Постанова № 35651566, 27.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року Справа № 811/2526/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Сагун А. В.,

при секретарі - Таранусі Т.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Панфілова О.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції державно-архітектурного будівельного контролю про визнання незаконною та скасування постанови №46/2013ю-Кд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, яка замінена на належного позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (в подальшому - ФОП ОСОБА_3 або позивач) (а.с.95) звернулась з позовом до тимчасово виконуючої обов'язків начальника інспекції державно-архітектурного будівельного контролю Кіровоградської області Оснач Людмили Іванівни, яка замінена на належного відповідача Інспекцію державно-архітектурного будівельного контролю Кіровоградської області (в подальшому - Інспекція ДАБК або відповідач) (а.с.38), та просила визнати незаконною та скасувати постанову №46/2013ю-Кд про накладення на позивача штрафу у розмірі 41 292 грн.

Позов обґрунтовано тим, що до позивача протиправно застосовані штрафні санкції встановлені ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за проведення реконструкції кафе без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, так як під час перевірки відповідачем об'єкту (кафе по АДРЕСА_2), ніяких будівельних робіт не проводилось, а лише планувалось реконструкція літньої площадки. На об'єкті лише зберігались будівельні матеріали.

Також, представник позивача зазначив, що в супереч вимогам чинного законодавства, позивачу не було вручено акт перевірки, припис, протокол про накладення штрафу. Зазначені документи позивач не отримував поштою, оскільки в документах неправильно зазначено місце проживання позивача, який фактично проживає у АДРЕСА_3.

Крім того, позивачем вказано, що оскаржуваним рішенням притягнуто до відповідальності фізичну особу підприємця, в тай час, як перевіряємий об'єкт нерухомості належить на праві приватній власності фізичний особі, яка не є суб'єктом правопорушення встановленого ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Також, на думку позивача, відповідачем при накладенні штрафу невірно визначена категорія складності об'єкту, а саме застосовані штрафні санкції за порушення вчинені на об'єкті ІІ категорії складності, однак перевіряємий об'єкт відноситься до І категорії складності, в результаті чого відповідачем неправомірно завищено суму штрафних санкції.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог пославшись на законність рішення, яке прийнято у зв'язку з порушенням вимог містобудівного законодавства при реконструкції кафе розташованого по АДРЕСА_2 (а.с. 23-25).

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав та надав пояснення у відповідності до обґрунтувань викладених у позовній заяві, додатково зазначивши, що фізичний особі ОСОБА_3 на праві власності належить два об'єкти нерухомості, а саме за адресами по АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_2. Літня площадка, про реконструкцію якої зазначено в акті перевірки відповідача, знаходиться за адресою по АДРЕСА_4, а не за адресою, що зазначено відповідачем в акті, приписі та постанові - по АДРЕСА_2.

В подальшому, згідно пояснень представника позивача зазначені об'єкти нерухомості об'єднанні та їм присвоєного адресу АДРЕСА_4.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях та поясненнях (а.с. 23-25, 39).

Свідок у справі - головний державний інспектор Ананьєвський І.В. в судовому засіданні пояснив, що приблизно в літку 2013 року, на підставі наказу та направлення, проводилась перевірка, кафе, що розташована в АДРЕСА_2 біля загально освітньої школи №35, з питань дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності. При перевірці, господаркою кафе - ОСОБА_3 було надано пакет документів, а саме копія паспорту фізичної особи (з якого було встановленої місце реєстрації), державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ФОП ОСОБА_3, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки щодо реконструкції кафе по АДРЕСА_2, видані ФОП ОСОБА_3

В ході перевірки встановлено проведення реконструкції кафе (влаштовувалась підлога під літній майданчик, будівельниками здійснювалось огородження майданчика шляхом укладки цегли), яке згідно документів, наданих при перевірці ОСОБА_3, знаходилось за адресою АДРЕСА_2, однак останньою не було надано декларації про початок будівельних робіт з посиланням на її відсутність. Вказані документи та факт проведення реконструкції кафе було зафіксовано фотозйомкою.

Після повідомлення про порушення законодавства в сфері містобудівної діяльності ОСОБА_3 відмовилась надавити будь які інші документи та пояснення. Свідком було складено акт перевірки з відміткою про відмову від підпису.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 05.06.2013 посадовою особою відповідача Ананьєвським І.В., на підставі доповідної записки від 27.05.2013 (а.с.111), направлення на проведення позапланової перевірки №409 від 01.06.2013 (а.с.112), наказу Інспекції державно-архітектурного будівельного контролю у Кіровоградській області №402 «ОД» від 29.05.2013 (а.с.26), проведена перевірка реконструкції літнього кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_2, за наслідками якої складено акт від 05.06.2013 за № 435/2013ю-Кд (а.с.7).

Копію акту направлено ФОП ОСОБА_3 за місцем проживання (а.с.103) поштовим зв'язком та отримано позивачем про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.28).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення, а саме на літньому майданчику, розташованому за адресою АДРЕСА_2 до цегляних несучих стін були прибудовані цегляні стіни з віконними та дверними отворами, які теж є несучими та збудовані з трьох сторін літнього майданчика. Також, проведено реконструкцію покриття літнього майданчика. Реконструкція проведена без реєстрації декларації про початок будівельних робіт чим порушено вимоги абз. 2 п. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". До перевірки позивачем було надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НЗ №422527 (а.с.43, 74) та містобудівні умови та обмеження №1067 від 22.04.2013 , що видані ФОП ОСОБА_3 на реконструкцію кафе по АДРЕСА_2(а.с. 7, 43, 90-91).

26.06.2013 відповідачем винесено припис № 92/2013ю-Кд про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якого позивача було зобов'язано, у термін до 19.08.2013, подати декларацію про початок виконання будівельних робіт до Інспекції ДАБК (а.с. 8).

Також, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №48/2013ю-КД від 26.06.2013, в якому зазначено, що розгляд справи про порушення відбудеться 09.07.2013 о 08.год.30 хв. (а.с.27).

Припис та протокол про порушення направлено ФОП ОСОБА_3 за місцем проживання (а.с.103) поштовим зв'язком та отримано позивачем 02.07.2013 про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.28).

За результатами перевірки, у зв'язку з порушенням позивачем абз. 2 п. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", т.в.о начальника інспекції державно-архітектурного будівельного контролю Оснач Л.І. винесено постанову №46/2013ю-Кд від 09.07.2013 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою до ФОП ОСОБА_3 застосовані штрафні санкції у розмірі 41292 грн. (а.с. 9).

Постанову направлено ФОП ОСОБА_3 за місцем проживання (а.с.103) поштовим зв'язком та отримано позивачем про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.28).

Згідно абз. 2 п. 2 ст. 36 Закону України, від 17.02.2011, № 3038-VI«Про регулювання містобудівної діяльності» (в подальшому -Закон № 3038-VI), виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до преамбули Закону України, від 14.10.1994, № 208/94-ВР ««Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»» (далі за текстом - Закон № 208/94-ВР), цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно абз. 3 п. 4 ч.2 ст.2 Закону № 208/94-ВР, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа підприємець з 12.01.2000 за місцем проживання - АДРЕСА_1 (а.с.103-105).

Відповідно до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями виданою 11.03.2013 (а.с.92), торгового патенту від 04.02.2011 ФОП ОСОБА_3 здійснює свою діяльність за адресою - АДРЕСА_4.

Факт проведення реконструкції літнього майданчика кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» що розташований за адресою АДРЕСА_4., без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт встановлено в ході перевірки та зафіксовано за допомогою фотозйомки (а.с. 29, 43).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході перевірки встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_3 абз. 2 п. 2 ст. 36 Закону № 208/94-ВР.

Щодо посилання представника позивача на невідповідність адреси об'єкта перевірки, зазначеної в акті, приписі та постанові відповідачем, фактичній адресі за якій знаходиться літня площадка кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» то суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що фізичній особі ОСОБА_3 на праві власності належить торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_4(а.с.12-14, 78-80) та нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 (а.с.81-83, 75-77).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НЗ №422527 ФОП ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 340,33 кв.м за адресою - АДРЕСА_2 (а.с.43, 74).

Також, судом досліджено містобудівні умови та обмеження №1067 від 22.04.2013 які надані ФОП ОСОБА_3 на реконструкцію кафе по АДРЕСА_2(а.с. 7, 43, 90-91).

28.10.2013 фізичною особою ОСОБА_3 подано до відповідача Декларацію КД №082132970643 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції кафе з будівництвом добудов за адресою АДРЕСА_4 (а.с.85).

14.11.2013 відповідачем зареєстровано Декларацію КД №1421331704 про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції кафе з будівництвом добудов за адресою АДРЕСА_4 (а.с.84-87).

Тобто, зазначені декларації було подано фізичною особою ОСОБА_3 після проведення перевірки та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні, на час розгляду справи, вказані вище юридичні адресу об'єднані в один, а саме - АДРЕСА_4.

Крім того, представник позивача пояснив, що літня площадка кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться саме за адресою АДРЕСА_4 (в Технічному паспорті об'єкта літня площадка зазначена як навіс ( а.с.75 -76)), однак в акті перевірки та оскаржуваному рішенні, зазначено про порушення вимог законодавства на об'єкті, що розташований за адресою АДРЕСА_2, що на думку позивача свідчить про необґрунтованість висновків акту перевірки та незаконність оскаржуваного рішення.

Згідно пояснень свідка - головного державного інспектора Ананьєвського І.В., який проводив перевірку об'єкта, адреса об'єкта при перевірці визначалась з поданих позивачем на перевірку документів, а саме державного акту на право власності на земельну ділянку серії НЗ №422527 (а.с.43, 74) та містобудівних умов та обмежень №1067 від 22.04.2013, що надані ФОП ОСОБА_3 на реконструкцію кафе саме за адресою по АДРЕСА_2, про що зазначено в акті перевірки (а.с. 7, 43, 90-91).

В судовому засіданні свідка ознайомлено з фототаблицею, наданою представником позивача, в якій останній вказав на об'єкт перевірки де проводилась реконструкція без реєстрації декларації про початок будівельних робіт. У фототаблиці вказаний об'єкт значиться за адресою АДРЕСА_4 (а.с.109-110).

Тобто, посадовою особою відповідача фактично проводилась перевірка об'єкту розташованого за адресою - АДРЕСА_4.

Таким чином, суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що зазначення в акті перевірки та постанові невірної адреси об'єкту перевірки, на якому виявлено порушення, в зв'язку з наданням особою, що перевіряється, неточної інформації щодо адреси об'єкту перевірки не спростовує факту виявленого порушення законодавства та не може бути підставою для звільнення від відповідальності винної у порушенні особи.

Також, представником позивача зазначено, що до фізичної особи ОСОБА_3, як власника об'єкту перевірки, не можуть бути застосовані положення Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки відповідно до положень ст.1 вказаного Закону, ним встановлюється відповідальність тільки юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями представника виходячи з наступного.

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 Цивільного кодексу, тобто фізичні та юридичні особи, держава Україна, автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318 ЦК).

Згідно зі статтею 325 цього Кодексу суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями).

Між тим, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 55 Господарського кодексу України).

Враховуючи наведене, можна зробити висновок, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Таким чином, нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою, але це не перешкоджає використанню зазначеного майна при здійсненні діяльності фізичною особою - підприємцем.

Як вже зазначалось вище, фізичній особі ОСОБА_3 на праві власності належить торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_4(а.с.12-14, 78-80) та нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 (а.с.81-83, 75-77).

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа підприємець з 12.01.2000 (а.с.103-105).

Відповідно до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями виданої 11.03.2013 (а.с.92) торгового патенту від 04.02.2011 ФОП ОСОБА_3 здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_4.

Суд звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_4, де розташовано кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке фактично перевірялось посадовою особою відповідача та де виявлено правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реконструкція об'єкта з порушенням чинного законодавства України пов'язане з діяльністю ФОП ОСОБА_3, оскільки зазначений об'єкт є місцем здійснення діяльності зазначеної фізичної особи - підприємця (а.с.92), а тому саме ФОП ОСОБА_3 є замовником робіт та суб'єктом правопорушення до якого застосовуються положення Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Щодо посилання представника позивача на порушення відповідачем законодавства в частині не вручення позивачу акту, припису та постанови, в зв'язку з їх надісланням на іншу адресу, а не на адресу проживання позивача то суд виходить з наступного.

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа підприємець з 12.01.2000 за місцем проживання - АДРЕСА_1 (а.с.103-105).

Як зазначено вище, позивачу направлено відповідачем припис № 92/2013ю-Кд від 26.06.2013, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №48/2013ю-КД від 26.06.2013, постанову №46/2013ю-Кд від 09.07.2013 на адресу місця проживання ФОП ОСОБА_3, запис про яку міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та отримано останнім (а.с. 28).

Представником позивача, в судовому засіданні не надано доказів того, що позивачем при проведенні перевірки повідомлено посадову особу відповідача про інше місце проживання.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», від 15.05.2003, № 755-IV (далі по тексту - Закон № 755-IV), відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо фізичної особи - підприємця, зокрема ім'я фізичної особи; місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно направлялася кореспонденція на адресу позивача, що зазначена в у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Також, на думку позивача, відповідачем при накладенні штрафу невірно визначена категорія складності об'єкту, а саме застосовані штрафні санкції за порушення вчинені на об'єкті ІІ категорії складності, однак перевіряємий об'єкт відноситься до І категорії складності, в результаті чого відповідачем неправомірно завищено суму штрафних санкції.

Згідно абз. 3 п. 4 ч.2 ст.2 Закону № 208/94-ВР, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Висновку спеціаліста №125/1 від 18.11.2013 - кафе по АДРЕСА_4 відноситься до складу наслідків (відповідальності) СС1 І має ІІ категорію складності об'єкта будівництва (а.с.62-69).

Статтею 8 Закону України « Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012, № 5515-VI, установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Згідно постанови №46/2013ю-Кд від 09.07.2013 відповідачем застосовано штраф, за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, до ФОП ОСОБА_3 у розмірі 41292 (1147х36) грн.

Таким чином, посилання представника позивача щодо невірного визначення відповідачем складності об'єкту будівництва та завищення штрафних санкцій є необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова відповідача №46/2013ю-Кд про накладення на позивача штрафу у розмірі 41292 грн., є законною.

Судових витрат, які згідно ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню на користь відповідача, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.94, 158 - 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 02.12.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун