Постанова № 35642042, 26.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2013 року № 826/17137/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломієць Ольги Анатоліївни про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломієць Ольги Анатоліївни (надалі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломієць Ольги Анатоліївни при винесенні рішення №7285049 від 28 жовтня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень незаконними та скасувати це рішення;

- зобов'язати відповідача зареєструвати право приватної власності з видачею свідоцтва на право приватної власності громадянину України ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Фурси Білоцерківського району Київської області, паспорт НОМЕР_2, виданий 03 вересня 2002 року Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві, на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 106.4 кв. м в тому числі жилою площею 60.0 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірне рішення винесене з грубим порушенням чинного законодавства, офіційним роз'ясненням Державної реєстраційної служби України, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. 19.11.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 08 жовтня 2013 року позивач звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру у новозбудованому житловому будинку з підземним паркінгом по просп. Тичини 19-6.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Так, до заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень, позивачем долучені: - копія паспорта громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 03.09.2002, видавник: Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві; - копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 20.04.2010, видавник: ДПІ у Дніпровському районі м. Києві; - технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 05.06.2012, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна витяг, серія та номер: 12-660, виданий 11.09.2013, видавник: Головне управління статистики у м. Києві; - копія договору оренди, серія та номер: 1081, виданий 03.11.2004, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3; лист серія та номер: 1829/15, виданий 02.10.2013, видавник: ПАТ "Банк"Український капітал"; - платіжне доручення, серія та номер: 78, виданий 07.05.2010, видавник: ПАТ "Український капітал"; - квитанція, серія та номер: 161759, виданий 12.05.2010, видавник: ПАТ "Український капітал"; - квитанція, серія та номер: 130628, виданий 22.04.2010, видавник: ПАТ "Український капітал"; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 02.04.2013, видавник: ТОВ "Київське будівельне підприємство №3"; - довідка, серія та номер: 93, виданий 02.04.2013, видавник: ПАТ "Український капітал"; - додаткова угода, серія та номер: б/н, виданий 02.04.2013, видавник: ПАТ "Український капітал"; - договір, серія та номер: 18-1-93, виданий 22.04.2010, видавник: ПАТ "Український капітал"; - копія сертифікату, серія та номер: KB 16512090791, виданий 01.06.2012, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Як слідує із матеріалів справи, співробітник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 прийняв заяву та документи позивача і видав картку прийому заяви №5618617 відповідно до якої заява позивача була зареєстрована 08.10.2013р. о 12:44:27 за реєстраційним номером 3272805.

Пунктом 16 Порядку № 703 визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

28 жовтня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Коломієць Ольга Анатоліївна винесла рішення №7285049 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тієї підстави, що договір оренди земельної ділянки від 03.11.2004р, між Київської міською радою і забудовником - ТОВ «Київське будівельне підприємство №3», не є належним документом, що посвідчує речове право на земельну ділянку під збудованим і введеним в експлуатацію багатоквартирним житловим будинком.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою них прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Відповідно до п.4 стаття 3 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

За п.6.2 договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004р. між Київською міською радою та ТОВ «Київське будівельне підприємство №3» (належним чином завірена копія якого була долучена до заяви про реєстрацію нерухомого майна позивачем), право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Крім того, з копії вказаного договору, ( ст. 7) вбачається, що вказаний Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про що зроблено запис від 16 листопада 2004 року за №62-6-00178 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що договір посвідчує виникнення речового права у ТОВ «Київське будівельне підприємство №3», на нерухоме майно - земельну ділянку по просп. Павла Тичини, 18-6 у Дніпровському районі м. Києва розміром 11548 кв. м для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом - кадастровий номер 8 000 000 000:90:137:0091.

Відповідно до статті 33 закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар пролежує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, копія Сертифікату Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю серія КВ №16512090791 від 01 червня 2012 року засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом на просп. Павла Тичини, 18-6 Дніпровському районі м. Києва на підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації від 21 травня 2012р. (належним чином засвідчена копія якого додавалась позивачем до заяви).

Так, сертифікат серія КВ №16512090791 від 01 червня 2012 року є доказом того, що Орендар за договором оренди продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди за основним договором 03.11.2009р. та за відсутності будь-яких заперечень та рішень по припиненню дії договору оренди з боку Орендодавця завершив будівництво за договором, поновленим на тих самих умовах.

Після здачі будинку в експлуатацію забудовник передав квартири інвесторам, що були зареєстровані реєстраторами речових прав на нерухоме майно БТІ та державними реєстраторами на нерухоме майно.

Доказом цього є реєстрація юридичної особи ОСББ «Тельбін-комфорт», за адресою новозбудованого будинку по проспекту Павла Тичини. 18-Б. Витяг із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про цю юридичну особу подавався позивачем до заяви про реєстрацію нерухомого майна.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до п.46 Порядку проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно заявник подає, зокрема документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення) та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси

При цьому документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку видається власнику або користувачу такої ділянки, тобто особі, яка має намір здійснювати будівництво об'єкта містобудування. У разі коли заява про державну реєстрацію прав подається інвестором об'єкта будівництва, особою, яка придбала майнові права, тощо необхідно подати копію відповідного документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, засвідчену в установленому порядку особою, якій такий документ видано.

За таких умов вищезазначений договір є належним документом для цілей проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, збудоване на такій земельній ділянці.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, квартиру може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, крім випадків, якщо власником земельної ділянки та житлового будинку, будівлі, споруди, квартири, розташованих на ній, є та сама особа.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 1 частини2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

При цьому, пунктом 27 Порядку № 703 визначено перелік документів для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідні для виникнення, переходу або припинення права власності.

В той час, як ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав, до яких зокрема належать: - заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; - нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; - із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; - подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; - заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; - заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень був поданий весь пакет документів, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що рішення про відмову у державній реєстрації є невмотивованим та не містить правового підґрунтя.

Водночас, згідно ст. 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», реєстрація та скасування реєстрації таких прав є виключною компетенцією повноважного органу державної реєстрації.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що позовна вимога про зобов'язання зареєструвати право приватної власності з видачею свідоцтва на право приватної власності громадянину України ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Фурси Білоцерківського району Київської області, паспорт НОМЕР_2, виданий 03 вересня 2002 року Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві, на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 106.4 кв. м в тому числі жилою площею 60.0 кв. м. не може бути предметом судового розгляду, позаяк вирішення питання щодо видачі свідоцтва на право приватної власності належить до виключної компетенції даного органу і по суті є фактично перебиранням повноважень органу реєстрації права власності, що є недопустимим в силу закону.

Так, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломієць Ольги Анатоліївни при винесенні рішення №7285049 від 28 жовтня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень незаконними.

Скасувати рішення №7285049 від 28 жовтня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати відповідача зареєструвати право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

У решті позовних вимог відмовити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 17, 20 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур