Постанова № 35623734, 22.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року № 813/690/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю: представника позивача Андрійченка А.М., представника відповідача Задорожнього І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за позовом позовом Приватної агрофірми «Промінь» до Миколаївської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, №0000022321, №0000012321, №0000032321 від 04.01.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма «Промінь» звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, №0000022321, №0000012321, №0000032321 від 04.01.2013 року.

В судових засіданнях було допущено процесуальне правонаступництво в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та замінено Миколаївську міжрайону Державну податкову інспекція Львівської області ДПС - Миколаївську об»єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністим винесенням оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь, відсутність підприємств за юридичною адресою, неможливість провести зустрічну перевірку, відсутність у контрагента штатних працівників не може слугувати підставою для застосування до нього негативних наслідків. Позивач зазначає, що робити висновки про нікчемність усієї господарської діяльності його контрагента не входить до компетенції відповідача та грубо суперечить законодавству; відповідач не має права самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані, вказані платником податків у деклараціях.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю. У письмових запереченнях покликається на те, що перевіркою встановлено неправомірність формування витрат, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТзОВ «Сана-прим». Податковими органами встановлено, що ця юридична особа фактично не здійснювала господарської діяльності, не мала у власності та користуванні офісних та складських приміщень, не володіла та не користувалась транспортними засобами. Також встановлено, що у неї відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні працівники в достатній кількості, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та зазначеним вище контрагентом. Таким чином, ПАФ «Промінь» відображено господарські операції щодо придбання товарів (послуг), які фактично не відбувались.

Дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У грудні 2012 р. Миколаївська ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАФ «Промінь» з питань дотримання вимог податкового законодавства про що складено акт № 339/2200 від 18.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАФ «Промінь» податкового законодавства, серед них - порушення п.п. 14.1.56, 14.1.202 п. 14.1. ст. 14, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.135.1 п.п.135.5.4 ст.135, п.п.137.1, 137.4, 137.10 ст.137, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 194257,0 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов аналізуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ «Сана-прим». Ці висновки грунтуються на обставинах, які наведені в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 27.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сана прим» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року».

За результатами перевірки ПАФ «Промінь» винесено винесено податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 року

- № 0000012321, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 140051,0 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 70026,0 грн,

- № 0000032321, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 77873,0 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 19468,0 грн

- № 0000022321, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 116384,0 грн.

Платник податків - ПАФ «Промінь» вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Сана-прим». 01.03.2012 р. між ПАФ «Промінь» (Замовник) та ТзОВ «Сана-прим» (Виконавець) було укладено договір № 010312/01 , за умовами якого ТзОВ «Сана-прим» зобов'язується виконати розкривні роботи в Глухівському кар'єрі. Загальна сума договору складає 1165541,7 грн.

На виконання зазначеного договору ТзОВ «Сана-прим» виконано передбачені умовами договору роботи, про що свідчать довідки про вартість виконаних робіт за травень-липень 2012 року та акти приймання виконаних будівельних робіт травень-липень 2012 року.

Також виконавцем виписано податкові накладні від 31.05.12 р. № 463 на суму 450000,00 грн., від 29.06.12 р. № 599 на суму 59529 грн., від 29.06.12 р. № 600 на суму 58243 грн., від 29.06.12 р. № 601 на суму 582423 грн., від 29.06.12 р. № 602 на суму 582423 грн, від 29.06.12 р. № 603 на суму 582423 грн, від 29.06.12 р. № 604 на суму 582423 грн, від 29.06.12 р. № 605 на суму 582423 грн, від 29.06.12 р. № 607 на суму 582423 грн, від 31.07.12 р. № 754 на суму 49660 грн, від 31.07.12 р. № 755 на суму 49660 грн, від 31.07.12 р. № 756 на суму 49660 грн, від 31.07.12 р. № 757 на суму 49660 грн та від 31.07.12 р. № 758 на суму 49660 грн.

Проаналізувавши зазначені документи під час перевірки, податковий орган зробив висновок, що ПАФ «Промінь» не отримано отримано розкривних робіт. Угоди між ТзОВ «Сана-прим» та ПАФ «Промінь» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Такі висновки зроблені виходячи з акту акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 27.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Санаприм» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року».

Представник ПАФ «Промінь» пояснив, що у користування фірми було отримано піщаний кар'єр на території Глухівської сільської ради, тому виникла необхідність у його розробці. Для здійснення добування копалин слід було провести розкривні роботи на вказаному кар'єрі, для чого і придбавалась вказана послуга у ТзОВ «Сана-прим». Надав суду документи на підставі яких придбано послуги (договір, податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, просить врахувати, що обставини, на які покликається ДПІ під час перевірки, не можуть братись до уваги, оскільки акт про неможливість проведення перевірки його контрагента не є належним доказом, оскільки перевірку так і не вдалось провести.

Також, судом долучено до матеріалів справи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі № 2а-10029/12/1370, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Сана-прим». Також, долучено ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013 року № 3672/13, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі № 2а-10029/12/1370 залишено без змін.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р (далі-ПК України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями,, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В акті перевірки № 339/2200 від 18.12.2012 року податковий орган доводить безтоварність господарський операцій і як наслідок порушення ним ПК України з підстав, зазначених в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 27.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Санаприм» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року».

Оцінюючи зазначений акт як доказ, суд вважає, що такий не може свідчити про безтоварність господарських операцій ПАФ «Промінь» з огляду на наступне.

Згідно з зазначеним актом зустрічну перевірку ТзОВ «Сана-прим» не вдалось провести. Таким чином, немає підстав для висновку про безтоварність угоди з ПАФ «Промінь», оскільки жодних фактичних обставин для такого висновку не встановлено.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням представника позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ТзОВ «Сана-прим» свідчить те, що отримані від цього контрагента послуги були реально використані ПАФ «Промінь» при розробці піщаного кар'єру, вплинули на визначення сукупного валового доходу та формування податкових зобов'язань.

Проаналізувавши зазначене, суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТзОВ «Сана-прим» є припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції ПАФ «Промінь» з його контрагентом. Крім того, висновки позивача про нереальність господарських операцій ґрунтується на висновках іншого податкового органу, який не підтверджується фактичними обставинами.

Суд враховує, що покликання на відомості, які є в «Системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та дані податкової звітності контрагентів не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ст. 70 КАС України засобами доказування є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Інформація про відсутність у штаті підприємства певної кількості осіб і відсутність основних засобів, не свідчить про неспроможність підприємства здійснювати господарську діяльність. Податковий орган не з'ясував чи мало підприємство тимчасових працівників, чи залучало субвиконавців, чи орендувало необхідні засоби, які саме ресурси потребувалися для здійснення конкретних господарських операцій, які ним заперечуються. Без встановлення зазначених обставин твердження податкового органу є його власною думкою, а не фактичними обставинами, які мають значення доказу в адміністративній справі.

Суд не бере доуваги, покликання відповідача на порушення контрагентом позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. Зокрема, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в судовому порядку спростовано доводи, на які покликався відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень щодо ПАФ «Промінь». Використання акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необгрунованим. Жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення ПАФ «Промінь» податкового законодавства відповідач не надав.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел осіб, які діяли від імені ПАФ «Промінь» на укладення договору з ТзОВ «Сана-прим» (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням придбаної послуги у господарській діяльності позивача. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст.228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст.71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від №0000022321, №0000012321, №0000032321 від 04.01.2013 року прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь приватної агрофірми «Промінь» 2294 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.01.2013 року № 0000022321, № 0000012321 та № 0000032321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної агрофірми «Промінь» (с.Глухівець, Миколаївський район, Львівська область, ЄДРПОУ 23974696) 2294,00 (дві тисячі двісті дев»яносто чотири гривні) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.