Рішення № 35649268, 21.11.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/200/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Іванчук В.М. Провадження № 22-ц/789/1350/13 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козака І. О., Хоми М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином,

ВСТАНОВИЛА:

12.09.13 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення суду першої інстанції від 03.09.13, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його змінити, а саме: в частині стягнення моральної шкоди, оскільки суд надто мало визначив розмір відшкодування за моральні страждання. Які позивач зазнав унаслідок злочинних дій відповідачів, й у цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

Вказує, що судом не взято до уваги те, що справа про крадіжки, вчинені відповідачами, тягнеться кілька років, він не отримав від злочинців ніякої компенсації, останні до нього ставляться зухвало, внаслідок чого він зазнає моральних страждань й кошти, які стягнуті судом, не компенсовують пережиті страждання.

У суді апелянт підтримав скаргу, пославшись на мотиви, зазначені в ній.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.09.13 зміненні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 4498,87 грн., 1000,00 грн. моральної шкоди та 3500,00 грн. витрат на правову допомогу в користь ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повернуто без виконання з відділу ДВС Монастириського РУЮ Тернопільської області виконавчий лист по справ № 1-56/2011 про стягнення з ОСОБА_3 в користь позивача матеріальної й моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Стягнуто солідарно із відповідачів у користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Суд виходив із того, що відповідачі злочинним діями завдали матеріальної та моральної шкоди позивачу, а тому повинні відповідати солідарно щодо відшкодування збитків, а тому, стягнув із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнову шкоду, моральні збитки та витрати на правову допомогу.

Із таким висновком апеляційна інстанція не погоджується, оскільки судом не в повній мірі з'ясовані обставини справи та невірно застосовані норми процесуального законодавства, що у свою чергу потягло невірне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на наступне.

Встановлено, що постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.12.11 задоволено клопотання ОСОБА_2 Звільнено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Очаків Миколаївської області та жителя АДРЕСА_1, від кримінальної відповідальності згідно із п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.11 №3680 - VІ. Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України закрито. Цивільний позов не розглядався.

Вироком Монастириського районного суду від 16.12.11 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням та призначено йому іспитовий строк терміном 1 рік 6 місяців.

Згідно із вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в ніч із 14 на 15 березня 2011 року умисно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу викрали одну секцію прикаточних катків ЗККН- 2,8 вартістю 2499,31грн.; у ніч із 20 на 21 березня 2011 року викрали вісім кілець кільчасто-шпорового катка ЗККШ- 6 вартістю 1211,79 грн.; 06.04.11 викрали кутовий редуктор з шківом вартістю 657,67 грн. та кронштейн від РУМа вартістю129,80 грн.

Матеріальна шкода склала 4498,87 грн.

Згаданим вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, стягнуто із засудженого ОСОБА_3 4498,87 грн. матеріальних збитків , 1000,0 грн. моральної шкоди та 3500,00 грн. витрат на правову допомогу на користь потерпілого ОСОБА_1.

Вищевказані постанова та вирок суду ніким не оскаржувалися та набрали законної сили.

На виконання вироку в частині вирішеного цивільного позову видано виконавчий лист по справ № 1-56/2011 про стягнення з ОСОБА_3 в користь позивача матеріальної й моральної шкоди та витрат на правову допомогу, який перебуває на виконанні у відділі ДВС Монастириського РУЮ.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся із вимогами до ОСОБА_2 про стягнення в його користь 2249,43 грн. матеріальної шкоди, 5000,00 грн. моральної шкоди, 1750,00 грн. витрат на правову допомогу та 1000,00 грн. - судових витрат.

У відповідності до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не збільшував позовних вимог. Така заява відсутня.

У силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції, в порушення згаданих вимог, залучив у якості відповідача ОСОБА_3, особу, щодо якої спір вирішено в процесі розгляду вищезгаданої кримінальної справи й в межах якої виконується процедура стягнення.

Також, грубим порушенням норм матеріального та процесуального права є повернення виконавчого листа у справі № 1-56/2011.

У такий спосіб суд анулював вирок суду щодо вирішення цивільного позову, яким стягнуто із ОСОБА_3 в користь позивача заподіяні злочином збитки й помилково повторно вирішив спір між тими ж сторонами й з того ж предмету.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства якщо набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вихід суду за межі позовних вимог, самостійне залучення іншого відповідача до участі в справі, розгляд спору, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є процесуальними порушеннями, які дають підставу для скасування рішення, оскільки вони суттєво впливають на його правильність, хоча про це не зазначає апелянт у своїй скарзі.

Так, згідно із п.п. 1, 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати й постановити по справі нове рішення, яким частково задовольнити вимоги позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначалося вище, вироком Монастириського районного суду від 16.12.11 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Даним вироком встановлено, що в ніч із 14 на 15 березня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 умисно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу викрали одну секцію прикаточних катків ЗККН- 2,8 вартістю 2499,31грн.; у ніч із 20 на 21 березня 2011 року викрали вісім кілець кільчасто-шпорового катка ЗККШ- 6 вартістю 1211,79 грн.; 06.04.11 викрали кутовий редуктор з шківом вартістю 657,67 грн. та кронштейн від РУМа вартістю129,80 грн.

Постановою Монастириського районного суду від 16.12.11 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Із постанови вбачається, що останній повністю визнав свою вину у вчиненні вищеописаного злочину.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Позивачем не заявлялася вимога про застосування часткової відповідальності у залежності від ступеня вини кожного співучасника злочину (відповідачів) й, як вбачається із його пояснень у суді, останній бажає стягнути заподіяну шкоду у солідарному порядку.

При цьому, апеляційна інстанція враховувала й ту обставину, що вироком суду стягнуто із ОСОБА_3 весь розмір матеріальних збитків й у під час розгляду кримінальної справи цивільним позивачем не заявлялася вимога про визначення часткової відповідальності засуджених.

Оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2249,43 грн., тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Також, підлягає до задоволення вимога про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1750,00 грн., так як таке право позивача регламентується ст. 84 ЦПК України.

Із договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.06.11 та квитанцій № 46 від 07.06.11, №58 від 16.12.11, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи, вбачається, що адвокат ОСОБА_4 прийняв від позивача ОСОБА_1 3500,00 грн. за надання правової допомоги у вказаній кримінальній справі.

Шкоду в сумі 2249,43 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1750,00 грн. судова колегія вважає, що стягувати солідарно, відповідно до виконавчого листа № 1-56/2011, виданого на виконання вироку Монастириського районного суду від 16.12.11.

Згідно із ч. 1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд правильно виходив із того, що внаслідок вчинення злочину ОСОБА_1 були заподіяні моральні страждання.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 грн., суд не в повній мірі врахував положення ст. 23 ЦК України, відповідно до якої розмір такого відшкодування визначається з урахуванням характеру та тривалості моральних і фізичних страждань, та вимог щодо засад розумності та справедливості.

Згідно роз'яснення, що містяться в Постанові №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» від 31.03.95, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках та інше.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, а саме із позовної заяви та пояснень позивача в суді, що факт заподіяння йому моральної шкоди мотивуючи тим, що через злочинні дії відповідачів він займався непритаманними для нього діями, а саме неодноразово прибував за викликами в міліцію, 2 роки відвідував судові засідання, що негативно вплинуло на його психологічний стан та порушило його звичний ритм життя. Крім цього, він вказує, що викрадені запчастини від сільськогосподарської техніки не дають йому можливості належно здійснювати господарську діяльність, так як він є фермером й техніка необхідна для обробітку землі.

Враховуючи наведену норму закону, а також характер та тривалість моральних страждань, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є заниженим, у зв'язку з чим він підлягає збільшенню до 5000,00 грн. й підлягає стягненню із відповідача самостійно.

Щодо вимог позивача про стягнення 1000,00 грн., які витрачені ним у процесі розгляду справи, суд вважає їх такими, що підлягає до часткового задоволення, оскільки, згідно із наданими квитанціями, він затратив 38,87 грн. на придбання квитків.

Крім цього із відповідача слід стягнути 229,40 грн. судового збору.

Із врахуванням вище наведеного судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, та у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України постановити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2013року скасувати.

Постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди й стягнення витрат на правову допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду, а саме: 2249,43 грн. - матеріальної шкоди, 5000,00 грн. моральної шкоди, 1750,00 грн. витрат на правову допомогу, 38,87 грн. - судових витрат та 229,40 грн. - судового збору.

Шкоду в сумі 2249,43 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1750,00 грн. стягувати солідарно, відповідно до виконавчого листа № 1-56/2011, виданого на виконання вироку Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.12.11.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.Й. Демкович