Рішення № 35647126, 25.11.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

25.11.2013

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ _______________

Справа № 765/4773/13-ц

Кат. 22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

25 листопада 2013 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:

головуючого судді - Пекарініної І.А.

при секретарі - Фроловій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_5, яка діє як законний представник інтересів малолітньої ОСОБА_6, 3-тя особи: служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя, Севастопольська міська державна адміністрація про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів за довіреністю просить суд усунути перешкоді в користуванні належній позивачем на праві власності кімнатою 7-6 в квартирі АДРЕСА_1.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивачі є правонаступниками та спадкоємцями після смерті своєї матері ОСОБА_2, якій вказана кімната належала на праві власності на підставі договору дарування від 17.05.2004 року.

Рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя від 27.07.2012 року, ним було усунено перешкоди в користуванні власністю - кімнатою 7-6 в квартирі АДРЕСА_1, шляхом виселення з кімнати ОСОБА_5, рішення суду було виконано фактично, що підтверджується актом державного виконавця від 26.06.2013 року.

Але, ОСОБА_5 після виконання рішення суду знов заселилася та проживає в кімнаті, що є підставою для повторного звернення позивачів з позовом про виселення ОСОБА_5, а також, оскільки судом при постановленні рішення не було вирішене питання про житлові права малолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, вказане питання підлягає вирішенню в судовому порядку.

Також представник позивача зазначила, що проживання без законних підстав в кімнаті ОСОБА_5 разом зі своєю малолітньою дитиною, створює позивачам перешкоди в користуванні належною їх власністю, тому їх право повинно бути захищене шляхом вселення їх в кімнату.

Ухвалою суду від 25.11.2013 року провадження по справі в частині вимог позивачів до ОСОБА_5 про виселення було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивачів вимоги позову підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Представник 3-ої особи, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позову обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 27.07.2012 року, був задоволений позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3-тя особа: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, зобов'язання до вчинення певних дій.

Рішення суду вступило в законну силу та було виконано, що підтверджується наданими до матеріалів справи, копіями виконавчого листу та акту державного виконавця від 26.06.2013 року.

Судом також встановлено, що в кімнаті 7-6 в квартирі АДРЕСА_1 разом з матір'ю проживала малолітня дитина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини й основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу й протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 24 березня 1999 року, дія яких поширюється й на випадки порушення прав юридичних осіб, кожний при рішенні спору, щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом майнового свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, гарантовано право на повагу належної їй власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України - право приватної власністі нерушимо, кожний має право володіти, користуватися та роспоряджатися своею власністю.

Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяті років, є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно встановлених судом обставин, дитина є дочкою відповідача у даній справі - ОСОБА_6, тобто його право на проживання у спірній кімнаті є похідним від права на проживання її матері. Самостійного права на проживання у кімнаті дитина не має, оскільки це суперечить ст. 29 ЦК України, а також ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Встановивши фактичні обставини справи й вимоги закону, суд прийшов до однозначного висновку про необхідность захисту права позивача згідно позовних вимог, оскільки тільки прийняття таких мір, як виселення судом буде сумісним із правами, гарантованими Конвенцією про захист прав людини й основних свобод і Протоколами до неї, буде реально спрямовано на ефективний захист права власності.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ст. 9 Житлового Кодексу України. ст. 311 Цивільного Кодексу України, порушені житлові права особи підлягають судовому захисту.

З цих же правових підстав підлягають задоволенню права позивачів на вселення в кімнату 7-6 в квартирі АДРЕСА_1, в судовому порядку, оскільки судом встановлено перешкоджання з боку відповідачів у користуванні житлом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 114,70 грн.

На підставі ст. ст.41,47,55 Конституції України, ст. 16,29 47 Конституції України, ст. 11, 16, 29, ч.4 ст. 311 ЦК України, ст. 9, 109, 150 ЖК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з кімнати № 7-6 квартирі АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в кімнату № 7-6 в квартирі АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовій збір в сумі 114 гривень 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку в Апеляційний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна