Постанова № 35641929, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року 17:11 № 826/15851/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Морозова О.О., відповідача - Вороніної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Приватного акціонерного товариства «Пріоком»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 267-19 від 03 червня 2013 року, визнання протиправним та скасування рішення, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Пріоком» (далі - ПрАТ «Пріоком», позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 267-19 від 03.06.2013 р. (про сплату Приватним акціонерним товариством «Пріоком» авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 625 978, 00 грн.);

- визнання протиправним та скасування Рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 226/10/19-015 від 04.06.2013 р. про опис майна Приватного акціонерного товариства «Пріоком» у податкову заставу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем проігноровано подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 року, внаслідок чого зроблено висновок про наявність у ПрАТ «Пріоком» узгодженого податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств та направлено податкову вимогу від 03.06.2013 року № 267-19. При цьому, такі дії відповідача є протиправними, що зокрема підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року, у справі № 826/9172/13-а.

Також позивач зазначає, що рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна у податкову заставу від 04.06.2013 року № 226/10/19-015 є протиправним, оскільки у ПрАТ «Пріоком» відсутній податковий борг.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно ї повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Пріоком» (код ЄДРПОУ 30635929) відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 80319 від 13 червня 2013 року зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 21 грудня 1999 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру 10701050017019728. Вказане товариство розташоване за адресою 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 25-Б.

ПрАТ «Пріоком» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28 грудня 1999 року за номером 22682 та перебуває на обліку в Окружній державній податковій службі - Центральному офісі з обслуговування великих платників податків державної податкової служби.

12.06.2013 року позивачем отримано податкову вимогу від 03.06.2013 року № 267-19, направлену Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, якою повідомлено, що станом на 03.06.2013 року сума податкового боргу ПрАТ «Пріоком» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 4 625 978,00 грн., у тому числі авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств становить 4 625 978,00 грн.

Також, 12.06.2013 року позивачем отримано оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 04.06.2013 року № 226/10/19-015.

Незгода з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутись з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ПрАТ «Пріоком», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру погашення податкового боргу, оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.153. ПК України податкова вимога, це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, у відповідності до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. (пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 зазначеного Кодексу) (п. 89.1 ст. 89 ПК України).

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно (п. 89.2 ст. 89 ПК України).

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Аналогічний механізм застосування податкової застави визначений Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011р. № 1273, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за № 1339/20077.

З огляду на вищенаведені норми права, суд зазначає, що передумовою для застосування органом державної податкової служби податкової застави по відношенню до майна платника податків (в тому числі прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та відповідно складення акта про опис його майна) є наявність податкового боргу у такого платника.

Згідно ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

- визнання податкового боргу безнадійним;

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

- отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, підставою для направлення податкової вимоги позивачу, а у подальшому і опису майна у податкову заставу стала наявність у останнього несплаченого податкового боргу через відмову відповідача прийняти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період 1 квартал 2013 року.

Така відмова оформлена листом № 8440/10/42-158 від 07 травня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі № 826/9172/13-а за позовом ПрАТ «Пріоком» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - визнано протиправною відмову Окружної Державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 р. з додатками Приватного акціонерного товариства «Пріоком», яка оформлена листом № 8442/10/42-158 від 07.05.2013 р. та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 р. з додатками визнано такою, що подана Приватним акціонерним товариством «Пріоком» у день її фактичного отримання Окружною Державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, а саме 25 квітня 2013 р.

У зв'язку з прийняттям вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, факт наявності податкового боргу свого підтвердження не знайшов, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні та довідкою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 1678/9/11-329 від 04 листопада 2013 року, яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, податкова вимога від 03.06.2013 року № 267-19, винесена за відсутності податкового боргу, є протиправною та підлягає скасуванню.

Між тим, повідомленням відповідача № 10787/10/11-333 від 05.11.2013 року вбачається, що всі активи ПрАТ «Пріоком» (код за ЄДРПОУ 306359229) звільнені з-під податкової застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи.

А тому, враховуючи, що на час розгляду вказаної адміністративної справи майно позивача в податковій заставі не перебуває, його вимога про визнання протиправним та скасування Рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 226/10/19-015 від 04.06.2013 р. про опис майна Приватного акціонерного товариства «Пріоком» у податкову заставу до задоволення не підлягає, оскільки його права поновлено відповідачем самостійно.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 164, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Пріоком» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 267-19 від 03.06.2013 р. (про сплату Приватним акціонерним товариством «Пріоком» авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 625 978, 00 грн.).

3. В задоволенні решти позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Пріоком» відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на користь Приватного акціонерного товариства «Пріоком» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 164, 00 грн. (одну тисячу сто шістдесят чотири гривні, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.11.2013 р.