Постанова № 35641802, 21.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 листопада 2013 року 11:30 справа №826/17257/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська будівельна експертиза”

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

>ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 жовтня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) “Українська будівельна експертиза” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Українська будівельна експертиза”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2013 року №36026552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17257/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 листопада 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18 листопада 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 20 серпня 2013 року №36026552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення статті 185, пунктів 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Українська будівельна експертиза” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 453 543,00 грн., у тому числі за основним платежем на 362 834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 90 709,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 01 серпня 2013 року №172/26-55-22-08/37635443 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Українська будівельна експертиза” (код ЄДРПОУ 37635443), з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “ВТА Проект” (код ЄДРПОУ 38239986) в частині своєчасності сплати податку на додану вартість за період листопад 2012 року та січень 2013 року” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 362 834,00 грн., у тому числі за листопада 2012 року та січень 2013 року.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта перевірки та акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ “ВТА Проект”, документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та встановлення порушення вимог Податкового кодексу України.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить, що податкові накладні, складені ТОВ “ВТА Проект”, не можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальним та відповідають дійсному економічному змісту.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Українська будівельна експертиза”, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Українська будівельна експертиза” та ТОВ “ВТА Проект”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Українська будівельна експертиза” (принципал) та ТОВ “ВТА Проект” (агент), укладено агентський договір від 23 серпня 2012 року №23/01/08-12А, за умовами якого принципал замовляє, а агент зобов’язується у період з моменту укладання цього договору по 31 грудня 2013 року від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала на території України надавати послуги принципалу щодо сприяння укладенню договорів принципала з його контрагентами (партнерами) на проведення експертизи проектної документації об’єктів будівництва та здійснення принципалом інших видів діяльності; в межах та з метою виконання вказаного договору агент здійснює пошук контрагентів (партнерів) для принципала серед суб’єктів господарської діяльності, готує проекти договорів, угод, контрактів; проводить переговори від імені принципала з його потенційними контрагентами (партнерами); приймає участь від імені принципала у необхідних заходах (зустрічах з контрагентами); вживає заходів з розповсюдження інформації та реклами про принципала та про види робіт (послуг), які принципал може надавати/виконувати; надає інші послуги, які сприяють та забезпечують укладання принципалом договорів з контрагентами (партнерами).

Відповідно до пункту 1.3 договору передбачено, договори або угоди, контракти укладаються між принципалом та контрагентами; агент не укладає договори самостійно, а лише сприяє їх укладенню.

Згідно актів приймання-передачі наданих агентських послуг від 30 листопада 2012 року та 30 січня 2013 року, звітів про надані послуги, реєстрів укладених договорів в результаті агентських послуг ТОВ “ВТА-Проект” надало обумовлені договором агентські послуги та виписало позивачу податкові накладні, датовані листопадом 2012 року та січнем 2013 року, на загальну суму 1 814 166,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 362 834,00 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2012 року та січень 2013 року, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “ВТА-Проект”, у зв’язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку./P>

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “ВТА-Проект” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ “Українська будівельна експертиза” Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надано право на здійснення комплексної експертизи проектів будівництва та його включено до “Переліку експертних організацій” за “Критеріями, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва”, встановленими наказом від 23 травня 2011 року №53 інформація про що розміщена в мережі Інтернет, зокрема http://ukrbudekspert.com.ua/, та http://minregion.gov.ua/attachments/content-attachments/2042/Perelik_18.pdf.; підприємство позивача здійснює діяльність у сфері експертизу проектної документації, у тому числі за напрямками: забезпечення механічного опору та стійкості (міцності, надійності, довговічності) будинків і споруд; дотримання вимог пожежної і техногенної безпеки; забезпечення безпеки життя і здоров’я людини; забезпечення безпеки експлуатації та вимог охорони праці; експертиза кошторисної частини проектної документації.

Як пояснив позивач, агентські послуги замовлялись з метою використання їх у власній господарській діяльності, а саме для розвитку виробництва та збільшення кількості контрагентів, на підтвердження чого надав суду копії актів виконаних робіт, укладених із безпосередніми контрагентами щодо виконання експертиз.

Крім того позивач надав докази, які підтверджують, що в результаті спірних господарських операцій по агентському обслуговуванню у ТОВ “ВТА-Проект” та ТОВ “Українська будівельна експертиза” відбувались зміни складу майна, капіталу, зобов’язань, фінансових результатів, та наявності трудових ресурсів, а саме: копії податкових розрахунків сум доход, нарахованих на користь платника податку, фінансових звітів суб’єкта малого підприємництва, декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ “Українська будівельна експертиза” з ТОВ “ВТА-Проект” є такими, що здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “ВТА-Проект”, було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на матеріали перевірок та неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ “ВТА-Проект”, оскільки, з урахуванням принципу персональної відповідальності платників податків, ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-продавцем та підприємствами по ланцюгу постання не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Українська будівельна експертиза” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “ВТА-Проект”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій, є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 20 серпня 2013 року №36026552208 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Українська будівельна експертиза” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська будівельна експертиза” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 20 серпня 2013 року №36026552208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська будівельна експертиза” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п’ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко