Постанова № 35641781, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 листопада 2013 року 13:45 справа №826/15946/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Куркова М.С.;

Москальця В.А.;

Олексіюк О.В.;

відповідача: Прироженка С.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 жовтня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ГПІ-5") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2013 року №0008502208 та №0008512208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15946/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07 листопада 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 14 червня 2013 року №0008502208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ГПІ-5" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 235 578,00 грн., у тому числі за основним платежем на 988 462,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247 116,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 14 червня 2013 року №0008512208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ГПІ-5" зменшено суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2013 року у розмірі 188 218,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 24 травня 2013 року №502/22.8/35572722 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5" (код ЄДРПОУ 35572722), з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Саноіл Торг" (код ЄДРПОУ 37269136) за період діяльності з 01.01.2010 по 31.03.2013 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 988 462,00 грн., у тому числі за вересень, грудень 2011 року, січень-березень, травень, червень, вересень, жовтень та грудень 2012 року, та завищення суми залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2013 року у розмірі 188 218,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта перевірки контрагента позивача - ТОВ "Саноіл Торг", встановлено, що останнє не надало до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, в результаті чого не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість, та зазначено про порушення підприємствами - контрагентами: ТОВ "Саноіл Торг" та іншими підприємствами по ланцюгу постачання норм податкового законодавства і про порушення порядку їх створення.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що господарські операції ТОВ "ГПІ-5" із ТОВ "Саноіл Торг" є не реальними, а податкові накладні, складені ТОВ "Саноіл торг", не можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбаний товар використано у межах господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "ГПІ-5", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ГПІ-5" та ТОВ "Саноіл Торг", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ГПІ-5" (покупець) та ТОВ "Саноіл Торг" (продавець), укладено договір купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року №01-09-11, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію та матеріали; найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

Згідно специфікацій, актів приймання-передачі та видаткових накладних ТОВ "Саноіл Торг" протягом вересня, грудня 2011 року, січня-квітня, серпня, грудня 2012 року та лютого 2013 року поставило олію соняшникову нерафіновану, мелясу бурякову та макуху з насіння соняшника на загальну суму 7 663 132,15 грн.

При цьому відповідно до умов згаданої специфікації умовами поставки є EXW -м. Миколаїв вул. Громадянська, 117.

ТОВ "Саноіл Торг" виписало позивачу податкові накладні, датовані вереснем, груднем 2011 року, січнем-квітнем, серпнем, груднем 2012 року та лютим 2013 року, на загальну суму 7 663 132,15 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 277 188,68 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період 2013 року, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Саноіл Торг", у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Саноіл Торг" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Саноіл Торг" олія соняшникова нерафінована, меляса бурякова та макуха з насіння соняшника використані у господарській діяльності позивача, а саме: як пояснив позивач в даному випадку при передачі товару від ТОВ "Саноіл Торг" до ТОВ "ГПІ-5" перевезення товару не здійснювалось, а товар був лише переданий у заздалегідь визначеному місці - термінал ТОВ "Евері" за адресо: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117; водночас взаємовідносини між ТОВ "ГПІ-5" та ТОВ "Евері" виникли на підставі відповідних договорів про надання послуг по прийманню та перевантаженню товару, за умовами яких ТОВ "Евері" (виконавець) прийняло на себе зобов'язання по виконанню робіт по прийманню та транспортно-експедиційному обслуговуванню товару (вантаж), вантаж доставляється на адресу виконавця в обумовлений період з подальшим відвантаженням на судна, визначені ТОВ "ГПІ-5"; у подальшому придбаний товар, що знаходився у ТОВ "Евері", переданий для подальшої реалізації на експорт на підставі договору комісії від 01 вересня 2011 року №0109М, укладеного між позивачем та комісіонером ТОВ "ЮГЕКОТОП", та додаткових угод до нього; придбані олія, меляса бурякова та макуха з насіння соняшника у подальшому експортовані позивачем через комісіонера ТОВ "ЮГЕКОТОП" за межі митної території України.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Саноіл Торг" та факту використання придбаних товарів у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договорів про надання послуг по прийманню та перевантаженню товарів, укладених з ТОВ "Евері", додаткових угод до них, договорів на транспортно-експедиторське обслуговування по перевалці вантажу, по прийманню та перевантаженню вантажів, укладених між ТОВ "Евері" та ТОВ "ЮГЕКОТОП"; листування з ТОВ "Евері"; договору комісії, укладеного між позивачем та комісіонером ТОВ "ЮГЕКОТОП", та додаткових угод до нього; зовнішньоекономічних контрактів та додаткових угод до них, актів приймання товару; звітів по валюті; звітів комісіонера; свідоцтв про походження вантажу; коносаментів; вантажних митних декларацій; санітарних та радіологічних сертифікатів; листа ТОВ "Саноіл Торг" щодо походження придбаного товару та товарно-транспортних накладних по перевезенню товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ "ГПІ-5" з ТОВ "Саноіл Торг" є такими, що здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Саноіл Торг", було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на матеріали податкових перевірок ТОВ "Саноіл Торг" та підприємств по ланцюгу постачання, оскільки, з урахуванням принципу персональної відповідальності платників податків, ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-продавцем та підприємствами по ланцюгу постання є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "ГПІ-5" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій та зменшення суми залишку від'ємного значення, є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 14 червня 2013 року №0008502208 та №0008512208 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ГПІ-5" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 14 червня 2013 року №0008502208 та №0008512208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко