Постанова № 35649465, 22.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року Справа № 811/2328/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В., представників:

- позивача - Ковальової О.А.;

- відповідача - Тканової О.А.;

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Зооленд»доОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпрозобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 року №0000332230 та №0000322210 - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Зооленд» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про:

- Зобов'язати Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби відновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань у сумі 18042 грн. та податкового кредиту у сумі 25603 грн. з податку на додану вартість, задекларованих приватним підприємством "Зооленд" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., січень 2013р. в розрізі контрагентів, що були відкориговані відповідачем на підставі акту "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "Зооленд" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Матадор" за травень - серпень 2012р., ПП "Валга" за вересень 2012р. - січень 2013р., ТОВ "Ривс" за травень - липень 2012р." №214/22-10/37398005 від 27.05.2013р.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 10 червня 2013р. № 0000332230 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9451 грн., у тому числі за основним платежем 7561 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями 1890 грн.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення

Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 10 червня 2013р. № 0000322210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5278 грн., у тому числі за основним платежем 4222 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями 1056 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки позивачу на його думку, безпідставно збільшено податкове зобов'язання, та в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» змінено показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 18042,00 грн., а також показники податкового кредиту з ПДВ в сумі 25063,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ПП «Валга» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар та послуги отримані від контрагентів використано у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала в повному обсязі з огляду на позицію викладену в письмових запереченнях (Т.2 а.с.88-91), зазначила, що за наслідками перевірки контрагентів позивача - ПП «Валга», ТОВ «Ривс» встановлено, що господарські операції з реалізації та придбання товарів та послуг вказаними підприємствами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто, відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання, реалізації та здійснення діяльності.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 27.11.2013 р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

При вирішені питання щодо можливості оскарження дій щодо коригування показників в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАС України йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Матадор» за травень-серпень 2012 року, ПП «Валга» за вересень 2012 року - січень 2013 року, ТОВ «Ривс» за травень-липень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №214/22-10/37398005 від 27.05.2013р. (Т.1 а.с.16-35).

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток в сумі 4222,00 грн., в т.ч. за ІІ кв. - 1253,00 грн., ІІІ кв. - в сумі 1146,00 грн., та IV квартал - 1823,00 грн.;

- ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та покупцями та п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 7561,00 грн., в т.ч. за травень 2012 року - на суму 1000,00 грн., за червень 2012 року - на суму 960,00 грн., за липень 2012 року - на суму 5601,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 року №0000332230 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9451,00 грн., в тому числі 7561,00 за основним платежем та 1890,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1 а.с.38) та №0000322210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5278,00 грн., в тому числі 4222,00 грн. за основним платежем та 1056,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а.с.39).

Крім того, відповідачем на підставі акту перевірки в системі «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» здійснено коригування, у бік зменшення, показників податкового кредиту сформованого позивачем за результатами діяльності протягом періоду: травень 2012 року - січень 2013 року в сумі 25603,00 грн. та змінено показники податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18042,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються доказами зібраними у справі, а саме податковими деклараціями позивача з ПДВ за період: травень 2012 року - січень 2013 року (Т.1 а.с.41-79) та роздруківками витягів звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по податковому кредиту за вищевказані періоди (Т.2 а.с.148-173).

Аналіз змісту податкових декларацій та витягів звітної форми дає підстави стверджувати, що відповідачем на підставі акту перевірки від 28.05.2013р. №215/22-10/-20635611 здійснено коригування, у бік зменшення, показників податкового кредиту та податкових зобов'язань здекларованих позивачем.

Суд погоджується з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту, які задекларував платник податків.

Щодо прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне:

Податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2013 року №0000332230 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9451,00 грн., в тому числі 7561,00 грн. за основним платежем та 1890,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки позивача висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Матадор», ПП «Валга» та ТОВ «Ривс» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з актів документальних перевірок контрагентів, складених посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації (Т.1 а.с.18-32).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Матадор», ПП «Валга» та ТОВ «Ривс», а отже, правомірності формування податкового кредиту та валових витрат суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подавалися податкові декларації з податку на додану вартість за перевірений період, в яких декларувалися показники податкового зобов'язання та податкового кредиту (Т.1 а.с.41-79).

Показники податкового кредиту формувались на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних контрагентами позивача (Т.1 а.с.105, 109, 112, 115, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 173, 181, 189, 195, 203, Т.2 а. с. 68, 71, 74).

З огляду на вище вказане, суд приходить до висновку, що позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту в розмірі зазначеному в податкових деклараціях та підтвердженому документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000322210 від 10.06.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5278,00 грн., в тому числі 4222,00 грн. за основним платежем та 1056,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, господарські операції платників податків на підставі яких формуються податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Матадор» укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №140 від 14.05.2012 року (Т.1 а.с.101), між позивачем та ПП «Валга» укладено договір №210 від 20.08.2012 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом (Т.1 а.с.164-165), та №4 від 03.01.2013 року (Т.1 а.с.197-198) та договір купівлі-продажу №1405 від 14.05.2012 року укладений позивачем з ТОВ «Ривс» (Т.2 а.с.66).

За вказаними договорами ТОВ «Матадор» надавало послуги по перевезенню вантажів позивачу, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (Т.1 а.с.104, 108, 111, 114, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 140, 143, 146, 149, 152, 156, 158, 161) та підписаними сторонами актами виконаних-робіт (Т.1 а.с.103, 107, 110, 113, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160), факт оплати наданих послуг підтверджується копіями платіжних доручень (Т.1 а.с.106, 116, 138, 163).

Щодо взаємовідносин з ПП «Валга» позивачем надано такі документи: копії товарно-транспортних накладних (Т.1 а.с.167-172, 176-180, 184-188, 192-194, 200-202), акти виконаних робіт (Т.1 а.с.166, 175, 183, 191, 199), в підтвердження розрахунку - копії платіжних доручень (Т.1 а.с.174, 182, 190, 196, 204).

Між позивачем та ТОВ «Ривс» 14.05.2012 року укладено договір купівлі-продажу №1405, згідно якого позивач придбав товар, факт отримання підтверджується видатковими накладними (Т.2 а.с.67, 70, 73), оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (Т.2 а.с.69, 72, 75).

Отриманий від постачальників товар позивач реалізовував згідно договорів, зокрема з ТОВ «Реал - Гіпермаркет Україна» №25004 від 01.01.2011 року (Т.1 а.с.205-212), товар передано згідно товарних накладних та підтверджень до них (Т.1 а.с.213-250, Т.2 а.с.1-47) та договору з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» №П3368 від 01.01.2012 року (Т.2 а.с.48-55), товар передано на підставі видаткових накладних (Т.2 а.с.56-65).

Позивачем до матеріалів справи долучено акти списання товарів зі складу (Т.2 а.с.111-124).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс».

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, складеного посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів».

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс».

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та контрагентами, останній мав право на формування податкового кредиту та витрат на підставі цих документів.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів (п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби відновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань у сумі 18042 грн. та податкового кредиту у сумі 25603 грн. з податку на додану вартість, задекларованих приватним підприємством "Зооленд" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., січень 2013р. в розрізі контрагентів, що були відкориговані відповідачем на підставі акту "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "Зооленд" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Матадор" за травень - серпень 2012р., ПП "Валга" за вересень 2012р. - січень 2013р., ТОВ "Ривс" за травень - липень 2012р." №214/22-10/37398005 від 27.05.2013р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 10 червня 2013р. № 0000332230 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9451 грн., у тому числі за основним платежем 7561 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями 1890 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення

Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 10 червня 2013р. № 0000322210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5278 грн., у тому числі за основним платежем 4222 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями 1056 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 181,70 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27.11.2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник