Ухвала суду № 35642710, 26.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2802/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1701/13 Категорія: 79 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Русинчука М.М.,

суддів - Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю: представника позивача - Гончарової Л.О.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «БМ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року заяву ПАТ «БМ Банк» задоволено.

Накладено арешт на: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами загальною площею - 167,4 кв. м., житловою площею - 70,6 кв. м. та на земельну ділянку площею 0,23 га, кадастровий номер: 0722883400:01:001:2692, для індивідуального будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовані по АДРЕСА_1; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами площею 50,4 кв. м., що розміщений на земельній ділянці площею 0,25 га та земельну ділянку площею 0,2896 га, кадастровий номер: 0722885600:01:001:0604, за адресою: АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Такий висновок суду відповідає нормам процесуального права та обставинам справи.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанова) передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі існує спір щодо стягнення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору №4/68/080508 від 08.05.2008 року в розмірі 887 049 грн. 59 коп. Банком в заяві про забезпечення позову зазначено причини у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та надано відповідні докази, а тому, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції з врахуванням співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про те, що суд не вправі був постановляти дану ухвалу, оскільки провадження в справі зупинено і крім того, накладаючи арешт на все майно, суд не врахував тієї обставини, що воно належить також його дружині, тобто належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, є безпідставними та необґрунтованими.

Ч. 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом в провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з положень наведеного закону, зупинення провадження в справі не перешкоджало суду вирішити заяву про забезпечення позову. При цьому, в суду не було передбачених ст. 204 ЦПК України підстав для відновлення провадження в справі.

Відповідачем також в порушення ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів, які б підтверджували ту обставину, що майно на яке накладено арешт належить йому та його дружині на праві спільної сумісної власності подружжя. Крім цього, належність майна на праві спільної власності боржнику і іншій особі не є перешкодою для накладення на нього арешту з метою забезпечення позову.

Не приймаються до уваги колегією суддів покликання ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17.05.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 23.07.2013 року, яким визнано недійсним договір іпотеки від 08.05.2008 року, чим, на його думку, підтверджується безпідставність вимог банку, оскільки позивачем заявлені вимоги не про звернення стягнення на заставлене майно, а про стягнення кредитної заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до норм процесуального права. Підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: