Постанова № 35641794, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2013 року справа № 826/10384/13-а

о 15 год. 08 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення № 00002132290 від 20.12.2012 року та № 00007162290 від 22.05.2013 року,

за участю представників сторін

від позивача: Мітіна Т.В.,

від відповідача: Судакевич А.О.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення № 00002132290 від 20.02.2013 року та № 00007162290 від 22.05.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що роботи, які були придбані позивачем у TOB «Центргаз», підтверджуються договором № 49 від 01.02.2012 року та первинними документами. Як зазначає позивач, на момент здійснення спірних операцій контрагент позивача, TOB «Центргаз», був зареєстрованою юридичною особою, платником податку на додану вартість та мав відповідну ліцензію на здійснення робіт, в тому числі за договором. На думку позивача, контрагент мав право виписувати позивачу податкові накладні, а останній мав право формувати на підставі податкових накладних податковий кредит. Позивач вказує, що в ході перевірки відповідач не з'ясував, яким чином позивач використав у межах господарської діяльності результати робіт, що були виконані TOB «Центргаз». Крім того, в ході перевірки був використаний акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 09.07.2012 року №606/22-225/24790403 про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB «Вл-Тео», де органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами. Товариство не погоджується з тим, що воно має нести відповідальність за виконання контрагентами податкових зобов'язань. До того ж, зазначає позивач, податкова інспекція не вказує, які саме порушення закону були допущені зі сторони контрагентів. Тому, на думку позивача, в силу презумпції правомірності правочинів договори, первинні документи та податкові накладні між позивачем та TOB «Центргаз», TOB «Вл-Тео» є правомірними, серед іншого, в частині права товариства на формування податкового кредиту за цими господарськими операціями. Позивач звертає увагу суду, що під час перевірки позивачем було надано документальне підтвердження здійснення операцій з придбання послуг (договори та первинні документи), які свідчать про формування податкового кредиту за «першою подією» та оформлені податкові накладні, що стали підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що в ході перевірки встановлено, що ВАТ «ГК «Либідь» мало взаємовідносини з ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео». Від ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва отримано акт від 26.11.12 № 2150/22-00/31946188 щодо постачальника ВАТ «Либідь» за рахунок якого за лютий 2012 року, підприємством було задекларовано податковий кредит, в якому зазначено, що на дату написання акту перевірки стан платника - « 14 - «Визнано банкрутом». На запит податкового органу ліквідатор ТОВ «Центргаз» повідомив, що відсутні договори, акти виконаних робіт, прибуткові та видаткові накладні, накладні, акти звірок, банківські виписки, печатки, штампи, бланки, первинні документи фінансово - господарської діяльності TOB «Центргаз». Стосовно підприємства контрагента ТОВ «Вл-Тео», в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС від 09.07.2012 року № 606/22-225/24790403 зазначено, що в ході відпрацювання був опитаний директор і засновник товариства гр. ОСОБА_3, який пояснив, з якими підприємствами-контрагентами співпрацював, що саме, придбавалось та в подальшому реалізовувалось він не пам'ятає, вся первинна фінансова, бухгалтерська документація на підприємстві відсутня. Податковим органом надсилались запити до установ, на які надані відповіді, що за TOB «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео» не зареєстровані транспортні засоби, земельні ділянки та право на нерухоме майно. З вищезазначених фактів, відповідач прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність TOB «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео» за перевіряємий період, здійснювалася поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності TOB «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео». Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео» з контрагентами є правочинами, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Вагонтранссервіс» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.10.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи 02573533, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА № 784794 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, в якої зазначено, що до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність та діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.9-10, 43-63)

На час розгляду справи Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 05.10.2009 року № 27520/29-111 та зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.07.1997 року (індивідуальний податковий номер - 025735326592), номер свідоцтва платника ПДВ - 100250719, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість та даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. (www.sts.gov.ua) (а.с.11-12)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу керівника податкового органу № 135/22-90 від 22.01.2013 року, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за лютий та квітень 2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 04.02.2013 року № 298/22-90/02573533. (а.с.13-23, 134)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в лютому 2012 року ВАТ «ГК «Либідь» придбано у ТОВ «Центргаз» послуги на загальну суму 410 602,80грн. у тому числі ПДВ 68 433,80грн. на підставі договору № 49 від 01.02.2012 року, предметом якого є надання послуг у вигляді ремонтних робіт в приміщенні готельного комплексу (пожежні сходи) та в квітні 2012 року придбано у ТОВ «Вл-Тео» послуги на загальну суму 468 619,20грн. у т.ч. ПДВ 78 103,20грн. на підставі договорів №4/11від 01.04.2012 року та № 31/11 від 01.04.2012 року, предметом яких є надання консультаційних послуг з бухгалтерського обліку, оподаткування та з економічних питань здійснення господарської діяльності.

Для роботи відповідачем були використані акти від ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 26.11.2012 року № 2150/22-00/31946188 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Центргаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 14.11.2012 року, в якому встановлено, що якщо господарська операція фактично не відбувалася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін фактів щодо реального здійснення господарської операції та від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПІ від 09.07.2012 року № 606/22-225/24790403 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вл-Тео» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Стоміль Санок Україна» та контрагентами-покупцями за період квітень 2012 року, в якому наведено, що за результатами аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Вл-Тео» у квітні 2012 року. (а.с.144-186)

Відповідачем у висновках акту перевірки позивача зазначено, що відповідно до ст.ст.203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, правочини щодо оформлення будь-яких документів між ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» та ТОВ «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео» протягом перевіряємого періоду є недійсними з моменту їх вчинення. Перевіркою ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» яке мало правові взаємовідносини з ТОВ «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео» встановлено порушення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.4, 201.6, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податку на додану вартість на загальну суму 146 537,00грн., в тому числі за лютий 2012 року - 68 434,00грн. та квітень 2012 року - 78 103,00грн.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.02.2013 року № 00002132290 яким, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 219 806,00грн. з якої основний платіж 146 537,00грн. та штрафна санкція у розмірі 73 269,00грн. (а.с.28)

Позивачем вказане податкове повідомлення - рішення оскаржено в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням від 25.04.2013 року № 3861/10/12-1-03 Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги скасовано податкове повідомлення - рішення від 20.02.2013 року № 00002132290 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 36 634,50грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. (а.с.24-27)

У зв'язку з чим, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 року № 00007162290 яким, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 183 171,00грн. з якої основний платіж 146 537,00грн. та штрафна санкція у розмірі 36 634,00грн. (а.с.41)

Спір виник через висновки податкового органу про те, що договори виконання робіт фактично здійсненні не були, оскільки є нікчемними, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту при відсутності фактичного постачання товарів (послуг).

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» та ТОВ «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео», мету придбання послуг/товарів, обставини використання придбаних послуг/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центргаз» (Підрядник) 01.02.2012 року укладено договір № 49, предметом якого є наступне: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок на свій ризик, власними силами та засобами виконати ремонтні роботи в приміщенні Готельного комплексу «Либідь», пожежні сходи 10, 9, 7, 6, 5, 4 поверхи, згідно договірної ціни. Місце проведення робіт: м. Київ, площа Перемоги, 1. Згідно п.2.1 договору, загальна вартість робіт згідно з Договірною ціною складає 410 602,80грн. у т.ч. ПДВ 68 433,80грн. В п.4.2 договору зазначено, що Замовник оплачує виконані Підрядником роботи на підставі актів прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) протягом 60 днів з дня їх підписання уповноваженими особами сторін. В п.11.1 встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (а.с.64-66)

На виконання умов договору сторонами підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, підсумкова відомість ресурсів, локальний кошторис № 2-1-1 на ремонтні роботи (будівельні), договірна ціна на ремонтні роботи станом на 01.02.2012 року, підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту). (а.с.67-79)

До матеріалів справи представником позивачем надана податкова накладна № 38 від 29.02.2012 року за виконання ремонтних робіт на суму 410 602,80грн. у т.ч. ПДВ 68 433,80грн., яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2012 року. (а.с.80)

Судом при вивченні вказаних документів встановлено, що відповідно до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи (будівельні) передбачені: ремонт стелі (перетирка, ґрунтовка, окраска, шпаклювання), ремонт стін (розмивка стін, відбиття шпаклівки, вирівнювання, шпаклювання, окраска), тобто ремонт пожежних сходів, як зазначено в п.1.1 договору, кошторисом не передбачений. Представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити та довести суду, які саме пожежні сходи повинні бути відремонтовані, та із наданих планів за поверхами на будівлю не вбачається, які саме сходи є пожежними та які позивач передав Підряднику для здійснення ремонту. (а.с.136-142)

Крім того, представником позивача до матеріалів справи не наданий акт прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), як це прописано сторонами в п.4.2 договору та який є підставою для оплати позивачем виконаних робіт Підрядником. Також, суд бере до уваги, що надані документи (крім довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року) складені та підписані односторонньо Підрядником. Документи підписані невідомими особами, а саме без зазначення прізвищ, посад. В довідці про вартість виконаних будівельних робіт зазначена вартість будівельних робіт по будівництву, але ж ні як по ремонту.

Таким чином, із аналізу вказаних матеріалів суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено, які саме роботи були виконані контрагентом ТОВ «Центргаз» за договором № 49 від 01.02.2012 року, їх вартість за одиницю виміру та на яку загальну суму, якими трудовими ресурсами виконувалися роботи.

Крім того, суд звертає увагу, що підприємство контрагент зареєстровано в м. Миколаєві, тобто в іншій області, тобто віддаленість пунктів, на думку суду, призводить до додаткових витрат часу та коштів, з урахуванням того, що відповідно до акту ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 26.11.2012 року № 2150/22-00/31946188 встановлені наступні факти: у ліквідатора відсутні договори, акти виконаних робіт, прибуткові та видаткові накладні, накладні, акти звірок, банківські виписки, печатки, штампи, бланки, первинні документи фінансово - господарської діяльності TOB «Центргаз», на запити ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УМВС повідомило, що згідно регіональної бази даних АІС ДАІ «Автомобіль» на території Миколаївської області транспортних засобів за TOB «Центргаз» не зареєстровано, Управління Держкомзему у м. Миколаєві повідомило, що згідно наявних даних державного земельного кадастру інформація про наявність зареєстрованих земельних ділянок за TOB «Центргаз» відсутня, КП «ММБТІ» м. Миколаєва повідомило, що згідно обліку бюро, право власності на нерухоме майно за TOB «Центргаз» не зареєстровано. Також, на підприємстві ТОВ «Центргаз» в І кварталі 2012 року згідно відомостей про суми отриманого доходу і утриманого податку з фізичних осіб за формою 1-ДФ працювало 5 осіб.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вищеперелічені документи по виконанню робіт, не можуть бути підтвердженням виконання умов договору та встановлені в судовому засіданні обставини спростовують реальне та фактичне здійснення господарської операції.

Між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вл-Тео» (Виконавець) 01.04.2012 року укладено договір № 4/11, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні послуги з економічних питань здійснення господарської діяльності Замовника, усно, на підставі Запита або Замовлення Замовника. Згідно п.2.1 договору, Виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати консультаційні послуги Замовнику в межах переліку послуг зазначеного п. 1.1. цього Договору, належним чином, в повному обсязі та в строк. Відповідно до п.4.2 договору, факт надання Виконавцем послуг підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання кінцевого строку надання певних видів послуг. Загальна вартість послуг Виконавця, за умовами чинного Договору, становить 276 307,20грн. у т.ч. ПДВ 46 051,20грн. Оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця. (п.п.5.1, 5.2 договору) Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (а.с.81-83)

На виконання умов договору сторонами 30.04.2012 року підписаний акт прийому-передачі наданих послуг по договору № 4/11 від 01.04.2012 року на суму 276 307,20грн. у т.ч. ПДВ 46 051,20грн., в якому зазначено, що консультаційні послуги, відповідно до умов договору, надані Виконавцем в повному обсязі та у Замовника немає жодних претензій. (а.с.84)

Щодо зазначеного акту, суд вважає за необхідне зауважити про відсутність необхідної інформації для підтвердження виконання умов договору, а саме: які надавалися консультації позивачу, яким чином вони відбувались його форма, особи які надавали зазначені послуги, дати, об'єми, одиниці виміру та її вартість.

Крім того, суд бере до уваги відсутність запитів та замовлень позивача на послуги, які передбачені пунктом 1.1 договору.

Виконавцем за договором ТОВ «Вл-Тео», виписана на ім'я позивача податкова накладна № 14 від 30.04.2012 року за консультаційні послуги на суму 276 307,20грн. у т.ч. ПДВ 46 051,20грн., яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2012 року. (а.с.85)

Будь-яких інших документів в якості доказів на підтвердження виконання договору про надання консультаційних послуг від 01.04.2012 року № 4/11, представником позивача до суду не надано.

Крім того, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вл-Тео» (Виконавець) 01.04.2012 року укладено ще один договір № 31/11, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню консультаційних послуг з бухгалтерського обліку та оподаткування, з питань, з якими Замовник звернувся. В п.4.1 договору зазначено, що після надання послуг, передбачених цим Договором, Виконавець надає Замовнику акт наданих послуг. Виконавець надає послуги Замовнику в період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року. Згідно п.п.6.1.1, п.6.2 договору вартість послуг складає 192 312,00грн. у т.ч. ПДВ 32 052,00грн. Оплата здійснюється Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування суми винагороди на поточний рахунок Виконавця. (а.с.86-88)

На виконання умов договору сторонами 30.04.2012 року підписаний акт прийому-передачі наданих послуг по договору № 31/11 від 01.04.2012 року на суму 192 312,00грн. у т.ч. ПДВ 32 052,00грн., в якому зазначено, що консультаційні послуги з бухгалтерського обліку та оподаткування, відповідно до умов договору, надані Виконавцем в повному обсязі та у Замовника немає жодних претензій. (а.с.89)

Щодо зазначеного акту, суд також вважає за необхідне зауважити про відсутність необхідної інформації для підтвердження виконання умов вказаного договору, а саме: які надавалися консультації позивачу, яким чином вони відбувались його форма, особи які надавали зазначені послуги, дати, об'єми, одиниці виміру та її вартість.

До того ж, суд бере до уваги відсутність запитів та замовлень позивача на послуги, які передбачені пунктом 1.1 договору.

Виконавцем за договором ТОВ «Вл-Тео», виписана на ім'я позивача податкова накладна № 15 від 30.04.2012 року за консультаційні послуги на суму 192 312,00грн. у т.ч. ПДВ 32 052,00грн., яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2012 року. (а.с.85)

До матеріалів справи представником позивача наданий звіт по отриманим послугам від ТОВ «Вл-Тео» за квітень 2012 року по питанням, щодо ведення господарської діяльності підприємства, ведення бухгалтерського та податкового обліку згідно договору № 31/11 від 01.04.2012 року. (198-250)

Суд не може прийняти цей звіт як доказ по справі та виконання умов вищезазначеного договору, оскільки, на першій сторінці звіту вказано перелік питань щодо бухгалтерського та податкового обліку за лютий 2012 року, що не співпадає з періодом дії договору, а саме квітень 2012 року; звіт не підписаний уповноваженою особою; не затверджений Виконавцем; відсутні дата складання цього звіту та особа яка його складала.

Суд критично ставиться до наданого представником позивача звіту з огляду на те, що зміст його складають питання та відповіді з базових та основоположних понять з бухгалтерського обліку які не потребують спеціальних додаткових професійних консультувань. Наприклад: у розділі "Податковий облік" зазначено, що "У день виникнення податкових зобов'язань продавець повинен виписати у двох примірниках податкову накладну. Оригінал її видається покупцю, копія залишається у продавця послуг (п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України)." (а.с.212)

Будь-яких інших документів в якості доказів на підтвердження виконання договору про надання консультаційних послуг від 01.04.2012 року № 31/11, представником позивача до суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази розрахунків між названими суб'єктами господарювання за послуги.

Крім того, суду представником позивача у судовому засіданні не доведено, із яких тарифів та за які вимірні одиниці сторонами встановлювалася сума по договорам № 4/11 та № 31/11 від 01.04.2012 року. Специфіка розглядаємих договорів належить в наданні відповідей на питання позивача які виникають у ході господарської діяльності підприємства, тому як вбачається із вищеназваних договорів, сторони заздалегідь знали скільки питань виникне протягом квітня 2012 року у підприємства та на яку суму будуть надані відповіді, їх складність.

В наданих документах на виконання умов договору відсутні особи які надають такі консультації, їх прізвище, посади, освіти тощо. Суд наголошує, що відповідно до довідки АА № 484077 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про реєстрацію ТОВ «Вл-Тео» до видів діяльності за КВЕД відносяться: оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, оптова торгівля одягом, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення, надання інших комерційних послуг. (а.с.97) Отже, надання підприємством консультаційних послуг з економічних і бухгалтерських питань, в переліку зареєстрованих видів діяльності підприємства, відсутні. Із зазначеного можна зробити висновок, що підприємство здійснювало діяльність яка за ним не зареєстрована.

Суд приймає до уваги, що підприємство контрагент ТОВ «Вл-Тео» зареєстровано в м. Миколаєві, тобто в іншій області, тобто віддаленість пунктів, на думку суду, призводить до додаткових витрат часу та коштів, з урахуванням того, що відповідно до акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС від 09.07.2012 року № 606/22-225/24790403 встановлені наступні факти: у керівника та засновника товариства ОСОБА_3 відсутня вся первинна документація фінансово - господарської діяльності TOB «Вл-Тео» та він не пам'ятає з якими саме підприємствами-контрагентами співпрацював, крім того, він зазначив, що основна діяльність його підприємства була оптова діяльність будівельними матеріалами, на запити ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УМВС повідомило, що згідно регіональної бази даних АІС ДАІ «Автомобіль» на території Миколаївської області транспортних засобів за TOB «Вл-Тео» не зареєстровано, Управління Держкомзему у м. Миколаєві повідомило, що згідно наявних даних державного земельного кадастру інформація про наявність зареєстрованих земельних ділянок за TOB «Вл-Тео» відсутня, КП «ММБТІ» м. Миколаєва повідомило, що згідно обліку бюро, право власності на нерухоме майно за TOB «Вл-Тео» не зареєстровано. Також, на підприємстві ТОВ «Вл-Тео» в І кварталі 2012 року згідно відомостей про суми отриманого доходу і утриманого податку з фізичних осіб за формою 1-ДФ працювало 2 особи.

На думку суду, вказані факти унеможливлюють виконання ТОВ «Вл-Тео» умов за договорами укладеними з позивачем 01.04.2013 року про надання послуг.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2, 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно п.2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вище перелічені акти прийому-передачі наданих послуг не мають наведені реквізити первинного документа, не відображено зміст та обсяг господарської операції через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат, виконавців, кількість запитів та консультацій тощо.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ці акти прийому-передачі наданих послуг, не можуть бути підтвердженням виконання умов договору.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В судовому засіданні представником позивача не доведено, що отриманні послуги від ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео» за спірними договорами були реалізовані в ході господарської діяльності підприємства, у зв'язку з чим позивачем було отримано доход.

З наведеного витікає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео» здійснювалися за межах звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними, не відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та не підтверджені необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Так, за попередніми висновками суду, позивачем послуги у підприємств контрагентів не отримувалися, та як наслідок не були використані в межах своєї господарської діяльності, тому позивачем безпідставно включені в лютому та квітні 2012 року в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео», у зв'язку з недоведеністю придбання у останніх послуг. (а.с.215-270)

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

В контексті спірних правовідносин такий фактор відсутній, а саме надання ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео» послуг з підрядних робіт та надання консультацій у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача не підтверджено.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, на думку суду, ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» неправомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео», а висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість є вірними, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, є правомірним.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правомірним та не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій про надання послуг згідно договорів № 49 від 01.02.2012 року, № 4/11 та № 31/11 від 01.04.2012 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь».

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 06 листопада 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 13 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова