Постанова № 35641994, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2013 року № 826/12970/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «Земельний банк»доДержавного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Арабатська нафтогазова корпорація», Мале підприємство «Райдуга»провизнання протиправними дій, скасування рішення від 04 липня 2013 року № 362376 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Земельний банк» (далі - ПАТ «Земельний банк», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про:

- скасування як неправомірного рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича № 3703631 від 5 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - права власності публічного акціонерного товариства «Земельний банк» на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, буд. 23;

- зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича розглянути заяву за реєстраційним номером № 1748085 від 26.06. 2013 р. публічного акціонерного товариства «Земельний банк» про державну реєстрацію його права власності на нежитлові будівлі - нежитлова будівля літ.А-1, загальною площею 180,9 кв.м., нежитлова будівля літ.Б-1 загальною площею 76,9 кв.м., нежитлова будівля літ.В-1 загальною площею 86,6 кв.м., нежитлова будівля літ.Г-1 загальною площею 95,6 кв.м., нежитлова будівля літ.Д-1 загальною площею 445,8 кв.м., нежитлова будівля Е-1 загальною площею 82,7 кв.м., нежитлова будівля літ.Ж-2 загальною площею 301,7 кв.м., нежитлова будівля літ.3-1 загальною площею 260,4 кв.м., нежитлова будівля літ. И-1 загальною площею 60,9 кв. м., нежитлова будівля літ.К-1 загальною площею 101,6 кв. м., нежитлова будівля літ. Л-1 загальною площею 547,2 кв. м., нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 34,4 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 192,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, буд. 23, та належать малому підприємству «Райдуга», код 14099746, зареєструвати це право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича № 3703631 від 5 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновок реєстратора про невідповідність поданих документів вимогам, або неможливість встановити відповідність заявлених прав поданими документами зроблено з порушенням вимог п. 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 р. № 703.

Окрім цього, позивачем зазначено, що до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ним було подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, передбачені чинним законодавством.

Подані документи, як зазначає, позивач встановлюють відповідність заявлених ним прав, зокрема, із договору іпотеки від 26.06.2008 р. посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу в реєстрі за № 565, додаткового договору від 22.01.2010 р. до договору іпотеки від 26.06.2008 p., вбачається, що він містить застереження, згідно до якого ПАТ «Земельний банк» має право на державну реєстрацію свого права власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, буд. 23 та належать Малому підприємству «Райдуга».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв Олексій Олександрович в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Земельний банк» повністю відмовити, оскільки при винесенні рішення діяв в рамках чинного законодавства України.

Представники третіх осіб - Приватного акціонерного товариства «Арабатська нафтогазова корпорація» та Малого підприємства «Райдуга» у судові засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, будь-яких письмових пояснень щодо змісту позовних вимог до суду не подали.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 09.11.2013 р. відповідача та третіх осіб, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є ПАТ «Земельний банк») (Іпотекодержатель) та МП «Райдуга» (Іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ «Верифікаційні проекти» за Кредитним договором № 46-08/К від 25.06.2008 року укладено договір іпотеки № 299, предметом якого є нежитлові будівлі - нежитлова будівля літ.А-1, загальною площею 180,9 кв.м., нежитлова будівля літ.Б-1 загальною площею 76,9 кв.м., нежитлова будівля літ.В-1 загальною площею 86,6 кв.м., нежитлова будівля літ.Г-1 загальною площею 95,6 кв.м., нежитлова будівля літ.Д-1 загальною площею 445,8 кв.м., нежитлова будівля Е-1 загальною площею 82,7 кв.м., нежитлова будівля літ.Ж-2 загальною площею 301,7 кв.м., нежитлова будівля літ.3-1 загальною площею 260,4 кв.м., нежитлова будівля літ. И-1 загальною площею 60,9 кв. м., нежитлова будівля літ.К-1 загальною площею 101,6 кв. м., нежитлова будівля літ. Л-1 загальною площею 547,2 кв. м., нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 34,4 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 192,0 кв. м., загальною площею 2466, 7 кв.м, та які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, буд. 23.

22 січня 2010 року між ПАТ «Земельний банк» (Іпотекодержатель) та МП «Райдуга» (Іпотекодавець) укладено Додатковий договір до договору іпотеки (майнова порука) від 26.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 565, відповідно до п. 6.4 якого зазначено, що Іпотекодержатель відповідно до умов вказаного Договору та застереження в ньому звертає стягнення на предмет іпотеки, шляхом:

- продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу шляхом проведення прилюдних торгів. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем або на підставі оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні звичайних цін на цей вид майна. Договір купівлі - продажу предмету іпотеки, укладений згідно з цим договором, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки;

- прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, дане застереження, яке визнається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом Іпотеки. По цьому договору Іпотекодержатель набуває предмет Іпотеки у власність по вартості, встановленій на момент такого набуття на підставі оцінки предмету Іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. В випадку набуття права власності на предметом іпотеки Іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмету Іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя.

Згідно договору про перевод боргу від 24 лютого 2009 року, новим боржником визнано ТОВ «Арабатська нафтогазова корпорація».

Відповідно до п. 6 вказаного договору застава, встановлена первісним боржником за зобов'язаннями, вказаними в п. 1 вказаного договору, зберігається після заміни первісного боржника новим боржником.

Відповідно до додаткової угоди № 9 до Кредитного договору № 46-08/К терміном повернення кредиту встановлено 27.05. 2011 року.

У зв'язку з не погашенням до вказаної дати суми кредиту, позивач надіслав на адресу ВАТ «Арабатська нафтогазова корпорація» вимогу про порушення зобов'язання від 31.10.2012 року № 02-15/6390, до якої було додано розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.

26 червня 2013 року, у відповідності до п. 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, ПАТ «Земельний банк» подано до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності, до якої було додано наступні документи:

- оригінал договору іпотеки від 26.06.2008 р. посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу в реєстрі за № 565;

- дублікат додаткового договору від 22.01.2010 р. до договору іпотеки від 26.06.2008 p.;

- нотаріальну копію договору іпотеки від 26.06.2008 р. посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу в реєстрі за № 565;

- нотаріальну копію дублікату додаткового договору від 22.01.2010 р. до договору іпотеки від 26.06.2008 p.;

- копії витягів про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна - предмету іпотеки;

- копії кредитного договору та додаткових до нього угод;

- копія договору про переведення боргу від 24.02.2009 р.;

- копію вимоги ПАТ «Земельний банк» №02-15/6390 від 31.10.2012 р. про усунення порушення зобов'язань іпотекодавцем та боржником;

- копія розрахунку боргу як додаток до вимоги №02-15/6390 від 31.10.2012 р.;

- звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна - предмету іпотеки;

- копію листа поштамту № 9-2740-7 від 03.01.11 р. про вручення вимоги МП «Райдуга»;

- копію поштового повідомлення про вручення вимоги МП «Райдуга»;

- копію витягу з ЄДР щодо місця знаходження ВАТ «Арабатська нафтогазова корпорація»;

- копію конверту з листом з вимогою № 02-15/6390 від 31.10.2012 р. на адресу ВАТ «Арабатська нафтогазова корпорація» з відміткою пошти про його неотримання адресатом;

- копію опису вкладення листа з вимогою № 02-15/6390 від 31.10.2012 р. на адресу ВАТ «Арабатська нафтогазова корпорація»;

- копію постанови № 375 Правління НБУ від 30.07.2010 р. щодо повноважень ліквідатора;

- копію витягу ЄДР щодо статусу ПАТ «Земельний банк» та щодо повноважень ліквідатора;

- платіжні доручення про сплату державного мита за реєстрацію права власності та плати за одержання відповідного витягу;

- довіреність представника ПАТ «Земельний банк» Старченко Е.М.;

- копію паспортних даних представника ПАТ «Земельний банк» Старченко Е.М;

- копію довідки про ідентифікаційний номер представника ПАТ «Земельний банк» Старченко Е.М.

05 липня 2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим Олексієм Олександровичем за результатом розгляду вказаної вище заяви та доданих до неї документів прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 3703631.

Вказане рішення було надіслано на адресу позивача листом за № 1918/05-22-12 від 05 липня 2013 року.

Незгода з вказаним рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ПАТ «Земельний банк», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав зобов'язаний надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (далі - Порядок № 703) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить, зокрема, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Згідно п. 7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 8 Порядку № 703 орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

При цьому, відповідно до п. 34 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

- документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

- заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації (п. 16 Порядку № 703).

Відповідно до п. 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, передане позивачу в порядку забезпечення Кредитного договору № 46-08/К від 25.06.2008 року згідно умов договору іпотеки від 25.06.2008 року № 299, відповідачу подано документи, які визначені п. 34 Порядку № 703.

При цьому, відповідачем за результатами розгляду вказаних документів прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 05 липня 2013 року № 3703631.

З вказаного рішення, судом встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є невідповідність поданих документів вимогам або вказані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам,що їх посвідчують.

Водночас, п. 23 Порядку № 703 передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З пояснень відповідача вбачається, що ним було встановлено, що нерухоме майно розташоване за вказаною заявником адресою зареєстровано за іншою юридичною особою, арештовано підрозділом державної виконавчої служби, а також знаходиться в іпотеці, що виключає можливість державної реєстрації вказаного майна за ПАТ «Земельний банк».

При цьому, посилання на вказані обставини оскаржуване рішення не мість, а відповідних письмових доказів суду не надано.

Водночас, відповідно до наданого позивачем Витягу з Державного реєстру іпотек судом встановлено, що нежитлова будівля, нежитлова будівля літ А-1, заг. пл.180,9 кв.м., Б-1, заг. пл. 76,9 кв.м, В-1, заг. пл.86,б кв.м, Г-1 заг. пл.95,6 кв.м, Д-1, заг. пл.445,8 кв.м, Е-1 заг. пл.82,7 кв.м, Ж-2 заг. пл.301,7 кв.м, 3-1 заг. пл. 260,4 кв.м, И-1 заг. пл. 60,9 кв.м, к-1 заг. пл.101,6 кв.м, Л-1 заг. пл.547,2 кв.м, М-1 заг пл 34 4 кв.м, Н-1 заг. пл.132,и кв.м, загальною площею 2466,7 кв.м., що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Гордієнківська, будинок 23 перебувають в іпотеці Харківського акціонерного комерційного Земельного банку (правонаступником якого є ПАТ «Земельний банк»).

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою ст. 33 Закону № 898-IV визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, враховуючи викладені норми чинного законодавства можна зробити висновок про те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

При цьому, п. 6.4 Додаткового договору від 22 січня 2010 року до договору іпотеки (майнова порука) від 26.06.2008 року, між Іпотекодержателем та Іпотекодавецем чітко встановлено, що відповідно умов вказаного Договору та застереження в ньому звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаним пунктом також передбачено, що такий спосіб звернення стягнення є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом Іпотеки.

Таким чином, посилання позивача на знаходження вказаного вище майна в іпотеці та його реєстрація за іншою юридичною особою (в даному випадку за МП «Райдуга»), як на підставу у відмові в державній реєстрації прав та їх обтяжень, за вказаних вище обставин, є безпідставним.

А тому, враховуючи викладене вище суд приходить до переконання, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича № 3703631 від 05 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - права власності Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гордієнківська, 23, є неправомірним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Як зазначалося раніше, оскаржуване рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор за наслідками розгляду заяви може прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації, тобто відповідач наділений правом вчиняти одну із визначених дій.

Згідно змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, з урахуванням того, що на даний час у відповідача в силу п. 24 Порядку № 703 відсутні документи, які подавалися разом з заявою, позовні вимоги, які стосуються зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича розглянути заяву за реєстраційним номером № 1748085 від 26.06.2013 р. Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» про державну реєстрацію його права власності на нежитлові будівлі та зареєструвати це право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволені бути не можуть, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, за вказаних вище обставин, з метою належного захисту прав позивача, керуючись ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» № 1748085 від 26.06.2013 р. з дотриманням усіх вимог, передбачених ст. 15 Закону України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов ПАТ «Земельний банк» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10, 00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича № 3703631 від 5 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - права власності публічного акціонерного товариства «Земельний банк» на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Гордієнківська, буд. 23.

3. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» № 1748085 від 26.06.2013 р. з дотриманням усіх вимог, передбачених ст. 15 Закону України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

4. В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної реєстраційної служби України на користь Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10, 00 грн. (десять гривень, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. ПогрібніченкоСудді: І.О. Іщук В.П. Шулежко