Рішення № 35626355, 21.11.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2013 р.Справа № 921/289/13-г/6

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна", вул.Солом'янська, 5/415, м. Київ, 03680 (поштова адреса: вул.Васильківська,34, м. Київ, 03022)

до відповідача: Фермерського господарства "Барселона", с.Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області, 47854

про стягнення 1 319 294,73 грн. з яких: 1 083 336,38 грн. - основний борг, 108 333,64грн. -штраф, 54 610,81грн. - пені та 73 013,90грн. - 20% річних.

За участю представників:

позивача: Ізмайлов Д.Л., довіреність № 144 від 25.07.2013р.;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача фермерського господарства "Барселона" про стягнення 1319294,73 грн. з яких: 1083336,38грн. основний борг, 108333,64грн. -штраф, 54610,81грн. пені та 73013,90грн. 20% річних.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.05.2013р. у справі №921/289/13-г/6, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р., позовні вимоги задоволено: стягнуто з Фермерського господарства "Барселона" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" 1083336,38 грн. боргу, 108333,64 грн. штрафу, 54610,81 грн. пені, 73013,90 грн. 20% річних, 26386 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та передати справу на новий судовий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013р. касаційну скаргу фермерського господарства "Барселона" задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 16.05.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. у справі №921/289/13-г/6 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

При цьому Вищим господарським судом звернуто увагу на необхідність достеменно з'ясувати, на якій підставі ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "Агроскоп Україна", встановити відповідно до якого саме договору відповідач отримав товар від позивача та у якій кількості, а також за яким саме договором виникла заборгованість у відповідача у даній справі та у якому розмірі.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оскільки розгляд справи починається заново, то сторони користуються правами передбаченими ст.22 ГПК України, в тому числі щодо зміни підстав та предмету позову до початку розгляду справи по суті, та обґрунтовують свої вимоги і заперечення незалежно від обґрунтувань наведених раніше.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Тернопільської області від 15.10.2013 р. справу № 921/289/13-г/6 передано на новий розгляд судді Охотницькій Н.В

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.10.2013 р. суддею Охотницькою Н.В. справу №921/289/13-г/6 прийнято до свого провадження, та призначено судове засідання для розгляду справи на 04.11.2013 р., який у зв'язку із неявкою представника відповідача відкладався на 18.11.2013 р. Крім того, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.11.2013 р. о 10:00 год.

Представник позивача у судових засіданнях 04.11.2013 р., 18.11.2013 р. та 21.11.2013 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Фермерське господарство "Барселона", своїм правом, визначеним ст.22 ГПК України, зокрема правом на ознайомлення з матеріалами справи, під час нового розгляду справи в Господарському суді Тернопільської області не скористався, хоча за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні оголошувалась перерва саме для надання можливості останньому ознайомитись із матеріалами справи.

Проте, як вбачається із наданого відповідачем письмового відзиву на позов, фермерське господарство вимоги товариства з обмеженою відповідальністю заперечує в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. При цьому, останній посилається на суперечливість змісту специфікацій до договору від 08.12.2011р. № 12ЗК02/ТЕЛН, які підписані з боку позивача різними посадовими особами, та на те, що укладений договір не містить істотних умов, зокрема ціни, предмету та назви товару, що поставлявся.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, враховуючи заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, з врахуванням вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, які в порядку ст. 11112 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 08.12.2011 року (з врахуванням додаткової угоди до договору купівлі - продажу № 123202 від 08.12.2011р.) договір купівлі - продажу № 123202.

Із наданих позивачем письмових пояснень (№ 973 від 30.10.2013 р. та №1013 від 11.11.2013 р.), підтриманих повноважним представником в судових засіданнях, судом з'ясовано, що під час укладення спірного договору, останньому помилково присвоєно номер "113К02/ТЕЛН", оскільки перші дві цифри договору мають відповідати року, в якому здійснюються поставки, а саме: договір укладався в грудні 2011 р. на сезон поставок в 2012 році. Саме тому в подальшому в додаткових угодах до Договору та видаткових накладних на товар зазначався чинний (дійсний) номер договору "12ЗК02/ТЕЛН". Крім зазначеного номеру, в договорі міститься ще і номер "123202", під яким даний договір зареєстрований виключно в єдиній базі "1С", але не використовувався сторонами при посиланні на нього.

Поряд із іншим, при укладенні договору сторонами було допущено ще одну механічну помилку щодо дати його укладення, а саме: вказано "08.12.2012 р.", яку в подальшому виправлено додатковою угодою від 09.12.2011 р. на "08.12.2011р."

Разом з тим, в процесі розгляду справи суд дослідив, що між позивачем та відповідачем були підписані дві редакції спірного договору купівлі-продажу. Одна редакція за підписом директора ТОВ "Агроскоп Україна" Новікова І.І., а інша - від імені продавця була підписана фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, який діяв від імені позивача на підставі укладених з ним договорів доручення та виданих довіреностей.

Оцінивши відповідність вказаних редакцій договору нормам діючого законодавства (ст.ст. 203, 215, 626-628, 638 ЦК України), враховуючи пояснення позивача, суд встановив, що чинним є договір, який підписаний директором продавця Новіковим І.І., оскільки сторони при виконанні господарських зобов'язань керувалися саме його умовами (адреса місця та базису поставки, перелік поставленого товару, граничний строк повної оплати).

В свою чергу, інша редакція договору була підписана ФОП ОСОБА_3, який мав здійснювати по договору доручення з ТОВ "Агроскоп Україна" відвантаження товару покупцю, проте у зв'язку із відсутністю у нього передбачених законодавством документів на право роботи з пестицидами та агрохімікатами відмовився від фактичного отримання та перевезення товару.

Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ознаками укладеного договору є досягнення згоди по істотних умовах договору (в даному випадку - купівлі-продажу - ціна, кількість та якість продукту).

Суд дійшов висновку, що сторонами при підписанні угоди в редакції за підписом ФОП ОСОБА_3 не досягнуто згоди по істотних умовах договору - адреси місця та базису поставки. Відповідач не довів належними доказами, повного переліку товару, який фактично був переданий у його власність та назву останнього.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відтак, сторонами у даному правочині не погоджено всіх істотних умов договору в розумінні ст. 638 ЦК України, останній не направлений на настання певних юридичних наслідків, а тому суд вважає, що договір у редакції за підписом ФОП ОСОБА_3 є неукладеним.

За таких обставин, дослідивши представлені сторонами докази та пояснення сторін, суд констатує, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (продавець) та фермерським господарством "Барселона" (покупець) 08.12.2011 р. укладений договір купівлі - продажу за № 12ЗК02/ТЕЛН та підписаний директором продавця Новіковим І.І., в силу умов якого і розглядається даний спір по суті.

За умовами вказаного вище правочину продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти товар - засоби захисту рослин, згідно специфікацій - додатків до Договору, що становлять його невід'ємну частину (п.1.1. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено, що покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку (ах) до договору або замовленні Покупця не пізніше, ніж за 5 днів до дати поставки відповідної партії товару. Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується покупцем, згідно наступного графіку, визначеного договором:

- до 20 вересня 2012р. - 20 відсотків вартості партії товару отриманого покупцем;

- до 20 жовтня 2012 р. - 30 відсотків вартості партії товару отриманого покупцем;

- до 15 листопада 2012 р. - 3 відсотків вартості товару отриманого покупцем;

Повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 15 листопада 2012 р.

Поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Після надходження оплати за товар (партію товару) покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного товару (партії товару), та протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, оформити документи на отримання товару (п.3.4. договору)

Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної. З моменту такої передачі до покупця переходило право власності на нього (п.п. 3.9, 3.10 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1 договору)

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи 18.04.2012, 27.04.2012р., 16.05.2012р., 22.05.2012р., 25.05.2012р., 29.05.2012р., 31.05.2012р., 05.06.2012р., 12.06.2012р. та 03.07.2012р., в період виконання договору між сторонами без заперечень підписано специфікації до договору, які є невід'ємною частиною договору купівлі - продажу, скріплені печатками та підписані уповноваженими особами обох сторін, що вказує на взаємну згоду контрагентів щодо такої реалізації положень основного правочину.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в додатку до договору №2 (специфікації) від 18.04.2012 р. є посилання на договір №113К02/ТЕЛН, однак, позивачем, як зазначено в поясненні №1013 від 11.11.2013 р., з даного приводу було проведено службове розслідування, за результатами якого з'ясовано, що торгівельний представник (ОСОБА_4), який безпосередньо займався оформленням Договору №12ЗК02/ТЕЛН від 08.12.2011 р. та всіх специфікацій до нього допущено описку, оскільки під час заповнення бланку специфікації останній, з метою перевірки правильності номеру договору , звертав увагу на титульний аркуш самого договору, в якому, на той момент, уже був зазначений неправильний номер "113К02/ТЕЛН".

Пояснення позивача, на які робиться посилання вище, судом приймаються, як належний доказ який спростовує посилання фермерського господарства про недійсність додатку до договору №2 (специфікації) від 18.04.2012 р.

Відповідно до умов договору, на підставі довіреностей №25 від 11.05.2012р., №35 від 23.05.2012р., №41 від 28.05.2012р., №32 від 18.05.2012р., №30 від 16.05.2012р., № 44 від 31.05.2012р., №45 від 01.06.2012р., №41 від 05.06.2012р., № 49 від 07.06.2012р., №51 від 13.06.2012р., №56 від 04.07.2012р., по видаткових накладних №ТЕР-000691 від 11.05.2012р., №ТЕР-000694 від 11.05.2012р., №ТЕР-000698 від 11.05.2012р., №ТЕР-000699 від 11.05.2012р., №ТЕР-000721 від 14.05.2012р., №ТЕР-000884 від 24.05.2012р., №ТЕР-000885 від 24.05.2012р., №ТЕР-000886 від 24.05.2012р., №ТЕР-000887 від 24.05.2012р., №ТЕР-000914 від 28.05.2012р., №ТЕР-000789 від 18.05.2012р., №ТЕР-000782 від 18.05.2012р., №ТЕР-000783 від 18.05.2012р., №ТЕР-000767 від 16.05.2012р., №ТЕР-000966 від 31.05.2012р., №ТЕР-000965 від 31.05.2012р., №ТЕР-000968 від 31.05.2012р., №ТЕР-000978 від 01.06.2012р., №ТЕР-000997 від 05.06.2012р., №ТЕР-001012 від 07.06.2012р., №ТЕР-001074 від 13.06.2012р., №ХМ-0000690 від 04.07.2012р., ФГ "Барселона" отримало від ТОВ "Агроскоп Україна" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1424931,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних до договору № 12ЗК02/ТЕЛН), які підписані обома сторонами.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, щодо ціни продукції, недоліків по кількості та якості поставленого товару, у порядку передбаченому п.5.1. договору, від покупця не надходило.

Відповідачем було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 341595,37 грн., що підтверджується представленими позивачем виписками з банківського рахунку в яких зазначено договір 12 ЗК02/ТЕЛН, ця обставина додатково підтверджує факт прийняття поставленого товару.

Пунктом 2.3. договору визначено, що повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 15 листопада 2012 р.

Наявність правовідносин між сторонами підтверджується направленою відповідачем на адресу позивача додатковою угодою від 15.11.2012 р. до договору купівлі - продажу № 12ЗК02/ТЕЛН від 08.12.2011р.

Так, розглянувши пояснення представника позивача та враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд вважає що при виготовлені договору купівлі - продажі № 123202 (номер 11ЗК 02/ТЕЛН) укладеного 08.12.2011р. допущено механічну помилку, а тому внутрішнім номером договору слід вважати №12 ЗК02/ТЕЛН.

Таким чином, всупереч умов договору купівлі-продажу №123202 (№12ЗК02/ТЕЛН) від 08.12.2011р., свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав належним чином та допустив заборгованість в розмірі 1083336,38 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Таким чином, всупереч умов договору (п.2.3.) та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості купленого товару відповідач не виконав в повному обсязі. Його заборгованість перед позивачем становить 1083336,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.6.1. договору № 123202 ( внутрішній номер 12ЗК 02/ТЕЛН ) за порушення термінів оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% річних від простроченої суми.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за прострочення відповідачем оплати товару становить 54610,81 грн. (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок пені, встановивши, що період нарахування пені відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а облікова ставка - розміру, визначеному приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Дана норма кореспондується із ст. 6 Цивільного кодексу України, яка передбачає право сторін врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно п. 6.2. договору за порушення термінів попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу за порушення термінів оплати поставленого товару становить 108333,64 грн. (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок штрафу, з огляду на невиконання відповідачем умов договору, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (лист Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012 та від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).

Згідно з ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 20% річних в сумі 73013,90 грн.

Розглянувши представлений розрахунок 20 % річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині їх стягнення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними і допустимими доказами відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 - 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,4,12,32-33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Барселона" (с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, код 33579349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (вул. Солом'янська, 5/415, м. Київ, 03680 (поштова адреса: вул. Васильківська, 34, м. Київ, 03022), ідентифікаційний код 32154038):

- 1 083 336 (один мільйон вісімдесят три тисячі триста тридцять шість) грн. 38 коп. боргу;

- 108 333 (сто вісім тисяч триста тридцять три) грн. 64 коп. штрафу;

- 54 610 ( п'ятдесят чотири тисячі шістсот десять) грн. 81 коп. пені;

- 73 013 (сімдесят три тисячі тринадцять ) грн. 90 коп. 20% річних;

- 26 386 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят шість) грн. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 22 листопада 2013 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька