Ухвала суду № 35644139, 22.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року справа №805/12132/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3 (за довіреністю),

відповідач: Грищенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013р. у справі № 805/12132/13-а (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 19 740,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 19 740,05 грн., у тому числі за період з 28.04.2009р. по 03.09.2009р. в сумі 4 646,10 грн. та за період з 05.02.2012р. по 29.01.2013р. у сумі 15 093,95 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013р. позов задоволено в повному обсязі, внаслідок чого стягнуто з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 19 740 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок) гривень 05 (п'ять) копійок.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положення ч.3.ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за приписами якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі стягується з цієї особи внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів того, що на час постановки та перебування на обліку відповідач мав заробіток або інші передбачені законодавстовм заходи. Також судом не прийнято до уваги, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008р. у справі№2-а-8050/08 було припинено підприємницьку діяльність відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 28.04.2009р. та 30.01.2012р. відповідачу було надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У п.12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних ), затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 (чинної у спірний період) встановлено, що для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах.

У заявах від 28.04.2009р. та від 30.01.2012р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач підтвердив своїм підписом, що у даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, та зазначив, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в центрі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Позивачем проведено перевірку обґрунтованості виплати відповідачу матеріального забезпечення, про що складено акт за № 103д від 19.02.2013 р., яким встановлено, що відповідач на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітна особа, був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У відповідності до наказу №НТ 130219 від 19.02.2013 р. відповідач був знятий з обліку, у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю.

В період знаходження на обліку в центрі зайнятості відповідачем було отримано допомогу по безробіттю в розмірі 19 740,05 грн., у тому числі за період з 28.04.2009 по 03.09.2009 в сумі 4 646,10 грн. та за період з 05.02.2012 по 29.01.2013 у сумі 15 093,95 грн..

Позивачем прийнято наказ №230 від 30.05.2013р. про повернення відповідачем незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, та 30.05.2013 року за вих. .№08-09/1065 було направлено відповідачу лист-повідомлення, в якому встановлений п'ятнадцятиденний термін для добровільної сплати суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття. Зазначені кошти відповідачем не були повернуті.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції чинної у спірний період) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За приписами ч.3 ст.1 наведеного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 13.09.2005р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що засвідчується відповідним свідоцтвом Серія НОМЕР_1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008р. у справі№2-а-8050/08 було припинено підприємницьку діяльності відповідача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18 березня 2013 року зроблено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача за судовим рішенням, що не пов'язано з її банкрутством.

У ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців» визначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що до 18.03.2013р. відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

У п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення наведених вимог відповідачем не було надано позивачеві відомості про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець, внаслідок чого безпідставно отримував матеріальне забезпечення за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" .

За приписами ч.3.ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний, умисно не виконав свої обов'язки щодо надання відомостей про реєстрацію його як фізичної особи - підприємця, то судом першої інстанції правомірно задоволено позов про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013р. у справі № 805/12132/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013р. у справі №805/12132/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 26 листопада 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок