Постанова № 35623806, 19.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3917/13-а

19 листопада 2013 року 10год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача 1: представник не з'явився,

відповідач 2: представник не з'явився, третьї особи відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Головного управління юстиції у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львівській області Денисяк Теодозія Григоровича про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій , -ВСТАНОВИВ :

06.11.2013 позивач, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львівській області Денисяк Теодозія Григоровича про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області Денисяк Т.Г. від 21.10.2013 на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого документа (виконавчого листа) виданого Рівненським окружним адміністративним судом 09.10.2013 на підставі рішення у справі №817/1600/13-а.

Як на підставу прийняття такого рішення, державний виконавець вказав на те, що в резолютивній частині пред'явленого виконавчого листа скасовано наказ по особовому складу ПМ ДПС у Львівській області №77-о від 03.04.2013 в частині скасування наказу ДПС у Львівській області від 09.10.2012 №482-о "Про поновлення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 в податковій міліції". Таким чином виконавчим документом не встановлено заходів примусового виконання рішення суду, передбачених ст..32 Закону України "Про виконавче провадження" або інших заходів передбачених рішенням, згідно яких боржник зобов'язаний вчинити дії, або утриматись від їх вчинення.

Такі висновки державного виконавця на переконання позивача, є безпідставні та необґрунтовані у зв'язку із чим він звернувся до суду із вказаним позовом.

Постанову державного виконавця від 21.10.2013 позивач отримав рекомендованим листом лише 30.10.2013, а тому строк звернення до суду вважає не пропущеним.

Ухвалою суду, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати, на підставі ст.. 52 КАС України проведено заміну неналежного відповідача, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області Денисяк Т.Г. на належного - Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області. Головне управління юстиції у Львівській області залучено до розгляду справи як другого відповідача. Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області Денесяк Т.Г., за клопотанням позивача залучено до розгляду справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись судом поро час та місце розгляду справи.

Третя особа на стороні відповідача, в судове засідання також не прибув, участь свого представника під час розгляду справи не забезпечив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення спорів юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) відноситься до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини другої вказаної статті КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим відповідно до ч.3 вказаної вище статті КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах визначених ч.3 ст.2 КАС України.

Встановивши наявність у особи яка звернулась з позовом до суду, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні з досліджених у справі доказів, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом виданим Рівненським окружним адміністративним судом на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 у справі №817/1600/13-а.

Вказаною постановою скасовано наказ по особовому складу ПМ ДПС у Львівській області №77-о від 03.04.2013 в частині скасування наказу ДПС у Львівській області від 09.10.2012 №482-о "Про поновлення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 в податковій міліції".

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч.2 ст.257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

В свою чергу, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Примусове виконання судових рішень є різновидом їх реалізації і полягає у застосуванні до недобросовісного боржника заходів примусу.

Примусовому виконанню підлягають рішення, що містить владний припис адміністративного суду органам державної виконавчої служби реалізовувати судове рішення у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання рішення суду, можуть бути визначені у судовому рішенні.

Разом з тим, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду, за результатом розгляду апеляційної скарги позивача на постанову Рівненського окружного адміністративного суду, скасовано наказ по особовому складу ПМ ДПС у Львівській області №77-0 від 03.04.2013 в частині скасування наказу ДПС у Львівській області від 09.10.2012 №482-о "Про поновлення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 в податковій міліції".

Відповідно до ст..162 КАС України, скасування рішення суб'єкта владних повноважень, є одним із встановлених законом способів захисту порушеного права.

Обрання ж судом, як способу захисту порушеного права, скасування акта суб'єкта владних повноважень має місце тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до Постанови пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Таким чином, наслідком скасування акту індивідуальної дії є визнання його недійсним з моменту його прийняття. В свою чергу, недійсний акт індивідуальної дії не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

Рішення суду, яким скасовано акт індивідуальної дії, не потребує жодної додаткової реалізації.

Права та обов'язки державного виконавця, у процесі здійснення виконавчого провадження визначені Законом України "Про виконавче провадження". Вказаним Законом також визначено вимоги до виконавчого документа та підстави відмови у відкритті виконавчого провадження.

Зокрема ст. 26 Закону передбачено виключний перелік підстав, з яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Згідно п. 8 вказаної вище статті, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Згідно ст.. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішення відповідно до ст.. 32 Закону є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

В свою чергу, рішення суду, яким скасовано акт індивідуальної дії, не потребує жодної додаткової реалізації, а відтак позбавлене необхідності застосування будь яких заходів для його примусового виконання.

За таких обставин, враховуючи наведені вище обставини, на переконання суду дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Львівській області в повній мірі відповідають вимогам правомірності визначеним ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.