Постанова № 35626330, 25.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 911/2567/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Бернацька О.В. - представник за дов. № 14-113 від 14.05.2013 р.;

від відповідача: Сабадашова С.С. - представник за дов. 08-0/07-117 від 07.09.2012 р.;

від третьої особи: не з'явились;

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2013 р.

у справі № 911/2567/13 (суддя: Рябцева О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

про стягнення 159262,14 грн.

В судовому засіданні 25.11.2013 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 159262,14 грн., з яких 129699,58 грн. заборгованості за договором № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012 р., 10037,65 грн. інфляційних втрат, 9174,57 грн. 3% річних та 10350,34 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2013 р. (повний текст складено 27.08.2013 р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 129699,58 грн. заборгованості, 7962,23 грн. 3% річних, 6685,01 грн. пені та 2886,94 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, а в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення було прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, місцевим судом не враховано, що за договором про відступлення права вимоги, зміст зобов'язання залишається незмінним і до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, якщо інше не встановлено законом або договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 р., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.10.2013 р.

У судовому засіданні 10.10.2013 р. судом було оголошено перерву до 12.11.2013 р. на підставі статті 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та відкладено розгляд справи на 25.11.2013 р.

У судовому засіданні 25.11.2013 р. представник позивача надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат та прийняти нове, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, вказаних у відзиві та зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим через що просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 25.11.2013 р. не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення № 0411607801401 про вручення 15.11.2013 р. копії вищезазначеної ухвали представнику третьої особи.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом першої інстанції, 23.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (постачальник за умовами договору) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (споживач за умовами договору) було укладено договір № 100100023-ТКЕ-БО/12 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір 1, а/с 17-29).

Відповідно до п. 1.1. договору 1 постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.1. договору 1 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору.

Як визначає п. 2.6. договору 1 послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника (п. 2.7. договору 1).

Пунктом 2.8. договору 1 встановлено, що споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача.

Відповідно до п. 2.9. договору 1 акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1. договору 1).

Згідно з п. 4.2.1. договору 1 з 01.01.2012 р. сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 3994,26 грн.

Відповідно до п. 4.2.1. договору 1 (в редакції додаткової угоди № 2 від 02.07.2012 р.) з 01.07.2012 р. сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 4710,096 грн.

Пунктом 4.6. договору 1 встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1. договору 1 цей договір набирає чинності з дати його підписання та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012 р., та укладається на строк до 31.12.2012 р.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31.08.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012 р., відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди про припинення дії договору № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012 р. в частині постачання природного газу з 01.09.2012 р.

Також матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору за період з січня 2012 р. по серпень 2012 р. постачальник передав, а відповідач прийняв у власність 8774,517 тис. куб. м. імпортованого природного газу на загальну суму 35115028,09 грн., відповідно до наступних актів приймання-передачі природного газу: № 100100023 за січень 2012 р. від 31.01.2012 р. на суму 11501591,50 грн., № 100100023 за лютий 2012 р. від 29.02.2012 р. на суму 12743638,60 грн., № 100100023 за березень 2012 р. від 31.03.2012 р. на суму 7869207,46 грн., № 100100023 за квітень 2012 р. від 30.04.2012 р. на суму 2228649,29 грн., № 100100023 за травень 2012 р. від 31.05.2012 р. на суму 229178,66 грн., № 100100023 за червень 2012 р. від 30.06.2012 р. на суму 99768,63 грн., № 100100023 за липень 2012 р. від 31.07.2012 р. на суму 263294,37 грн. та № 100100023 за серпень 2012 р. від 31.08.2012 р. на суму 179699,58 грн. (а/с 44-49).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач розрахувався за отриманий природний газ лише частково, з порушенням встановлених п. 4.6. договору строків, в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 129699,58 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків по оплаті за природний газ та його транспортування згідно договору № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012 р. станом на 30.11.2012 р. (а/с 49) та не заперечується відповідачем.

Крім того, у рішенні суду першої інстанції правомірно встановлений факт переходу прав вимоги за договором 1 від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Так, 21.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Київоблгаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) було укладено договір №14/7113/12 про відступлення права вимоги (договір 2).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору 2 первісний кредитор передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП БМР "Білоцерківтепломережа" за договором на постачання природного газу № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012 р. у сумі 129699,58 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п. 2.2. договору 2 право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

27.11.2012 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, зазначені в п. 2.1 договору про відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що, право вимоги первісного кредитора до відповідача було передано позивачеві 27.11.2012 р. відповідно до п. 2.2. договору 2.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на підставі укладеного договору та акта приймання-передачі, первісний кредитор повідомив відповідача про уступку права вимоги листом № 12-4223 від 27.11.2012 р., а позивач направив на адресу відповідача вимогу № 26/2-572-12 від 24.12.2012 р. про сплату існуючої заборгованості у сумі 129699,58 грн. Проте, на момент звернення позивача до суду відповідач вимогу позивача не задовольнив та не погасив заборгованість у сумі 129699,58 грн.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору № 14/7113/12 від 21.11.2012 р., його сторонами узгоджено, що до нового кредитора (позивача) переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012р.

Враховуючи, що сума заборгованості за договором у розмірі 129699,58 грн. підтверджується належними доказами, визнана відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків по оплаті за природний газ № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012 р., не погашена останнім на момент розгляду справи у суді першої інстанції, а також враховуючи перехід права вимоги за договором 1 до позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтоване задоволення місцевим судом позовної вимоги про стягнення 129699,58 грн. основного боргу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, які були нараховані позивачем після 27.11.2012 р., місцевий суд зазначив про те, що в договорі 2 сторонами не визначено, що до нового кредитора переходить право стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, що будуть нараховані після укладення даного договору, в зв'язку з чим дійшов висновків, що в розумінні ст. 514 ЦК України до нового кредитора (позивача) перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (тобто до 27.11.2012 р.).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6.2.2. договору 1, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 10350,34 грн. пені, нарахованої за період з 08.08.2012 р. по 07.03.2013 р.

Судом першої інстанції задоволено позовну вимогу про стягнення пені, що існувала за період з 08.08.2013 р. по 27.11.2013 р. (на момент переходу права вимоги за договором 2), а саме 6685,01 грн.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що по суті договір відступлення права вимоги - це передання кредитором своїх прав у зобов'язанні іншій особі, що здійснюється за допомогою правочину, в результаті чого первісний кредитор перестає бути учасником зобов'язання і замість нього в зобов'язання вступає нова особа - новий кредитор (в даному випадку - позивач). При цьому міняється суб'єктний склад зобов'язання, але зміст його залишається тим, що був. Оскільки перехід прав відбувається у повному обсязі (з правом стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу № 100100023-ТКЕ-БО/12 від 23.02.2012р.), до нового кредитора переходить не тільки саме право вимоги, а й можливість використати засоби його забезпечення, передбачені колишніми суб'єктами зобов'язань (стягнення неустойки, тощо).

Оскільки в п. 1.2. договору 2 сторони погодили, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором, доводи відповідача стосовно того, що передавалася лише дійсна вимога, є необґрунтованими з урахуванням узгодженого сторонами порядку.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в договорі уступки права вимоги було чітко визначено про перехід до нового кредитора права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань. А тому обмеження такого нарахування певним періодом (датою укладання договору 2) є помилковим, з урахуванням передбаченого ст. 514 ЦК України правом сторін узгоджувати в договорі умови переходу таких прав.

Вищевказані обставини не були враховані місцевим господарським судом під час розгляду справи, а відтак безпідставно було відмовлено в стягненні пені, нарахованої після 27.11.2012 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний розрахунок відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, сума пені за прострочення виконання зобов'язання, яке виникло у липні 2012 р. становить 719,57 грн. (нарахування з 08.08.2012 р. по 16.08.2012 р. на суму заборгованості у розмірі 195084,35 грн.), а сума пені за прострочення виконання зобов'язання, яке виникло у серпні 2012 р. становить 9630,77 грн. (нарахування з 08.09.2012 р. по 07.03.2013 р. на суму заборгованості у розмірі 129699,58 грн.).

Таким чином, розрахунок пені, який був наданий позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовна вимога про стягненні пені у розмірі 10350,34 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 9174,57 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.02.2012 р. по 20.02.2012 р. на заборгованість за січень 2012 р., за період з 08.03.2012 р. по 20.03.2012 р. на заборгованість за лютий 2012 р., за період з 08.08.2012 р. по 16.08.2012 р. на заборгованість за липень 2012 р. та за період з 08.09.2012 р. по 23.04.2013 р. на заборгованість за серпень 2012 р. (на підставі вищенаведених актів, виходячи з залишку заборгованості на кожен період).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було частково задоволено вимогу позивача про стягнення 3% річних. При цьому зазначено, що стягненню підлягає виключно та сума 3% річних, яка була нарахована до 27.11.2012 р., та стягнуто 7962,23 грн. за даною вимогою.

Враховуючи, встановлене у даній постанові (зокрема, правомірність нарахування всіх штрафних санкцій і після 27.11.2012 р. в межах заявлених позивачем періодів), суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, дійшов висновку про правильність та обґрунтованість даного розрахунку, а відтак - про задоволення вимоги про стягнення 9174,57 грн. суми 3% річних за заявлені позивачем періоди.

Крім того, судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10037,65 грн. інфляційних втрат на підставі того, що нарахування інфляційних втрат відбулося позивачем за періоди, які складають менше 15 днів, що, за висновком місцевого суду, суперечить положенням листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. "Про рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (далі - Лист ВСУ).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у розрахунку інфляційних втрат позивача міститься помилка у графі «період». Тому доводи апелянта з посиланням у цій частині відмови в позовних вимогах лише на неправильне застосування судом першої інстанції ст. 514 ЦК України не приймаються, як безпідставні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду в цій частині, оскільки зазначений Лист ВСУ, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачають, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню частково, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2013 р. у справі №911/2567/13 неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення частини пені та частини суми 3% річних (які були нараховані після 27.11.2012 р.) за заявлені позивачем періоди, що призвело до прийняття неправильного рішення у цій частині (ч. 1 п. 4 ст. 104 ГПК України), та є підставою для його часткового скасування (з відповідним розподілом судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України).

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2013 р. у справі № 911/2567/13 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2013 р. у справі № 911/2567/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 1212,34 грн. 3% річних, 3665,33 грн. пені, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 1212,34 грн. (одна тисяча двісті дванадцять грн. 34 коп.) 3% річних, 3665,33 грн. (три тисячі шістсот шістдесят п'ять грн. 33 коп.) пені та 97,55 грн. (дев'яносто сім грн. 55 коп.) судового збору.

В частині стягнення інфляційних втрат в позові відмовити".

3. В частині задоволення позову (п. 1 резолютивної частини) рішення залишити без змін.

4. В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.

5. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 281,32 грн. (двісті вісімдесят одна грн. 32 коп.) судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 911/2567/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 28.11.2013р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова