Ухвала суду № 35645918, 27.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року справа №812/6921/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Корадо А.А.

за участі представника відповідача Бухонкіна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 р. в справі № 812/6921/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року за № 70 не виконав нормативи по створенню 283 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно зі звітом відповідача середньооблікова численність штатних працівників відповідача становить 14462 особи, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 578 інвалідів. Фактично працевлаштовано 295 інвалідів. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 13296423,89 грн. Оскільки відповідач ці санкції не сплатив, підприємству нарахована пеня у розмірі 308476,48 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказані суми адміністративно-господарських санкцій і пені.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 р. позов задоволено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в який він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків суду обставинам справи, апелянт зазначає, що вимогами чинного законодавства встановлені вимоги щодо підприємств, які використовують найману працю, відповідно до яких працедавець не зобов'язаний самостійно шукати інвалідів, а лише забезпечує робочі місця на підприємстві. З метою виконання приписів діючого законодавства, ДП «Луганськвугілля» інформувало службу зайнятості про наявність спеціальних місць шляхом подання форми № 3-ПН по відокремленим підрозділам. Зазначає, що вжив усіх необхідних заходів, передбачених законодавством.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДП «Луганськвугілля» в своєму складі має відокремлені підрозділи, які самостійно створюють робочі місця для працевлаштування інвалідів та подають до відповідних центрів зайнятості за місцем знаходження звіти форми №3-ПН.

Як вбачаться зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, що поданий відповідачем позивачу у відповідності до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу становить 14462 особи, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів 578, а фактично на підприємстві було працевлаштовано 295 інвалідів.

Структурними підрозділами ДП «Луганськвугілля» у 2012 р. надавались звіти до територіальних центрів зайнятості за місцезнаходженням кожного такого підрозділу. Разом з тим, зі звітів, наданих відповідачем, вбачається, що у довідці Лутугинського районного центру зайнятості від 30.08.2013 №18/4-1458 зазначено, що ВП «Шахта «Лутугинська» протягом 2012 року звітували за 9 місяців 2012 року, ВП «Шахта ХІХ з'їзду КПРС» звітувала щомісяця, але у звітах форми №3-ПН пропонувалася лише 1 вакансія, ВП «Санаторій-профілакторій «Парус» взагалі не звітував до центру зайнятості з приводу наявності робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (т. 1 а. с. 184). У довідці Луганського міського центру зайнятості від 10.09.2013 №1/07-4566 зазначено, що ВП «Шахтоуправління «Луганське» протягом 2012 року звітувало про наявність 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але повинні були бути працевлаштуванні 141 особа, проте працювали лише 56 інвалідів, 85 осіб не були працевлаштовані, ВП «Управління якості та збагачення вугілля» та ВП «Луганськвуглепостачання» взагалі не надавали звітів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (т. 1 а. с. 190). У довідці Слов'яносербського районного центру зайнятості від 30.04.2013 №26/03-1384 зазначено, що ВП «Шахта «Черкаська» та ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» звіти за формою №3-ПН до центру зайнятості у 2012 році надавали щомісяця, але в цих звітах вказувалась кількість інвалідів менша, ніж передбачена законом (т. 1 а. с. 186). У довідці Брянківського міського центру зайнятості від 03.09.2013 №04-03-1654 зазначено, що ВП «Шахта «Вергелівська» у 2012 році звітів форми №3-ПН до центру зайнятості не подавалися (т. 1 а. с. 182). У довідці Перевальського районного центру зайнятості від 04.09.2013 №23/3-2109 зазначено, що ВП «Шахта ім. Артема» протягом 2012 р. звітував лише за лютий та серпень 2012 року, ВП «Шахта «Ніканор-Нова» звітував щомісяця, окрім червня та грудня. В звітах за звітах за січень-лютий 2012 р. пропонувалося 2 вакансії, у березні-вересні та листопаді - 1 вакансія, у жовтні - 8 вакансій, проте підприємство повинно було звітувати про створення не менше 26 вакансій для працевлаштування, ВП «Санаторій-профілакторій «Парус» взагалі не звітував до центру зайнятості, ВП «Шахта «Фащівська» звітувало щомісяця та зазначало 2 вакансії, призначених для працевлаштування інвалідів, але повинні були бути працевлаштовані 42 особи, працювали лише 17 інвалідів, 25 осіб з інвалідністю не були працевлаштовані у 2012 р. (т. 1 а. с. 188).

Як вбачається із зведеної таблиці по кількості інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, та по звітам, які подавалися ДП «Луганськвугілля» у 2012 р. до центру зайнятості, по ВП «Шахта «Лутугінська» за березень, серпень, листопад 2012 р. позначка про наявність вакансій відсутня, решта вакансій створена у меншій кількості, ніж потрібно; по ВП «Шахта ім.Артема» звіти по наявність вакансій подавались лише у лютому та серпні 2012 р. Така ж ситуація і у інших структурних підрозділах, а саме Виробничий відокремлений підрозділ «Шахта «Ніканор-Нова», ВП ГЗФ «Словяносербська» (т. 1 а.с. 197-201).

Взагалі по підприємству ДП «Луганськвугілля» не створено необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та не виконано обов'язку щодо звітування до центрів зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивачем відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 р. в розмірі 13296423,89 грн. У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій відповідачем нарахована пеня в розмірі 308476,48 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно зі ст. 17 цього Закону метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою (стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Оскільки на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач згідно зі ст. 20 цього Закону має сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, встановлено, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не сплачена, що обумовило нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з поданими позивачем розрахунками, сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 308476,48 грн.

Сукупність встановлених судом апеляційної інстанції обставин дає підстави для висновку, що відокремленими підрозділами ДП «Луганськвугілля» при подачі звітів форми № 3-ПН не повідомлялась служба зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, оскільки колонка «15» звітів не заповнювалась, звіти надавались не кожного місяця, не виконувався норматив, встановлений ст. 19 зазначеного вище Закону, що обумовлює правильність задоволення судом першої інстанції позову.

Що стосується доводів апелянта щодо відсутності обов'язку у підприємств займатись пошуком інвалідів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 18-1 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Разом з тим, факт порушення порядку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів підтверджено інформацією, що структурні підрозділи ВП «Шахта «Лутугінська», ВП «Шахта ім. Артема», Відокремлений виробничий підрозділ «Шахта «Ніканор-Нова», ВП ГЗФ «Словяносербська» або взагалі не звітували про наявність робочих місць, або звітували не в повному обсязі (колонка «15» звіту форми №3-ПН не заповнювалась, або заповнювалась без урахування потреби в особах, яким встановлена інвалідність).

Таким чином, колегія судді вважає, що відповідачем порушено порядок створення робочих місць для інвалідів, що призвело до невиконання відповідачем нормативу робочих місць у кількості 283 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 р. в справі № 812/6921/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 р. в справі № 812/6921/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 28.11.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.