Рішення № 35646468, 26.11.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/12949/13-ц

Номер провадження 2/123/4091/2013

26.11.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі головуючого судді Тонкоголосюка О.В., при секретарі Бовт М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державної установи «Кримський Державний медичний університет імені С.І. Георгіївського» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 22609 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що закінчивши у 2006 році ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського», відповідач ОСОБА_2 був направлений для проходження інтернатури до станції (відділення) швидкої невідкладної допомоги в м.Сімферополі (МОЗ Ураїни), на посаду лікаря. Після отримання диплому для проходження інтернатури ОСОБА_2 не прибув. Згідно умов договору про підготовку спеціаліста з вищою освітою, укладеним між сторонами, університет прийняв на себе зобов'язання з навчання студента ОСОБА_2 на 2 курс 1 медичного факультету за спеціальністю «Лікувальна справа». Студент у свою чергу зобов'язаний після закінчення навчання прибути для проходження інтернатури та відпрацювати за місцем направлення 3 роки. Таким чином, були порушені умови договору та постанови КМУ №992 від 22.08.1996 року. На підставі викладеного, а також п.14 постанови КМУ №992 від 22.08.1996 року, відповідач зобов'язаний відшкодувати державі суму витрат, понесених при підготовці спеціаліста с вищою освітою. В результаті проведених зустрічних перевірок ГФІ в АР Крим, перевірки прибулих для проходження інтернатури лікарів було встановлено, що ОСОБА_2, який навчався за рахунок коштів держбюджету, не прибув до місця проходження інтернатури, у зв'язку з чим державному бюджету була завдана значна матеріальна шкода. 13.08.2013 року відповідачу була направлена претензія з вимогою відшкодувати суму заборгованості. В добровільному порядку відповідачем заборгованість погашена не була. За період навчання з коштів державного бюджету ОСОБА_2 була виплачена стипендія в сумі 1829,93 грн. Крім того, згідно калькуляції вартості навчання одного студента в ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» на бюджетній формі на підготовку студента ОСОБА_2 з коштів державного бюджету було витрачено 20779 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 22609 грн.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі по тих же підставах, просила поновити строки позовної давності, оскільки саме при перевірці ГФІ в АР Крим було виявлено не з'явлення відповідача до місця проходження інтернатури.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 12.02.2002 року між позивачем Державною установою «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір «Про підготовку фахівців з вищою освітою» №2000057, згідно до умов якого університет взяв на себе обов'язок по навчанню студента ОСОБА_2 на медичному факультеті за фахом «Лікувальна справа». Студент в свою чергу зобов'язалася після закінчення навчання прибути по місцю розподілу і відпрацювати не менше 3 років (а.с. 3).

В 2006 році ОСОБА_2 закінчив університет та здобув повну вищу освіту за фахом «Лікувальна справа» та був направлений на роботу на посаду лікаря - станції (відділення) швидкої невідкладної допомоги м. Сімферополя ( МРОЗ АР Крим).

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання вищезазначеної норми Закону, був розроблений Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992.

Відповідно до п.4 Порядку, керівники вищих навчальних закладів після зарахуванням осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоди. Згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою та відпрацювати у замовника не менше трьох років, в вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою.

Відповідно до приписів ст. 627-239, 526 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та визначені його умов. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, після проходження інтернатури ОСОБА_2 по місцю розподілу, згідно пропозиції щодо працевлаштування, не прибув, чого не заперечував відповідач, що було встановлено в результаті проведення перевірки, проведеної ГФІ в АР Крим, у зв'язку із чим на ВУЗ був покладений обов'язок відшкодувати заподіяний матеріальний збиток, стягнувши суму витрачених державним бюджетом коштів.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 були порушені п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996 року і умови Договору між відповідачем та ВУЗом.

13.08.2013 року відповідачу ОСОБА_2 була направлена претензія з проханням відшкодувати суму заборгованості, відповідь на яку позивач не отримав (а.с. 5).

За період навчання із коштів державного бюджету студенту була виплачена стипендія у розмірі 1829,93 грн. (а.с. 6.

Крім того, згідно калькуляції вартості навчання одного студента в Кримському державному медичному університету на бюджетній формі на підготовку студента ОСОБА_2 із коштів державного бюджету було витрачено 20779 грн. (а.с. 7,9,10).

На підставі п.14 постанови КМУ № 992 від 22.08.1996 року, а також умов Договору ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати державі суму витрат, понесених на його підготовку в якості фахівця з вищою освітою.

Таким чином, позовні вимоги Державної установи «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню клопотання позивача поновити строки позовної давності, оскільки саме при перевірці ГФІ в АР Крим було виявлено не з'явлення відповідача до місця проходження інтернатури.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Тому, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування судових витрат 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державної установи «Кримський Державний медичний університет імені С.І. Георгіївського» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Поновити строк позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України (ОКПО 38040558, МФО 824026, розрахунковий рахунок 31114115700002, код доходу, отримувач: державний бюджет міста Сімферополя) заборгованість в розмірі 22609 (двадцять дві гривні шістсот дев'ять гривень) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної установи «Кримський Державний медичний університет імені С.І. Георгіївського» судові витрати в сумі 229,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м.Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.