Рішення № 35645929, 28.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р.Справа № 922/4425/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків про стягнення 44205,24 грн. за участю представників:

позивача - Бережка С.І., довіреність №14-65 від 22.03.2013р.

відповідача - Рожкової С.Г., довіреність №2621/090 від 02.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків, 991,07 грн. інфляційних витрат, 7164,76 грн. 3% річних, 18722,97 грн. пені, 17326,44 грн. 7% штрафу та судовий збір, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору №12/1983-ТКЕ(ОБ) від 29.02.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні.

01.11.13 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

27.11.13 р. представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити; в разі задоволенні позовних вимог просить суд зменшити розмір пені на 97%.

28.11.13 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав документи, які долучено судом до матеріалів справи.

28.11.13 р. представник відповідача проти позову заперечував, надав клопотання, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, в разі задоволенні позовних вимог зменшити розмір пені та штрафу на 97%.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

29 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (відповідач) був укладений договір №12/1983-ТКЕ(БО) купівлі - продажу природного газу, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідачу у лютому 2012 року природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити газ.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено протягом лютого 2012 року, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 63,583 тис. Куб. метрів на загальну суму 247520,63 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 р.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору встановлено, що оплата за газ, що передається згідно п. 2.1. договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі газу, зазначеному у п. 3.2. договору. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання - передачі газу протягом 10-ти днів з моменту вимоги однієї із сторін.

Таким чином, відповідач отримав природний газ на суму 247520,63 грн. та свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, так як вартість природного газу сплатив несвоєчасно, в підтвердження чого позивач надав довідку про операції по підприємству ПАТ "Харківгаз" з 01.01.12 р. по 30.06.2013 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість по нарахованим штрафним санкціям, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник, у відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приймаючи до уваги викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 7164,76 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок перевірений судом та є вірним).

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 991,07 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця ( постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Така правова позиція повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 13.08.2012 р. у справі № 5023/1235/12 та від 03.12.2012 р. у справі №5023/129/12, та у пункті 3 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р.

Крім того, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день, місяця, в якому платіж має бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Така правова позиція повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 29.12.10 р. у справі № 33/149-10.

Позивачем заявлений період нарахування інфляційних витрат з 16.11.2012 р. по 15.01.2013 р.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором виникла у березні 2012 р., основна заборгованість відповідачем погашена у лютому 2013 р.

З офіційних повідомлень Державної статистики України вбачається, що індекси споживчих цін (індекси інфляції) у квітні, жовтні 2012 р., у травні, червні, серпні 2012 р. - 99,7 %, у липні 2012 р. - 99,8 %, у вересні 2012 р. - 100,1 %, листопаді 2012 р. - 99,9%, грудні 2012 р., січні 2013 р. - 100,2 %. Зазначені показники не були враховані позивачем при розрахунку інфляційних втрат.

Суд звертає увагу позивача на те, що розрахунок суми заборгованості із урахуванням встановленого індексу інфляції повинен здійснюватися за весь час прострочення (квітень 2012 р. - лютий 2013 р., тобто з моменту виникнення заборгованості до моменту її погашення), який свідчить про відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 991,07 грн. інфляційних необґрунтованою та такою, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18722,97 грн. пені та 7% штрафу в сумі 17326,44 грн.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 97 %.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У клопотанні про зменшення розміру неустойки відповідач зазначив, що головною причиною проведення несвоєчасних розрахунків за поставлений газ, який використовувався для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, є несвоєчасне проведення розрахунків споживачів (населення, організацій, що фінансуються з бюджетів) з ПАТ «Харківгаз». Так, станом на 01.10.2013 р. загальна сума заборгованості населення, бюджетних організацій за постачання природного газу складає 58 942,37 тис. грн. Заборгованість за спожитий природний газ виникла у зв'язку з тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, оскільки основною категорією споживачів природного газу за договором є населення, рівень оплати якого дуже незадовільний. Товариством було вжито всіх необхідних заходів щодо зменшення існуючої дебіторської заборгованості. Так, протягом 2012 року ПАТ «Харківгаз» було подано 4925 позовних заяв та заявлено позовних вимог про стягнення 26 579 397,52 грн. В свою чергу ПАТ «Харківгаз» було вимушено направити кошти на оплату поставленого природного газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» для потреб населення. Таким чином, ПАТ «Харківгаз» несвоєчасно було сплачено кошти на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором № 12/1983-ТКЕ(БО) від 28.02.2012 року у зв'язку з наявністю обставин, що мають істотне значення, а саме необхідністю погашення заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ для категорії споживачів - населення.

Враховуючи викладене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на значну заборгованість за спожитий природний газ перед ним населення та підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, вжиття необхідних заходів щодо зменшення існуючої дебіторської заборгованості, приймаючи до уваги, що станом на день звернення до суду із позовом, сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені та штрафу, стягнути з відповідача 14978,39 грн. пені та 13861,16 грн. 7% штрафу, в частині стягнення пені в сумі 3744,58 грн. та 3465,28 грн. 7% штрафу відмовити.

Дана правова позиція узгоджується із практикою розгляду аналогічних справ у Вищому господарському суді України по справам №№ 08/369-07, 08/101-09, 58/156-10, 33/154-10, 5023/3165/12, 5023/3166/12, 5023/4764/12, 5023/5039/12, 17/5014/1703/2012.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 258, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610-612 Цивільного кодексу України; ст. ст. 232, 343 Господарського кодексу України; керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, рахунок № 26036303052987 у ХОУ ВАТ «Ощадбанк» код банку: 351823, Св. пл. ПДВ №100335490, ІПН: 033595020398) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", код банку 300465) 3% річних в сумі 7164,76 грн., пені в сумі 14978,39 грн., 7% штрафу в сумі 13861,16 грн., судовий збір в сумі 1681,92 грн.

В частині стягнення інфляційних витрат в сумі 991,07 грн., пені в сумі 3744,58 грн., 7% штрафу в сумі 3465,28 грн. в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.