Ухвала суду № 35635825, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Київ К-37204/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-3154/10/1070

за позовом Приватного підприємства "Медівіп"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним і скасування рішення про застосування

штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування рішення від 12.10.2009 № 0002142350/0/2442, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 48 000,00 грн. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позовні вимоги Підприємства задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що в діях позивача не вбачається порушень пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які були встановлені державним податковим органом у ході перевірки позивача.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу Підприємство просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що працівниками державного податкового органу здійснено перевірку дотримання Підприємством порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що оформлено актом від 02.09.2009 № 0193/10/02/23/34780317.

У ході вказаної перевірки було встановлено, що позивач в порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та пунктів 2.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, не забезпечив видачі розрахункових документів (касових чеків) встановленого зразка, оскільки у розрахункових документах назва господарюючого суб'єкта не відповідність реєстраційним документам на реєстратор розрахункових операцій (РРО), а саме, у касових чеках назва господарської одиниці позивача "медичний центр", а згідно з даними реєстраційного посвідчення на РРО - "діагностичний центр".

На підставі акту перевірки та п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та з урахуванням наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків на момент перевірки у сумі 9 600,00 грн., відповідачем 12.10.2009 прийнято оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 48 000,00 грн. (9 600,00 грн. х 5).

Так, п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності проводити розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та, послуг на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

За порушення вимог Закону № 265/95-ВР (проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів) застосовуються визначені п. 1 ст. 17 цього Закону фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, в тому числі у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа.

Згідно з цим Законом термін "розрахунковий документ" вживається в такому значенні: це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну (абз. 15 ст. 2 Закону).

Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України (ДПА).

На виконання приписів цієї норми Наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було затверджено Положення про форму та зміст розрахункових операцій, у п. 3.2 якого зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а п. 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

За змістом п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, усі розрахункові операції позивачем проводились на повну суму наданих послуг через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО.

Таким чином, жодного юридичного факту, перерахованого у наведеному вище вичерпному переліку дій (бездіяльності), які можуть бути підставою для застосування санкцій за п. 1 ст. 17 Закону 265/95-ВР, суди не встановили.

При цьому, Закон № 265/95-ВР не передбачає застосування до господарюючого суб'єкта штрафних санкцій в разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення № 614, а встановлений податковим органом формальний недолік реквізиту розрахункового документа (зазначення у чеках, що видавались позивачем, словосполучення "медичний центр", а не "діагностичний центр", як зазначено в реєстраційному посвідченні на РРО) не прирівняний в Положенні № 614 до відсутності розрахункового документа та, як вірно зазначено судами не призвів до інформаційної невизначеності відносно особи позивача, змісту і обсягів розрахункових операцій , місця проведення розрахунків чи режиму використання РРО.

У зв'язку з вищезазначеним висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій є цілком обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органу податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-3154/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко