Ухвала суду № 35649672, 31.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р.Справа № 820/7339/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 820/7339/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція"

до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.07.2013 року №0002132201, №0002142201, №0002152201, №0002162201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 820/7339/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ТОВ "Спецвогнеізоляція" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.05.2005 року, номер запису 1 480 102 0000 010384, згідно свідоцтва серії А00 №499271, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №28763827, перебуває на обліку як платник податків в органах Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 06.06.2005 року №4947, відповідно до довідки №4947/1890 від 06.06.2005 року.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р..

Результати перевірки оформлені актом від 09.07.2013 р. № 59/22.1-07/33481618.

У вказаному акті перевірки зафіксовані порушення позивачем приписів: - п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" занижено суму податку на прибуток за період рік 2010 на суму 2122 грн.; підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" занижено податок на прибуток у сумі 12219 грн., у тому числі: за 1 кв. 2010 року на суму 5793 грн., за 2010 рок на суму 3259 грн., за 1 кв. 2011 року на суму 3465 грн.; ст. 134 , ст. 135 Податкового кодексу України, так як встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на прибуток при реалізації товарів (послуг) покупцям отриманих від ТОВ "КОМІТЕТ ОБ'ЄДНАНИХ АУДИТОРІВ", код ЄДРПОУ 35698428, в результаті чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на суму 545437 грн., у т.ч. за 2-3 квартал 2012 року на суму 545437 грн.; п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" занижено податок на прибуток всього на суму 3206 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. на суму 874 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 376 грн., за 2-3 квартал 2012 р. на суму 1956 грн.; п. 138.8, ст. 138, з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по придбаних товарах (послугах) від ТОВ "КОМІТЕТ ОБ'ЄДНАНИХ АУДИТОРІВ", код ЄДРПОУ 35698428 на суму 545437 грн. у т.ч. за 2-3 квартал 2012 року; п. 138.8, ст. 138, з урахуванням п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" занижено податок на прибуток у сумі 195349 грн., а саме: за 2 квартал 2011 року у сумі 33906 грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 19816 грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 141627 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до того, що підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 46715 грн. та у квітні 2012 року у сумі 29483 грн.; порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України потягло незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів; пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", внаслідок чого встановлено не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 2262154,76 грн.; п. 267.1.1 ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки в період з 05.04.2011 р. по 24.12.2012 р. здійснювалась торговельна діяльність за готівкові кошти в господарському об'єкті за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19 без придбання відповідного торгового патенту.

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002132201- 216 478 грн., № 0002142201 - 70 073 грн., №0002152201 - 510 грн., № 0002162201 - 1 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для визначення порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" занижено суму податку на прибуток за період рік 2010 на суму 2122 грн. слугував висновок контролюючого органу, відображений в акті перевірки (а.с. 23, т.1) про те, що у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» показників за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 459392 грн. встановлено заниження позивачем показників на суму 8487 грн. за 2010 рік.

У відповідності з пп. 5.9. ст. 5 Закону № 334/94-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (надалі -Положення ) придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

При цьому згідно п. 6, 9 Положення для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат і суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, суми ввізного мита, суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству, транспортно-заготівельні витрати, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Згідно п. 16, 20 Положення при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу; оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Згідно п. 22 Положення оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Викладене свідчить, що для визначення приросту (убутку) балансова вартість запасів на кінець періоду порівнюється з балансовою вартістю запасів на початок звітного періоду. При наявності приросту (убутку) запасів платник податків уточнює валові доходи у разі приросту запасів або валові витрати у разі убутку запасів. При цьому балансова вартість запасів (товарів) є їх собівартість, яка складається з фактичних витрат, перелік яких наведено у п. 9 Положення .

Інший порядок оцінки собівартості товарів встановлений лише для методу ціни продажу, який полягає в тому, що собівартість реалізованих товарів визначається не як сума фактичних витрат, а як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що ТОВ «Спецвогнеізоляція» при визначенні приросту/убутку запасів застосовувався метод ФІФО оцінки убутку запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 20.1-«Сировина й матеріали»; 20.4 «Тара», 20.5 «Будматеріали», 20.7 «Запчастини на складі», 22-«Малоцінні та швидкозношувані предмети», 23-«Виробництво», 26 - «Готова продукція», 28.1 - «Товари на складі».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставними, оскільки застосування відповідачем для визначення приросту (убутку) запасів позивача порядку оцінки собівартості запасів (товарів) не як суми фактичних витрат, а як різниці між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари є неправомірним.

Підставою для визначення порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Спецвогнеізоляція" занижено податок на прибуток всього на суму 3206 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. на суму 874 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 376 грн., за 2-3 квартал 2012 р. на суму 1956 грн. слугував висновок контролюючого органу, відображений в акті перевірки (а.с. 33, т.1) про те, що ТОВ «Спецвогнеізоляція» має кредиторську заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом 01.01.2010 року з ТОВ «Трианс Трейд» в сумі 9316, 37 грн.; з АСК «Інго Україна» в сумі 3798,80 грн.; з ТОВ «ТБС Сервіс» в сумі 1790 грн.

За даними перевірки заборгованість перед вказаними контрагентами позивачем залишається непогашеною станом на 01.01.2010 року, та строк позовної давності за правилами ст. 257 ЦК України у три роки на момент перевірки минув, а отже вказана кредиторська заборгованість набула статусу безнадійної.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору від 01.01.2009 року за № ДГ-0000162 ТОВ «Трианс Трейд» поставило за період з 31.05.2005 року по 31.12.2009 року позивачу будівельні матеріали на суму 9316, 37 грн., що підтверджується прибутковою накладною № 1 від 30.06.2009 року.

Згідно рахунку від 22.04.2008 року за № 61/04 АСК «Інго України» надано послуги зі страхування автотранспорту за період з 31.05.2005 року по 31.12.2009 року позивачу на суму 4971, 52 грн.

Також згідно рахунку від 12.06.2009 року за № 2474 ТОВ «ТБС Сервіс» поставило за період з 31.05.2005 року по 31.12.2009 року позивачу будівельні матеріали на суму 1790,51 грн.

В розумінні п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР) безоплатно наданими товарами (роботами, послугами), зокрема, є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті (аналогічні норми містяться в пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, а в частині розд. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» - з 01 квітня 2011 року).

Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР «безнадійною заборгованістю» вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: 1) заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; 2) прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; 3) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: - фізичної особи, на яку відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; - фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); 4) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; 5) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; 6) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (аналогічні норми наведені в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Частиною 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що «валовий доход» - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З аналізу викладених вище норм вбачається, що у разі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, контролюючим органом досліджено: договір від 01.01.2009 року за № ДГ-0000162 з ТОВ «Трианс Трейд» та прибуткову накладну № 1 від 30.06.2009 року; рахунок від 22.04.2008 року за № 61/04, за яким АСК «Інго України» надано послуги зі страхування автотранспорту та рахунок рахунок від 12.06.2009 року за № 2474, за яким ТОВ «ТБС Сервіс» поставило позивачу будівельні матеріали, але не досліджено, чи виконано фактично вказані договірні зобов'язання, строки виконання, не наведено ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи в суді вказаних обставин та розрахунку, за який період утворено заборгованість, а виходячи з даних акту перевірки вказано виключно, що заборгованість не погашена станом на 01.01.2010 року, тобто утворилась до періоду, за який проведено перевірку.

Також колегія суддів вважає за потрібне наголосити на тому, що згідно даних бухгалтерського аналітичного обліку підприємства позивача, в тому числі, рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у підприємства позивача відсутня кредиторська заборгованість.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, безпідставним висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

З приводу висновку контролюючого органу про порушення позивачем п. 138.8, ст. 138, з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України,., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Як на фактичну підставу визначення вказаних порушень контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Опттехноконсалтинг", ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентами, що базується на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а саме:

- акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 25.10.2012 року №680/22-4/35698428 стосовно ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів";

- акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області ДПС (без зазначення дати їх складення та номерів) стосовно ТОВ "Промтехноопт" про відсутність факту реального вчинення господарських операцій;

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області ДПС від 13.12.2011 року №249/23-03-05-05/36987611 стосовно ТОВ "Промбуд-Монтажінвест";

- акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 13.12.2011 року " 251/23-03-05/37093551 "про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промспец Консалтинг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів - ТОВ "Техноспецмаркетинг", їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень-жовтень 2011 року";

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області ДПС від 16.02.2012 року № 88/23-03-05/36815629 стосовно ТОВ "Опттехноконсалтинг".

З матеріалів справи слідує, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ "КОМІТЕТ ОБ'ЄДНАНИХ АУДИТОРІВ" (Підрядник) було укладено наступні Договори підряду: №0307/1 від 03.07.2012 року, №3007/1 від 30.07.2012 року, №1807/1 від 18.07.2012 року, № 0208/1 від 02.08.2012 року, від 08.08.2012 року № 0808/1, № 2108/2 від 21.08.2012 року, № 2308/1 від 23.08.2012 року, № 2708/1 від 27.08.2012 року.

Також між ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (підрядник) з ТОВ "Спецвогнеізоляція" (замовник) укладенор договори підряду: від 01.12.2011 р. №0112/1 на виконання робіт з ремонту будівлі за адресою - м.Харків, вул.Коцарська, 24/26, корпус №1б; від 02.12.2011 р. №0212/1 на виконання робіт з ремонту приміщень за адресою - м.Харків, вул.23 Серпня, 10/12; від 07.12.2011 р. №0712/1 на виконання робіт з будівництва автомобільної мийки за адресою - м.Харків, вул.Велика Кільцева, 97; від 30.09.2011 р. №3009/1 на виконання робіт щодо монтажу вентиляційних фасадів об'єкту "Культурно-комерційний комплекс з підземним паркуванням" за адресою - м.Харків, вул.Сумська, 10; від 23.09.2011 р. №2309/1 на виконання робіт плоскої крівлі за об'єктами: каса, павільйон спортінвенторя, будинок жахів, павільйон тематичного фото, тир - розташовані в Центральному парку культури та відпочинку ім. М. Горького м. Харкова; від 01.11.2011 р. №0111/2 на виконання робіт ремонту будівлі головного виробничого корпусу (інв №1) за адресою - м.Харків, вул. Коцарська, 24/26 ; від 04.05.2011 р. №0405/2 на виконання робіт - влаштування крівлі матеріалом Rheinzink за готовою конструкцією на об'єкті - приватне домоволодіння по вул.Терновая в м.Харкові; від 19.10.2011 р. №1910/1 - виконання робіт капітальному ремонту у діючому закладі ресторанного господарства "МакДрнальдз" по вул.Фрунзе, 187а м.Полтава).

З матеріалів справи також слідує, що між ТОВ " Спецвогнеізоляція" уклало договори підряду від 01.06.2012р. № 0106/2 з ТОВ " ЕМЗ-Монтаж" за умовами якого зобов'язалося виконати роботи з монтажу крівлі згідно проектної документації, на об'єкті, що знаходиться в Херсонській області, Геничеський район с. Геничеська Горка, база відпочинку "Білий лебідь", а також 11.06.2012р. договір з ТОВ " Вимірювальна техніка" за умовами якого останній зобов'язався виконати роботи по виготовленню металоконструкцій на об'єкті " Прилади лінії прийому, зберігання, первинної переробки та сушки зерна на Лазорківському участку ТОВ "Кононовський елеватор" по вул. Ворошилова, 6а в м. Лазорки Оржицького району Полтавській області.

На виконання цих договір між позивачем та ТОВ " Промбудмонтажінвест" було укладено договори підряду, за умовами яких, останній зобов'язався виконати роботи в порядку на умовах визначених договором, а саме:за договором від 12.06.2012р. № 1206/1 виконати роботи з монтажу крівлі згідно проектної документації, на об'єкті, що знаходиться в Херсонській області, Геничеський район, с. Геничеська Горка, база відпочинку "Білий лебідь"; за договором від 01.06.2012р. № 0106/3, за умовами якого останні зобов'язався виконати роботи по виготовленню металоконструкцій на об'єкті " Прилади лінії прийому, зберігання, первинної переробки та сушки зерна на Лазорківському участку ТОВ "Кононовський елеватор" по вул. Ворошилова, 6а в м. Лазорки Оржицького району Полтавській області.

Також 01.12.2011 року між позивачем (Замовник) і ТОВ «Опттехконсалтинг» (Виконавець) укладено договір № 0112/2.

За умовами зазначених правочинів Підрядник зобов'язується виконати роботи із матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується надати Підряднику приміщення та матеріали, передати проектну документацію, прийняти роботу та сплатити за неї.

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що підстави та право на здійснення будівельних робіт підтверджується ліцензією, виданою Міністерством регіонального розвитку та будівництва України державною архітектурно-будівельною інспекцією, та вказано на те, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджені типові форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт». Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти форми № КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт. Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту форми № КБ-2в, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач та його контрагент дотримались порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду.

За правилами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства, зазначив, що юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивачем на підтвердження наявності підстав здійснення будівельних робіт надано відповідні ліцензії та дозвільні документи, які були чинними як на момент укладення договорів, виконання робіт, так і станом на дату проведення перевірки (а.с. 148-159, т.31).

Узгодження вартості робіт за договорами підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрат типової форми № КБ-3, а виконання робіт актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в.

З матеріалів справи також слідує, що між позивачем і ТОВ «Промспецконсалтинг» укладено договір купівлі-продажу від 03.10.2011 року за № 03/10-1 на поставку будівельних матеріалів.

Доставка будівельних матеріалів за місцем виконання робіт по договірним зобов'язанням, за правилами ч. 3 ст. 909 ЦК України, підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 237-250, т. 31, а.с. 1-43, т.32).

Також позивачем на підтвердження реальності здійснення згаданих господарських операцій надано сертифікати якості будівельних матеріалів (а.с. 109-134, т.3), які використані за даними локального коштори при виконанні договорів підряду та оприбутковані за оборотно - сальдовими відомостями (а.с. 44-250, т.32).

Відповідно до платіжних доручень, які мають відмітку банківської установи, та банківських виписок позивачем було здійснено перерахування повної вартості придбаних у контрагентів товарів. Факт здійснення господарської операції зафіксовано податковими накладними.

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», всі документи первинного бухгалтерського обліку оформлені належним чином, наявність документів щодо реальності проведених операцій відповідачем не спростована, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає доцільним вказати на те, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем зроблені виключно на тому, що його контрагент допустив якісь порушення при визначенні свої податкових зобов'язань та порядку звітування перед органом ДПС. Але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Індивідуальну відповідальність по розрахункам з бюджетами також встановлює ПК України, який не ставить право сумлінного платника податку на прибуток у залежність від того, чи мав можливість орган ДПС в межах наданих йому повноважень здійснити перевірку іншого платника цього податку, оскільки здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства є виключною компетенцією органів ДПС.

З приводу висновків контролюючого органу про порушення позивачем приписів п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України, яке потягло незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів; пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", внаслідок чого встановлено не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 2262154,76 грн., внаслідок чого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. та 1 грн. відповідно, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки, в контролюючим органом встановлені порушення відповідачем вимог пункту 1, статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій за адресою м. Харків, вул. Киргизська, 19.

За правилами пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Невиконання наведеного припису Закону тягне застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), як це передбачено пунктом 1 статті 17 названого Закону.

Водночас пунктом 12 статті 9 цього ж Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Таким чином, суб'єкт господарювання звільняється від обов'язку використовувати РРО за відсутності збігу місця отримання товарів з місцем здійснення розрахунків у разі провадження окремого виду діяльності - оптової торгівлі, якою є сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності (лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25.02.2002 року № 56-38/87).

Колегія суддів відмічає, що самим контролюючим органом в акті перевірки відображено проведення за адресою м. Харків, вул. Киргизська, 19 позивачем саме оптової торгівлі (а.с. 60, т.1) і вказана адреса не є юридичною адресою підприємства.

Відповідачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції не наведено доказів на підтвердження того, що позивачем проводилась за вказаною адресою роздрібна торгівля, та кошти вносились в касу не за юридичною адресою підприємства позивача.

З установлених судами обставин справи вбачається, що за спірними операціями позивачем реалізовувався товар за готівкові кошти іншим суб'єктам господарювання, а не кінцевим споживачам; передача товару відбувалася на складі.

А відтак з боку позивача відсутнє порушення правил здійснення розрахункових операцій від час прийняття оплати за реалізований товар у готівковій формі без застосування РРО.

Такорж колегія суддів відзначає, що до суду першої інстанції та додатково на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем були надані всі необхідні первинні документи, відповідач в акті перевірки та в судових засіданнях не навів мотивів та доводів на підтвердження порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач в повній мірі забезпечив зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 820/7339/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.