Постанова № 35623896, 12.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3471/13-а

12 листопада 2013 року 16год. 20хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомленя-рішення ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.11.2013) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001111745 від 29.07.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки СПД ФО ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» ( код за ЄДРПОУ 35295110) за вересень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року під час якої виявлено завищення платником податку податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди, внаслідок включення до їх складу ПДВ по господарським операціям з контрагентом ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ», як такі, що вчинені без наміру створення правових наслідків і не мають ознак товарності.

Представник позивача з такими висновками органу державної податкової служби не згідний, вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та необ'єктивних даних. Зазначив, що господарські операції по придбанню та подальшому використанні товарів із вказаними контрагентом фактично мали місце, що підтверджується всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку та податковими накладними, які було надано посадовим особам податкового органу під час перевірки. Представники позивача також наголосив, що твердження відповідача, наведені в акті перевірки, про безтоварність операцій з ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» базуються на відомостях викладених в акті ДПІ у м. Полтава Полтавської області ДПС № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» з питань взаємовідносин з платниками податків за період: лютий 2010 року - лютий 2013 року». Тому, висновки органу державної податкової служби представник позивача вважаює необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.11.2013) підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість по безтоварним операціям з ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» в сумі 9 666,67 грн.. На думку представника відповідача, причиною вказаних порушень стали відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів по взаємовідносинах позивача із ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ». Вказав, що актом перевірки ДПІ у м. Полтава Полтавської області ДПС № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» було встановлено неможливість здійснювати господарські операції по продажу товарів (робіт, послуг). Тому, представник відповідача вважає, що дії податкового органу щодо формування висновків перевірки є правомірними, а податкові зобов'язання по податку на додану вартість збільшено за наявності для цього визначених законом підстав. В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2013 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ 35295110) за вересень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року (акт перевірки № 110/1745/НОМЕР_1 17.07.2013).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що в порушення:

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 9 666,67 грн., (за листопад 2012 року в сумі 1 333,33 грн., за грудень 2012 року в сумі 5 666,67 грн., за січень 2013 року в сумі 2666,67 грн.) по безтоварним опраціям з ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ".

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ", є безтоварними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

При цьому, відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 "Про немождивість проведення зустрічної звірки ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ" (податковий номер 35295110) з питань взаємовідносин з платниками податків за період: лютий 2010- лютий 2013".

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до відповідача із запереченнями (а.с. 8-10), за результатами розгляду яких відповідач залишив без змін висновки акта перевірки.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001111745 від 29.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 500 грн. 01 коп., в тому числі за основним платежем - 9666,67 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 4833,34 грн. (а.с. 38).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001111745 від 29.07.2013, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад - грудень 2012 року та січень 2013 року на суму 9666,67 грн.

Вказані висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ", висновків ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби викладених в акті перевірки №437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 та грунтуються на порушеннях позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Зі змісту акта перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби вбачається, що за податковою адресою ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ" особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості.

Крім того, з податкової звітності у ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ" та проведених заходів податковим органом встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

З вищенаведеного вбачається, що податковим органом зроблено висновок, про те що фінансово-господарська діяльність ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ" здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу всідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності.

Отже, керуючись інформацією, наведеною в акті перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 проведено з ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ" безтоварні операції у листопаді - грудні 2012 року та січні 2013 року.

З вказаними висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

З приводу господарських операцій з ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ" судом встановлено наступне.

Факт поставки товарів підтверджується видатковими та податковими накладними № 177 від 20.11.2012 на суму 8 000 грн., в тому числі ПДВ - 1333,33 грн.; № 258 від 06.12.2012 на загальну суму поставки в розмірі 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500 грн.; № 259 від 13.12.2012 на загальну суму поставки в розмірі 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500 грн.; № 260 від 24.12.2012 на загальну суму поставки в розмірі 4000 грн., в тому числі ПДВ - 666,67 грн.; № 1143 від 18.01.2013 на загальну суму поставки в розмірі 16000 грн., в тому числі ПДВ - 2666,67 грн.

Податок на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 1 333,33 грн., за грудень 2012 року в сумі 5 666,67 грн., за січень 2013 року в сумі 2666,67 грн. за вищевказаними податковими накладними, включено до податкового кредиту за відповідні періоди, який відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Вказані обставини встановлені актом перевірки та не заперечуються відповідачем. (аркуш акту перевірки № 3).

Як вбачається з досліджених судом доказів, у періоді, що перевірявся, на виконання умов договорів, укладених в усній формі, ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» було поставлено для позивача окремими партіями наступні товари: автогума, амортизатори, блоки керування АВС, АБД; подушка та стабілізатори кабіни, енергоакумулятор, полу ресора причепа, ресора передня, розпилювач форсунок, скло лобове, тормозні барабани, колодки, супорта.

Розрахунки за поставлені товари здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів у загальній сумі 132000,00 грн.

Отримання позивачем товарів (авто запчастин) та їх подальше використання у власній господарській діяльності підтверджується видатковими та податковими накладними, виписаними під час придбання товару, оприбуткування останніх згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 207 за вересень 2012 року - січень 2013 року з подальшим списанням на потреби поточного ремонту власних вантажних транспортних засобів та напівпричепів зареєстрованих за позивачем в органах МРЕВ ДАІ - державні номерні знаки - НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 (а.с. 57-74, 78,88-89).

Вказані обставини підтверджуються копіями свідоцтв ро реєстрацію транспортних засобів та напівпричепів в органах МРЕВ ДАІ - (державні номерні знаки - НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5) належних позивачу - ОСОБА_3, наказами про забезпечення персональної відповідальності за збереження автотранспортної техніки № 1 від 12.01.2011, № 5 від 05.06.2007, № 6 від 18.06.2008, № 7 від 15.05.2012 та відповідними трудовими угодами з водіями ОСОБА_5 Особа -1, ОСОБА_6 Особа - 2, ОСОБА_7 Особа - 3, ОСОБА_8 Особа-4. (а.с.90-97).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Наявні в матеріалах справи договори, податкові та видаткові накладні, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Надані позивачем у судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ», відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, претензії щодо їх форми та змісту в акті перевірки відсутні.

Отже, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується фактичне здійснення позивачем у періоді, що перевірявся, господарських операцій з придбання у ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» товарів, які стали підставою для формування СПД ФО ОСОБА_3 податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 1 333,33 грн., за грудень 2012 року в сумі 5 666,67 грн., за січень 2013 року в сумі 2666,67 грн..

Суд відхиляє твердження відповідача, наведені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача із контрагентом - ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ», внаслідок відсутності в останнього необхідних умов для здійснення господарської діяльності та незабезпечення складення сторонами товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товарів.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої їх сформовано. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. У разі наявності в податкового органу інформації щодо порушення окремими платниками податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цих осіб.

Крім того у рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Стосовно наведених в акті перевірки доводів щодо відсутності документального підтвердження факту перевезення товарів, як на підставу для визнання господарських операцій між позивачем та ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» суд зазначає, що дана обставина не може вважатися безумовною підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Згідно з п. 11.7 цих Правил, один із екземплярів товарно-транспортної накладної передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару).

За змістом цієї норми примірник товарно-транспортної накладної повинен бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки щодо сторони зобов'язаної здійснити доставку товару.

Тому, положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків податкового органу про відсутність здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух товарів та зміни у власному капіталі, зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Порядок дій органів Державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті позапланової виїзної перевірки від 17.07.2013 №110/1745/НОМЕР_1, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001111745 від 29.07.2013 слід скасувати та визнати протиправними.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області№0001111745 від 29.07.2013.

Присудити на користь позивача Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 179,72 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.