Рішення № 35644906, 25.11.2013, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1499/13-ц

провадження № 2/179/541/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова М.І., за участю секретаря судового засідання Бондар О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка цивільну справу за позовом ПУБЛИЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" /скорочена назва - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013р. до суду звернувся ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22.02.2006р укладений кредитний договір з відповідачем, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 2971 грн. 80 коп. з кінцевим терміном повернення 22.02.2008р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості. Оскільки боржник належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, просять стягнути з того борг за кредитним договором, який станом на 24.07.2013р. становить 46891 грн. 71 коп., та складається: заборгованість по кредиту - 2971 грн. 80 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 14484 грн. 65 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 26726 грн. 13 коп., а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. (фіксована частина), штраф (процентна складова) 2209 грн. 13 коп.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки, отримавши поштове повідомлення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним .

Виходячи з положень статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 22.02.2006р. між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем укладений договір № DNH4KP71921144 про надання споживчого кредиту, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 2971 грн. 80 коп. з кінцевим терміном повернення 22.02.2008р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,08 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 2871 грн. 80 коп., що сторонами не заперечується.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Як зазначено вище між сторонами укладено кредитний договір № DNH4KP71921144 від 22.02.2006р., в якому визначені умови за якими такий кредит надається позичальнику. Зазначений договір підписаний сторонами.

Згідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо збільшення строку позовної давності на всі вимоги за кредитним договором до 5 років, застосування пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи (фіксована частина та процентна складова) позивачем надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) викладені на окремих аркушах (а. с. 7-8, 9-16) і підписані головою Правління Банку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.

У своєму рішення від 10.11.2011 № 15-рп/2011, Конституційний Суд України зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень ЦК України. Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний Суд України виходить з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Конституційний Суд України бере до уваги положення актів міжнародного права. Так зокрема за змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008р. про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Договір між сторонами укладено 22.02.2006р. на два роки до 22.02.2008р.

Незважаючи на те, що представник позивача посилається на п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Договором встановлені сторонами на п'ять років, позовна заява підписана тільки 24 липня 2013р., судовий збір сплачено вже 25 липня 2013р., і все разом надійшло до суду 01.08.2013р. вх. 4287.

Поважних причин ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні вказано не було.

Додатково виходячи з положень п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Статтями 256, 257, 258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність встановлюється в один рік зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Кредитним договором визначено кінцевий термін повернення та сплати всіх плат не пізніше 22.02.2008р., то з чого часу почався перебіг строку позовної давності за цим договором.

Суд зазначає, що перебіг позовної давності починається зі спливом визначеного строку виконання зобов'язання та не пов'язується з терміном дії договору.

Таким чином, враховуючи встановлений договором кінцевий термін повернення та сплати всіх плат не пізніше ніж 22.02.2008р., а також дату звернення до суду 01.08.2013р., строки давності звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом минули, поважні причини для поновлення позивачу строку для звернення до суду взагалі відсутні, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 8, 15, 118-120, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 526, 527, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ПУБЛИЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" /скорочена назва - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Повідомити, що особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися з повним рішенням суду у суді 29 листопада 2013р. 11.00.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі через районний суд до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. І. Соловйов