Рішення № 35623304, 29.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№243/11013/13-ц

№ 2/243/4012/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нкіфоровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у ВАТ Содовий завод з 10.01.2001 року по 11.12.2001 року. У відповідності до Наказу № 5 від 10.01.2002 року був прийнятий на роботу апаратником центрифугування. Наказом №288 від 11.12.2001 року він був звільнений.

На день його звільнення, заборгованість по сплаті заробітної плати складала 676,72 грн., розрахунок по заробітній платі відповідачем здійснений не був, чим порушив вимоги трудового законодавства. Рішенням комісії з трудових спорів №100 від 26.09.2002 року,він має право на належну йому заробітну плату у розмірі 676,72 грн.

Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати Рішення комісії, та здійснити повний розрахунок по заробітній платі, але підприємством було зазначено про неможливість здійснити повний розрахунок, у звязку з відсутністю у підприємства коштів.

Відповідно до Довідки наданої ВАТ Содовий завод за №42-1346 від 17 жовтня 2013 року середній заробіток за останні два місяці складає 132,48 грн. Кількість робочих днів складає 22,5 днів. Загальна кількість робочих днів складає 2985 р.д., у звязку з чим вважає, що середній заробіток з 11.12.2001 року по 20.11.2013 року складає 17551,80 грн.

Враховуючи той факт, що тривалий час відповідач не здійснює розрахунок, чим порушує його право на отримання винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, внаслідок чого він не мав можливості вести нормальний спосіб життя, вимушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних та фізичних страждань. У звязку з чим просить стягнути на його користь завдану моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 5000,00 грн. З урахуванням наведеного він звернувся до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду надав заяву про слухання справи без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог, не заперечував проти винесення заочного рішення(а.с.14).

Представник відповідача ВАТ Содовий завод, в судове засідання не зявився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України.(а.с.13)

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ВАТ Содовий завод з 10.01.2001 року по 11.12.2001 року. У відповідності до Наказу № 5 від 10.01.2002 року був прийнятий на роботу апаратником центрифугування. Наказом №288 від 11.12.2001 року він був звільнений. (а.с.6-7)

Відповідач ВАТ Содовий завод неналежно здійснював виплату заробітної плати, та мав заборгованість перед позивачем.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно Рішення комісії з трудових спорів від 26 вересня 2002 року ОСОБА_1 має право на належну йому суму заробітної плати у розмірі 676,72 грн.(а.с.6)

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити розрахунок по заробітній платі, але відповідачем звернення було проігноровано.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ Оплата праці указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04 вересня 2003 року.(а.с.8)

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Частиною 6 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що діє мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Таким чином, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки з 11 грудня 2001 року по 20 листопада 2013 року.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у звязку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обовязку по проведенню розрахунку із звільненим працівником,то таке є підставою для покладення на нього встановленої ст. 117 КЗпП України відповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником та роботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Відомості про те, що відповідач заперечував проти проведеного позивачем розрахунку у справі відсутні.

Тому з підприємства ВАТ Содовий завод на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку по заробітній платі - з 11 грудня 2001 року по 20 листопада 2013 року.

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 5,88 грн.,

Згідно Довідки наданої ВАТ Содовий завод за №42-1346 від 17 жовтня 2013 року середній заробіток за останні два місяці складає 132,48 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів складає 22,5 днів (21+24):2). (у жовтні 2000 року -21 день, у листопаді 2000 року -24 дні).

У звязку з чим, середньоденна заробітна плата складає: 132,48:22,5 год.= 5,88 грн.

Кількість робочих днів за 11.12.2001 року по 31.12.2001 року складає -14 робочих днів, з 01.01.2002 року по 31.12.2012 року складає 2750 робочих днів, з 01.01.2003 року по 20.11.2013 року -221 робочих днів. Загальна кількість робочих днів з 11.12.2001 року по 20.11.2013 року складає 2985 робочих днів.

Враховуючи зазначене, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.12.2001 року по 20.11.2013 року складає 17356,8 грн.(5,88х2985)

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкривається в ч. 2 ст. 23 ЦК України, відповідно до якої встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_1 а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У звязку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивача, що вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль, у звязку з порушенням звичайного укладу його життя, у відповідностідо чого сума у розмірі 1000,00 грн є достатньою та такою, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У звязку з чим, з відповідача ВАТ Содовий завод, на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Законом України Про оплату праці, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташований за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, б.91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов»янська МФО 334561,код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН2623808899, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 11.12.2001 року по 20.11.2013 року у розмірі 17356,8 грн., моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити у звязку з відсутністю підстав.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташований за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, б.91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561,код ЄДРПОУ 00204895, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 229,40 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Словянське УК/Словянськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_2