Постанова № 35641933, 19.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року № 826/13461/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Державної реєстраційної служби України Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ботезат Олексія Павловича проскасування рішення від від 15.07.2013, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова компанія України» звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ботезат Олексія Павловича, Державної реєстраційної служби про визнання протиправними дій щодо винесення рішення від 15.07.2013 №3950042 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, скасування рішення від 15.07.2013 №3950042 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію права приватної власності ПАТ «Державна продовольчо-зернова компанія України» на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Одеса, Хлібна гавань, 4, внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та повідомити Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області про прийняте рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем було подано всі документи необхідні для проведення державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, а відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ботезат Олексій Павлович - письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надав, в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідач - Державна реєстраційна служба України - надала суду письмові заперечення по суті позовних вимог, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалами від 03.10.2013 та від 12.11.2013 у відповідача витребовувались копії оскаржуваного рішення та матеріалів, що слугували підставою для прийняття такого рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» створено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Відповідно до п. 5 Постанови №764 статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК «Хліб України», що ліквідуються, в тому числі шляхом передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Одеський портовий елеватор», що знаходиться за адресою: м. Одеса, Хлібна гавань, 4.

Згідно з абзацом 2 пункту 3 Постанови №764 Кабінет Міністрів України зобов'язав ДАК «Хліб України» у шестимісячний строк здійснити заходи з ліквідації дочірніх підприємств та подати на затвердження Міністерству аграрної політики та продовольства їх ліквідаційні баланси та акти приймання-передачі цілісних майнових комплексів відповідних підприємств.

Судом встановлено, що актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП ДАК «Хліб Україна» «Одеський портовий елеватор» від 20.01.2011 №14 вказаний цілісний майновий комплекс передано ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 погоджено перетворення ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України»та внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України №764.

Судом встановлено, актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків від 18.11.2011 вказаний вище цілісний майновий комплекс було передано до статутного капіталу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2013 позивачем подано заяву до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (реєстраційний номер 3298237).

В подальшому вищевказана заява з доданими документами була передана на розгляд до Державної реєстраційної служби України.

Рішенням від 15.07.2013 №3950042 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс на підставі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16,23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703.

Суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до п. 4.3 Статут ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Товариство є власником майна ( у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого Товариству засновниками та акціонерами як вклади до статутного капіталу Товариства.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 07.11.2006 р. по справі № 7/61-75, а саме будь-яке майно, що передано учасниками як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

З системного аналізу викладеного вбачається, що ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» набуло права власності на вказаний вище цілісний майновий комплекс.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. №IV та Порядком КМ України, від 22.06.2011, № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.

Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник).

Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог пункту 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо. У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.

Згідно п. 10 Порядку, Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. У разі коли заінтересована особа відповідно до закону звільнена від сплати державного мита, плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита та документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, не подаються. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

У відповідності до п. 27 Порядку, Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до картки прийому заяви, виданої Відповідачем, Позивачем було подано платіжне доручення, довіреність, копію паспорту та коду , постанову Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764, наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325, наказ від 25.10.2010 №140 ДАК «Хліб України», акт приймання-передачі нерухомого майна №14 від 20.01.2011, довідку філії «Одеський зерновий термінал» від 15.04.2013, копії реєстраційних та статутних документів ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», технічний паспорт виданий 19.03.2012.

Суд звертає увагу, що поданий позивачем акт приймання-передачі нерухомого майна в повній мірі узгоджується з п. 27 Порядку, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, оскільки на підставі вказаного акту позивач у спосіб визначений засновником отримав у власність майно ліквідованої ДАК «Хліб Україна»

З огляду на викладене вбачається, що позивачем було подано всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності на вказаний вище цілісний майновий комплекс.

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи.

Частина 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такий реєстрації.

Пунктом 23 Порядку визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений у частині 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у якому зокрема відсутні такі підстави, як неуважність державного реєстратора під час вивчення документів поданих до заяви та надання ним неналежної оцінки правовстановлюючим документам на об'єкт нерухомого майна.

Частина 4 зазначеної вище норми прямо забороняє відмовляти у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.

З аналізу матеріалів справи та норм Законів, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено в реєстрації права власності на вказаний вище об'єкт з підстав, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав на документам, що їх посвідчують є безпідставним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у вказаній частині - задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

З системного аналізу викладеного вбачається, що державний реєстратор за результатом розгляду поданих документів приймає рішення, зокрема, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та на підстав прийнятого рішення вносить відповідний запис до Державного реєстру прав, на підставі чого видається свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи від 11.03.1980 № R(80)2 Державам-членам «Стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень». констатується, що, коло питань, які вирішують адміністративні органи влади, дедалі розширюється і що під час їх вирішення такі органи часто стикаються з необхідністю застосування дискреційних повноважень; по-друге, що в таких умовах доцільним є впровадити заходи, які б забезпечували захист прав, свобод та інтересів як фізичних, так і юридичних осіб проти свавілля чи будь-яких інших зловживань дискреційними повноваженнями…

Згідно ч. 3 ст. 2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, крім перевірки дотримання законності (п. 1), перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); безсторонньо (неупереджено) (п. 4); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (п. 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (п. 9); своєчасно, тобто протягом розумного строку (п. 10).

Перевірка дотримання принципів об'єктивності й безсторонності, рівності перед законом, належної рівноваги, розумного строку виходить за межі формальної законності і потребує врахування інших чинників. Неврахування цих чинників не дозволить ефективно контролювати застосування дискреційних повноважень, позбавить осіб приватного права засобів захисту свої прав.

Отже, сукупність повноважень суду практично відповідає тим критеріям, які висуває Рекомендація № R(80)2 до обов'язків органів влади при здійсненні дискреційних повноважень.

Враховуючи, що судом встановлено, що рішення від 15.07.2013 №3950042 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним, отже право власності ПАТ «Державна продовольчо-зернова компанія України» на вказаний вище цілісний майновий комплекс підлягає реєстрації та як наслідок, підлягають внесенню відповідні записи до Державного реєстру прав.

З огляду на викладене, з метою захисту прав позивача суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення позовних вимог щодо зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, Хлібна гавань, будинок 4 та зобов'язання внести відповідні відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Ботезат Олексія Павловича щодо прийняття рішення від 15.07.2013 №3950042 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.07.2013 №3950042 прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ботезат Олексієм Павловичем.

3. Зобов'язати Державну реєстраційну службу України прийняти рішення про державну реєстрацію права приватної власності публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, Хлібна гавань, будинок 4.

4. Зобов'язати Державну реєстраційну службу України внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права приватної власності публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, Хлібна гавань, будинок 4.

5. Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повідомити Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області про рішення про прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, Хлібна гавань, будинок 4.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур