Рішення № 35652409, 26.11.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

26.11.2013

Справа № 2/489/2970/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2013р. Ленінський районний суд м. Миколаєва, в складі: головуючого судді - Рум'янцевої Н.О., при секретарі - Ляшик С.В., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи Автогаражний кооператив «Сонячний», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді індивідуального гаражу АДРЕСА_1

29.02.2012р. ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала гараж АДРЕСА_1 за 17160,00 грн.

Позивач стверджує, що відчуження ОСОБА_3 гаражу є неправомірним, оскільки позивачем оспорювалося правомірність набуття нею права власності на цей гараж. При даних обставинах у позивача як єдиного спадкоємця її чоловіка ОСОБА_6 є законні підстави для витребування належному йому вказаного гаражу від набувача ОСОБА_4

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути їй належний її чоловікові спірний гараж, а також стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за надану їй правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Від відповідача надійшло клопотання про слухання справи за її відсутністю, позовні вимоги не визнає.

ОСОБА_3 заперечувала проти позову.

Представник АГК «Сонячний» у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.02.3012року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила гараж АДРЕСА_1

Вказаний гараж належав продавцю на підставі договору дарування від 07.09.2009року відповідно до якого ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_3 спірний гараж.

В свою чергу ОСОБА_7 набула право власності на гараж відповідно до рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.06.2009року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на гараж АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 06.06.2013р. рішення суду від 16.06.2009р. скасовано та ухвалено нове рішення, за яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно - відмовлено.

Вказаним рішенням суду від 06.06.2013р. встановлено, що спірний гараж не є об'єктом спадкування, оскільки ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не оформив на нього права власності, а тому і не придбав на нього права власності.

Однак, на момент укладання угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були дотримані усі умови, визначені законодавством, необхідні для купівлі-продажу нерухомого майна.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.02.2013р. в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу гаражу недійсними, відмовлено.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22.05.2013р. вказане рішення суду від 11.02.2013р. залишено без змін.

Відповідно до рішення суду від 11.02.2013р. договір дарування гаражу від 07.09.2009р. укладений з дотриманням чинного законодавства, а тому є дійсним. Наступний договір купівлі-продажу спірного гаражу від 29.02.2012р. укладений між власником цього гаражу, з дотриманням законодавства. Згідно з цим вказаний договір також є дійсним.

В межах позовних вимог позивач просить витребувати майно з чужого незаконно володіння та повернути його померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8.

Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину

Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власникові право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Згідно з ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 338 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Стаття 388 ЦК України передбачає, що добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можливе за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Згідно з п. 10 вказаної Постанови реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбаченого ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Статтею 24 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент смерті не був власникм спірного гаражу, що встановлено Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 06.06.2013року, оскільки не оформив на нього право власності у встановленому законом порядку.

Враховуючі те, що на момент укладення договору купівлі-продажу гаражу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, сторонами були виконані усі умови відповідно до діючого законодавства, право власності оформлено та зареєстровано, вказаний договір не визнано недійсним у судовому порядку, суд вважає вимогу щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення його померлій особі, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 14, 30, 60, 62, 88, 212-215, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи Автогаражний кооператив «Сонячний», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту його оголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Рум'янцева Н.О.