу у розмірі 6 600 кг, про що складено комерційний акт БА № 786604/19. На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення, оскільки було виявлено порушення маркування, а також поглиблення на поверхні вантажу, а тому відповідальність за втрату вантажу повинен нести перевізник.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що статтею 111 Статуту залізниць України передбачено звільнення залізниці від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, якщо завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція). Вважає, що причиною недостачі вантажу стала неналежна підготовка рухомого складу до перевезення. Оскільки завантаження спірного вантажу здійснювалось вантажовідправником, останній має нести відповідальність за нестачу вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

25.03.2013 зі станції Фащевка Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (вантажовідправник) згідно договору поставки № 312-1ра від 03.01.2012 на адресу вантажоотримувача - ТДВ "Шахта "Білозерська" на станцію Добропілля Донецької залізниці у вагоні № 67898007 за залізничною накладною № 49357809 відвантажено вантаж: вугілля антрацит.

За накладною № 49357809 маса вантажу у вагоні № 67898007 становить 71 000 кг (брутто - не зазначено, тара - 22 000 кг).

На станції призначення Добропілля Донецької залізниці був складений комерційний акт БА №786604/19 від 02.04.2013, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону № 67898007 на 150 т тензометричних вагонних вагах вантажоотримувача та встановлено наступне: вагон № 67898007 за документом вага нетто 71 000 кг, тара 22 000 кг, фактично при переважуванні брутто 86 400 кг, тара 22 000 кг, нетто 64 400, що менше документу на 6 600 кг. У комерційному акті також вказано, що вагон прибув із заглибленнями: над 1 та 2 люками по ходу руху потяга наявне заглиблення довжиною 2,5 м, глибиною 0,4 м, на всю ширину напіввагона, у місці заглиблення маркування вантажу відсутнє, люки, двері зачинені, витікання вантажу відсутнє.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці -начальником станції, працівником станції, з боку отримувача - уповноваженим представником.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт", а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, зауважень до підготовки рухомого складу до перевезення не було, просипання вантажу не виявлено, іншого відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу і на проміжних станціях. Комерційний акт БА №786604/19 не містить відомостей про те, що вагон № 67898007 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу. Тому посилання відповідача на те, що причиною недостачі вантажу стала неналежна підготовка вантажовідправником рухомого складу до перевезення, судом відхиляються.

Щодо того, що вагон № 67898007 подавався під здвоєну операцію, суд відзначає наступне.

Відповідно до пп. 2 п. е ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).

Згідно цього пункту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, псування або пошкодження вантажу, у той час як за спірним перевезенням втрати вантажу не було, а мала місце нестача вантажу, що не є тотожним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ДП "Донецька залізниця" доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надало.

Відповідач не довів, що недостача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).

Згідно рахунку № 521 від 25.03.2013 ціна 1 т вугільної продукції АМ 13-25 - 1 109,57 грн. (з ПДВ).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості недостачі вугільної продукції, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з ДП "Донецька залізниця" вартості недостачі вугільної продукції у розмірі 6 535,37 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (85013, Донецька область, м. Добропілля, м.Білозерське, вул. Строїтельна, 17, ідентифікаційний код 36028628) суму збитків у розмірі 6 535 (шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 02.12.2013.

Суддя М.В. Сажнева