Постанова № 35653670, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року 16:49 № 826/16397/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Ярошенко О.О., Антоненка А.Ю., відповідача - Вакулича В.В., третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА»до третя особа,Міністерства економічного розвитку і торгівлі України що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба безпеки Українипро скасування Наказу від 09 вересня 2013 року № 1079 в частині, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» (далі - ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА», позивач) з адміністративним позовом про скасування Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України, відповідач) від 09 вересня 2013 року № 1079 в частині застосування до товариства спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності (далі - оскаржуваний наказ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 21 жовтня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Службу безпеки України (далі - СБУ, третя особа).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що імпорт засобів захисту рослин здійснюється у повній відповідності до чинного законодавства та проходить під ретельним контролем з боку державних органів.

Позивач зазначає, що за весь час діяльності з боку контролюючих органів до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» не було жодних претензій. Крім того, з боку Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, під час проходження митного оформлення товарів та випуску його в обіг на територію України, ніяких претензій не було, протоколи про порушення митних правил не складалися, митне оформлення пройшло без жодних зауважень.

Також позивач вказує на те, що митне оформлення імпортованого ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» товару, в порядку передбаченому Митним кодексом України, було здійснено повністю, що свідчить про те, що товар був випущений в обіг на території України, а значить не є таким, що заборонений для переміщення через митний кордон України.

Товар, що був імпортований ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» задекларований в установленому законом порядку із внесенням усіх відомостей про товар, що є необхідними для проведення його митного оформлення.

Крім того, в наданих письмових поясненнях позивач вказує на те, що оскільки погодження Держветфітослужби не було в 2012 році внесено до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, отримання останнього не було необхідним.

На підтвердження зазначеного позивач вказує на наявність листа Держветфітослужби , адресованого Державній митній службі України, від 01.02.2012 р. № 15-7-10/698.

Також позивач вказує на те, що митне оформлення засобів захисту рослин здійснюється на підставі контракту, товаросупровідних документів, ліцензії на право здійснення торгівлі засобами захисту рослин, а також індивідуальної ліцензії, яка видається Мінекономрозвитку або уповноваженим ним органом за погодженням з Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, а тому на переконання позивача, отримання погодження не є частиною митних процедур, погодження на ввезення окремої партії товару не є необхідним для митного оформлення партії товару.

За вказаних обставин, позивач вважає, що він не вчиняв порушень чинного законодавства, які зазначені в наказі відповідача, що стали підставою для застосування спеціальної санкції, а тому, застосування санкції до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» є неправомірною дією.

На думку позивача, відновлення його права можливе за умови скасування наказу відповідача про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України в частині, що стосується ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Мінекономрозвитку проти позову заперечує, в наданих письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач вказує на те, що в зв'язку з надходженням до Мінекономрозвитку подання СБУ від 12.08.2013 р. № 8/2/4-4641 щодо застосування до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яке за формою та змістом відповідало вимогам ч. 3 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Положенню про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 вказаного вище Закону, у Мінекономрозвитку не було підстав для незастосування до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідач вважає, що оскільки факт порушення ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» статей 196, 266, 257 Митного кодексу України, ст. 17 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», ч. 4 ст. 4, ст. 161 Закону України «Про захист рослин» є встановленим та документально підтвердженим, твердження позивача про те, що Мінекономрозвитку спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності застосовано необґрунтовано, є безпідставним.

На переконання відповідача, оскаржуваний наказ виданий ним правомірно, тобто, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідач, в наданих запереченнях, просить суд в задоволенні позову повністю відмовити, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Третя особа надала письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких зазначає, що порушуючи вимоги законодавства, ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» протягом 2013 року здійснювала ввезення на територію України (імпорт) засобів захисту рослин, за відсутністю необхідних погоджень на таке ввезення.

Таким чином, на переконання третьої особи, до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» за порушення ст. ст. 196, 266, 257 Митного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та ч. 4 ст. 4, ст. 161 Закону України «Про захист рослин» правомірно на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.09.2013 р. № 1079 застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Третя особа в наданих письмових поясненнях просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Ліцензії серії АЕ № 194854, виданої Міністерством аграрної політики та продовольства України позивачу (рішення про видачу ліцензії від 19.12.2012 р. № 786), основним видом господарської діяльності ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» є торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), строк дії ліцензії - необмежений.

В ході здійснення заходів, спрямованих на захист держави в зовнішньоекономічній сфері, СБУ 08 червня 2013 року на адресу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (далі - Держветфітослужба України) було направлено запит № 8/2/4-2206 щодо надання інформації стосовно отримання певними суб'єктами господарювання протягом 2012-2013 рр. погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин.

Також, 08.06.2013 р. на адресу Міністерства доходів і зборів України був направлений лист № 8/2/4-2564 щодо надання інформації стосовно обсягів ввезення на митну територію України засобів захисту рослин суб'єктами господарювання у період з 2012 р. по 2013 р.

У відповідь на запит, Держветфітослужба України листом від 13.06.2013 р. № 15-10-2-1-5/16764 Головному управлінню контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ надала інформацію, якою повідомила про неотримання такого погодження, зокрема, ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА».

У відповідь на лист, Міндоходів України листом від 23.07.2013 р. № 8558/5/99-99-18-06-05-16 СБУ надало інформацію (файл у форматі Excel) щодо обсягів ввезення (2 841 222 кг на загальну суму 13 702 077,77 грн.) на митну територію України у період з 2012 р. по 2013 р. засобів захисту рослин безпосередньо ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА».

12 серпня 2013 року СБУ звернулась до Департаменту зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з поданням № 8/2/4-4641, в якому просила за порушення ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» ст. ст. 196, 266, 257 Митного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ч. 4 ст. 4, ст. 161 Закону України «Про захист рослин» застосувати до суб'єкта господарювання спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

09 вересня 2013 року на підставі подань СБУ, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято Наказ «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» № 1079 (далі - Наказ № 1079), яким до ряду суб'єктів господарювання, в т.ч. і до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА», застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Незгода з Наказом відповідача № 1079 в частині застосування до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі - МК України), Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі - Закон № 959-XII), Закону України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 року № 180-XIV (далі - Закон № 180-XIV), Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 р. № 52, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 р. за № 260/4481 (далі - Положення № 52) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 37 Закону № 959-XII визначено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, як, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення не зупиняє їх дію.

У відповідності до пп. 4.8 п. 4 Положення № 52 про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ініціатором подання в листі від 12.08.2013 р. № 8/2/4-4641 зазначені найменування (ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА») та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (код за ЄДРПОУ 37423497, м. Київ, Оболонський район, Мінське шосе, буд. 4) та відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, а саме на: ст. 161 Закону № 180-XIV, абз. третій ч. 1 ст. 17 Закону № 959-XII, ст. ст. 196, 257, 266 МК України.

Також, в поданні зазначено вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, а саме: п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 959-XII.

Крім того, в поданні міститься найменування та реквізити контрагентів, при виконанні контрактів з якими порушено законодавство, а саме: Red Sun Group Corporation, Shanghai Agrochina International Trade Cj.Ltd., Iprochem Company Limited, Nanjing Limin Chemical Co.Ltd., Shanghai Mio Chemical Co.ltd., Hangzhou QingFeng Agrochemical Co.Ltd., Hangzhou QingFeng Imp.&Exp. Co.Ltd., Jiangsu Repont Pesticide Factory Co.Ltd, Zhejiang Dayoo Chemical Industrial Co.Ltd.

На підставі ч. 2 ст. 37 Закону № 959-XII, відповідач за поданням СБУ застосував до позивача спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Суд, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в зв'язку з надходженням до Мінекономрозвитку подання СБУ від 12.08.2013 р. № 8/2/4-4641 стосовно застосування до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яке за формою та змістом відповідає вимогам ч. 3 ст. 37 Закону № 959-XII та Положення № 52, у Мінекономрозвитку не було підстав для незастосування до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи з встановленого, беручи до уваги вказані вище приписи норм чинного законодавства, суд вважає, що відповідач, приймаючи нормативно-правовий акт індивідуальної дії, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом № 959-XII.

Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує на те, що отримання погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин у 2012 році, про яке йдеться в ст. 161 Закону № 180-XIV, Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» не вимагалося.

В підтвердження зазначеного, позивач посилається на лист Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 01.02.2012 р. № 15-7-10/698.

Суд, керуючись ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач у 2012 році здійснював імпорт засобів захисту рослин.

Відповідно до ст. 161 Закону № 180-XIV (в редакції, станом на 22.12.2011 р.) погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин видається з метою недопущення ввезення заборонених, непридатних засобів і таких, що не відповідають вимогам щодо їх якості. Погодження видається на кожну окрему партію засобів захисту рослин, що ввозиться на територію України.

Згідно з ч. 16 ст. 161 Закону № 180-XIV порядок видачі погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин, сертифіката відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів і сертифіката про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження, а також вичерпний перелік документів, необхідних для їх одержання, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

На виконання вимог вказаної норми Закону № 180-XIV, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 р. № 1378 затверджено Порядок видачі погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин (далі - Порядок № 1378).

У відповідності до п. 3 Порядку № 1378 (в редакції, станом на 28.12.2011 р.) погодження видається Держветфітослужбою на кожну окрему партію засобів захисту рослин, що ввозиться на територію України, за формою згідно з додатком 1.

Партією засобів захисту рослин вважається будь-яка кількість товару з однаковим найменуванням та властивостями (діючою речовиною та препаративною формою), виробленого протягом визначеного виробником періоду за однакових умов на одному підприємстві, що транспортується одним транспортним засобом, супроводжується одним товаросупровідним документом і одним сертифікатом якості.

Таким чином, зазначені нормативні документи передбачали в 2012 році необхідність отримання окремого дозвільного документу при здійсненні імпорту засобів захисту рослин - погодження Держветфітослужби.

Суд бере до уваги посилання позивача на норми Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 р. № 3392-VI (далі - Закон № 3392-VI), яким затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (далі - Перелік) згідно з додатком, до якого (Переліку) до 16.06.2012 р. такий окремий дозвільний документ при здійсненні імпорту засобів захисту рослин як погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин, необхідність отримання якого регулюється Законом № 180-XIV, не був включений до Переліку.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 17.05.2012 р. № 4782-VI (далі - Закон № 4782-VI) до Закону № 3392-VI були внесені зміни, зокрема Перелік доповнено пунктом 1051.

Закон № 4782-VI набрав чинності 17.06.2012 р.

Таким чином, за дати набрання чинності Закону № 4782-VI (17.06.2012 р.) в Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності ввійшло також погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин, визначене Законом № 180-XIV.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме додатком (файл у форматі Excel) до листа Міндоходів України від 23.07.2013 р. № 8558/5/99-99-18-06-05-16, адресованого СБУ, позивач здійснював імпорт засобів захисту рослин, зокрема і в 2012 році, тобто в період чинності Закону № 4782-VI.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що отримання погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин у 2012 році Законом № 3392-VI не вимагалося, спростовується вищезазначеним.

Крім того, надані позивачем до позовної заяви листи Держветфітослужби України (від 25.04.2012 р. № 15-2-2-1-1/3733, 09.11.2012 р. № 15-2-2-1-1/10323, № 15-2-2-1-1/10318, № 15-2-2-1-1/10319, № 15-2-2-1-1/10325) щодо погодження на видачу ліцензії на хімічні засоби захисту рослин, імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2012 році, не є погодженням на ввезення (імпорт) на територію України конкретних партій засобів захисту рослин за формою, встановленою додатком 1 до Порядку № 1378.

Також, судом встановлено, що позивач протягом 2013 року здійснював ввезення на територію України (імпорт) засобів захисту рослин за відсутності необхідних погоджень на таке ввезення.

Такі погодження були відсутні у позивача і на час прийняття оскаржуваного наказу.

Також, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження встановлені третьою особою порушення позивачем, під час здійснення ним імпорту засобів захисту рослин, норм Закону № 959-XII (ст. 17) та МК України (ст. ст. 196, 257, 266).

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.09.2013 р. № 1079 до ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» було правомірно застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення ст. ст. 196, 257, 266 Митного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та ст. 161 Закону України «Про захист рослин».

За вказаних вище обставин, підстав для задоволення вимоги позивача про скасування наказу відповідача в частині, не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним наказу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому, в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.11.2013 р.