Постанова № 35653683, 25.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року 10 год. 50 хв. Справа № 808/8269/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участі представників сторін

від позивача: Хілько А.С.

Данковська С.В.

від відповідача: Сергієнко Т.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-Трейд»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000632214/4822 та №0000642214/4821 від 30.05.2013

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-Трейд» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 № 0000632214/4822 та № 0000642214/4821.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. Позивач вважає, що відповідачу не делеговано повноважень, щодо визнання правочинів не дійсними, безтоварними, непідтвердженими, тощо, оскільки нереальність правочинів може бути встановлена лише за рішенням компетентного суду. Також зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» (контрагента позивача) жодним чином не може бути доказом нереальності взаємовідносин ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» з ТОВ «Технопромгруп», оскільки такий висновок може бути зроблений лише на підставі рішення або вироку суду, яким встановлені відповідні факти та зроблені висновки про наявність вини посадових осіб платників податків. З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає винесені податкові повідомлення - рішення протиправним та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Хілько А.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності з контрагентом позивача - ТОВ «Технопромгруп» в судовому засіданні надав суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість, копії Додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додатну вартість - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та копії квитанцій про приймання податкового документа в електронному вигляді (других квитанцій) ТОВ «Технопромгруп» за період в межах якого проводилася перевірка.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Шевченко Т.В. на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі. Зазначила, що вона є бухгалтером ТОВ «ВКФ Електро-Трейд», надала пояснення з приводу того, що всі господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулися реально, згідно зазначених господарських операцій підприємством було отримано товари, які в подальшому використовувалися у виробничому процесі. На підставі викладеного просила суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000632214/4822 та № 0000642214/4821.

Представник відповідача Сергієнко Т.С. в судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначала, що порушення позивачем п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п.п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України відбулось у зв'язку із здійсненням позивачем господарських відносин з ТОВ «Технопромгруп». Так, ДПІ в Орджонікідзевському районі отримано акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 №653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» (код ЄДРПОУ 37301047) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.10.2012». В акті перевірки зазначено, що ДПІ у Ленінському районі було здійснено вихід на юридичну адресу: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Щорса, буд. 1, в результаті чого встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт №88 від 15.02.2013. Крім того, розрахунок сум комунального, земельного податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у 2012 році підприємством не подавались. З наведеного вбачається, що всі наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Технопромгруп» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Також зазначає, що оскільки при проведенні перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні накладні, які є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, то позивачем не надано доказів на підтвердження факту перевезення отриманих товарів, що є доказом на підтвердження того факту, що за договором поставки не було отримано жодних товарів.

На підставі викладеного зазначила, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.11.2013 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-Трейд» зареєстровано 30.11.1998 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію від 30.11.1998 №0010082), 25.03.2013 внесені зміни до установчих документів юридичних осіб за №105, згідно внесених змін ТОВ «Колор-Трейд» змінило назву на ТОВ «ВКФ Електро-Трейд».

В період з 11.04.2013 по 17.04.2013 фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказів №415 від 10.04.2013 та №343 від 16.04.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп» (код ЄДРПОУ 37301047) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 86/22-1421/30201976 від 24.04.2013.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п. 44.1 п. 44.3, пп.44.6 ст. 44 п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 160222 грн., який сформований за результатами господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Технопромгруп», що призвело до: завищення податкового кредиту на загальну суму 160222 грн. (р.17 податкової декларації з ПДВ); завищення від'ємного значення на загальну суму 1310 грн. (p. 19 податкової декларації з ПДВ); завищення залишку від'ємного значення попереднього періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1393 грн. (p. 24 податкової декларації з ПДВ); заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 158912 грн. (p. 25 податкової декларації з ПДВ); та встановлено порушення вимог п.п.4.1.27 п. 14.1. ст. 14, п. 44.6. ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 168 233 грн.

На підставі акту перевірки № 86/22-1421/30201976 від 24.04.2013 винесено податкові повідомлення-рішення № 0000632214/4822 та № 0000642214/4821 від 30.05.2013, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання щодо ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» у сумі нарахованого податку на додану вартість у розмірі 158 912 грн. та 39 728 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), а також суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року - 1 217 грн. та червень 2012 року - 93 грн., а всього - 199 950 грн.

Суд встановив, що 04.01.2012 між ТОВ «Колор-Трейд» (замовник) та ТОВ «Технопромгруп» (постачальник) укладено договір на поставку товарів б/н.

Згідно умов договору, постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити та передати у власність замовнику товар (згідно з заявки), а замовник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором (заявкою) прийняти та оплатити цей товар. Поставка товару здійснюється за заявкою заявника протягом 10 календарних днів. Поставка товару здійснюється транспортом замовника без коригування цінових показників. Датою поставки є дата отримання замовником товару згідно накладної, підписаною сторонами. Загальна вартість товару за цим договором становить 970 000 грн. у т.ч. ПДВ 161 666,67 грн. Розрахунки за отриманий Замовником товар, будуть здійснюватись по факту протягом 30 днів з моменту поставки товару. Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2012, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.

На підтвердження виконання умов договору поставки б/н від 04.01.2012, позивачем надані суду копії первинних документів, а саме: видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у ТОВ «Технопромгруп».

Крім того, судом встановлено, що позивач орендував складські приміщення за договорами №03768 від 01.01.2013 та №037680 від 01.03.2012 про оренду не житлового приміщення загальною площею 305,5 м.кв. Строк дії договорів з 01.01.2012 по 29.02.2012 та 01.03.2012 по 31.12.2012 відповідно.

Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технопромгруп» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи діяльність контрагента позивача - ТОВ «Технопромгруп» в акті перевірки податковий орган зазначає, що у ТОВ «Технопромгруп» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 № 653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» (код ЄДРПОУ 37301047) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.10.2012». В акті перевірки зазначено, що ДПІ у Ленінському районі було здійснено вихід на юридичну адресу: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Щорса, буд. 1, в результаті чого встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт №88 від 15.02.2013. Крім того, розрахунок сум комунального, земельного податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у 2012 році підприємством не подавались.

З наданих суду копій податкових декларацій з податку на додану вартість, копій Додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додатну вартість - Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та копій квитанції про приймання податкового документа в електронному вигляді (других квитанцій) суд встановив, що ТОВ «Технопромгруп» своєчасно звітувало до органів податкової інспекції про здійснення ними господарської діяльності, що свідчить про реальність ведення підприємством господарської діяльності взагалі, та зокрема здійснення господарських операції з ТОВ «ВКФ Електро-Трейд».

В свою чергу, суд дійшов висновку, що зміст укладених між ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» та ТОВ «Технопромгруп» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Щодо твердження податкового органу стосовно не надання позивачем товарно-транспортних накладних суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, навіть відсутність такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. Також, згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладення договору про перевозку вантажу. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Відсутність у покупця товарно-транспортна накладна не може бути підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на податковий кредит та на формування витрат, а безтоварність операцій не може бути підтверджена тільки відсутністю товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на момент проведення перевірки у позивача дійсно були відсутні товарно-транспортні накладні, проте вони були складені в момент здійснення господарської операції та передані ТОВ «Технопромгруп», а на момент проведення судового засідання на вимогу позивача його контрагентом були надані відповідні екземпляри товарно-транспортних накладних, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включається до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем надані всі необхідні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, остаточні калькуляції вартості виробництва продукції, журнал-ордер і відомість по рахунку 28.1, тощо), на підставі яких у позивача виникло право на формування валових витрат та були сформовані валові витрати.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування згідно із Податковим кодексом України.

Отже, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України щодо визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів №0000632214/4822 від 30.05.2013.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів №0000632214/4821 від 30.05.2013.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-Трейд» витрати на сплату судового збору у сумі 1 999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький