Постанова № 35621362, 21.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року Справа № 812/8086/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,

за участю:

представник позивача: не прибув,

представника відповідача: Чумак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Луганська справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-789 від 06 серпня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2013 року за до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-789 від 06 серпня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 серпня 2013 року Державним підприємством «Антрацит» отримано вимогу управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-789 від 06 серпня 2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 155371,01 грн., штрафу у сумі 8,05 грн. та пені у сумі 0,72 грн., що рахується за ДП «Антрацит» станом на 01 серпня 2013 року.

З зазначеною вимогою позивач не погодився та 15 серпня 2013 року звернувся до відповідача з заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ю-789 від 06.08.2013.

09 вересня 2013 року ДП «Антрацит» було отримано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про залишення заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ю-789 від 06.08.2013 без задоволення.

Позивач вважає, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про сплату недоїмки №Ю-789 від 06.08.2013 винесена з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованою.

Позивач зазначив, що при видачі вимоги та розгляді заяви про узгодження відповідачем порушено порядок та строки розгляду заяви про узгодження, встановлені Постановою правління ПФУ №22-7 від 08.10.2010, якою затверджено Порядок розгляду органами пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки за сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, ДП «Антрацит» було надано відповідачу звіт про суми нарахованого єдиного внеску 11.06.2013 - за травень 2013 року, 04.07.2013 - за червень 2013 року. Відповідно до звіту за травень 2013 року ДП «Антрацит» нараховано до сплати у травні 2013 року єдиний внесок у розмірі 95595,41 грн., який було сплачено платіжними дорученнями №363 від 27.06.2013 на суму 71346,65 грн., №365 від 27.06.2013 на суму 3250,13 грн., №320 від 14.06.2013 на суму 18802,85 грн. з зазначенням про це у розділі «призначення платежу» платіжних доручень.

Відповідно до звіту за червень 2013 року ДП «Антрацит» нараховано до сплати у червні 2013 року єдиний внесок у розмірі 92794.57 грн., який було сплачено платіжними дорученнями №419 від 29.07.2013 на суму 20,17 грн., №347 від 10.07.2013 на суму 195,78 грн., №430 від 29.07.2013 на суму 83995,05 грн., №444 від 29.07.2013 на суму 8214,10 грн., №448 від 29.07.2013 на суму 447,99 грн., №433 від 29.07.2013 на суму 334,84 грн., №443 від 29.07.2013 на суму 230,41 грн. з зазначенням про це у розділі «призначення платежу» платіжних доручень, тобто поточні нарахування єдиного внеску за травень та червень 2013 року позивачем сплачені у повному обсязі.

Крім того, відповідачем до зазначеної заборгованості станом на 01.08.2013 відповідно до оскаржуваної вимоги, включено суми, які були пред'явлені позивачеві за вимогою №Ю-788 від 06.08.2013 року, включені суми, які були пред'явлені підприємству вимогами №Ю-577 від 04.04.2013, №Ю-672 від 06.06.2013. Вимога №577 від 04.04.2013 була оскаржена у судовому порядку. Заборгованість станом на 01.06.2013, яка визначена вимогою №Ю-672 від 06.06.2013 оскаржена до Пенсійного фонду України. Отже, суми зазначені в цих вимогах стягненню не підлягають, що не враховано відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року по справі №913/124/13-г було порушено справу про банкрутство ДП «Антрацит», а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, копія ухвали надіслана і на адресу відповідача.

Станом на 09.01.2013 за ДП «Антрацит» рахувалась заборгованість перед відповідачем в сумі 137491,09 грн., стосовно якої відповідач у справі про банкрутство є конкурсним кредитором, та вимоги щодо її погашення мають вирішуватися у справі про банкрутство відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тому, позивач просить скасувати вимогу відповідача №Ю-789 від 06 серпня 2013 року про сплату недоїмки.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.74-76).

В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що позивач зобов'язаний сплачувати обов'язкові внески до пенсійного фонду.

Порядок сплати внесків та строки регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якому у разі створення заборгованості, при надходженні від платника сум, вони спрямовуються у першу чергу на погашення заборгованості незалежно від визначення платником цільового призначення цих коштів.

У зв'язку з тим, що позивачем єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням встановленого законом строку, він зараховується в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями за попередніми місяцями, таким чином, у позивача виникає нова недоїмка за внесками.

Оскільки позивачем такі сплати проводилися несвоєчасно, за ним протягом 2013 року створилася заборгованість. Згідно звіту за червень 2013 року загальна сума внеску склала 92 794,57 грн. Кошти, перераховані платником в сплату єдиного соціального внеску за липень 2013 року в сумі 93 438,34 грн., а саме 10.07.2013 в сумі 195,78 грн., 30.07.2013 в сумі 20,17 грн., 30.07.2013 в сумі 230,41 грн., 30.07.2013 в сумі 334,84 грн., 30.07.2013 в сумі 447,99 грн., 30.07.2013 в сумі 8214,10 грн., та 30.07.2013 в сумі 83995,05 грн., зараховані таким чином: станом на 01.07.2013 залишилася несплаченою недоїмка по ЄСВ в сумі 62419,37 грн., що утворилася згідно звіту за квітень 2013 року, яка була погашена платежами в сумі 195,78 грн., 20,17 грн., 230,41 грн., 334,84 грн., 447,99 грн., 8214,10 грн., та частиною в сумі 52 976,08 грн. від платежу в сумі 83995,05 грн.; 01.07.2013 вступила у силу сума зобов'язання згідно звіту за травень 2013 року у сумі 93595,41 грн., в погашення якої було зараховано залишок в сумі 31018,97 грн. від платежу на суму 83995,05 грн. Таким чином, сума зобов'язань 92794,57 грн. згідно звіту за червень 2013 року, який вступив у силу 29.07.2013, залишилась непогашеною. 31.07.2013 вступила у силу фінансова санкція та пеня у розмірі 8,05 грн. та 0,72 грн. відповідно.

Таким чином, станом на 01.08.2013 утворився борг з єдиного внеску на загальну суму 155379,78 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку, а саме: недоїмка - 155371,01 грн., фінансова санкція - 8,05 грн. та пеня - 0,72 грн., на який і був направлений позивачеві оскаржувана вимога.

Та обставина, що стосовно позивача порушено справу про банкрутство, у даному випадку значення не має, оскільки вказана заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство, а тому ці вимоги мають виконуватися на загальних підставах, оскільки дія мораторію не поширюється на вимоги поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсій та інше соціальне страхування.

Крім того, оскільки позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску, а також нараховані на суму заборгованості штрафні санкції та пеню, то орган Пенсійного фонду правомірно здійснив зарахування сплачених сум за червень 2013 р. в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені відповідно до ч.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за попередні місяці.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону №2464-VI, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державне підприємство «Антрацит» зареєстроване у якості юридичної особи 30.04.2003 виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області (а.с. 37). «Управління матеріально-технічного забезпечення» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Антрацит» з правовим статусом суб'єкта - без права юридичної особи.

Державне підприємство «Антрацит» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області як платник внесків та з огляду на положення Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску. Базовим звітним періодом для відокремленого підрозділу Державного підприємства «Антрацит» є календарний місяць.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.01.2013 в справі №913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.38).

Матеріалами справи підтверджено, відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску Державного підприємства «Антрацит» за січень 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 88913,24 грн. (а.с. 93-97).

Платіжними дорученнями №66 від 14.02.2013 на суму 17866,05 грн., №89 від 28.02.2013 на суму 71019.46 грн., №102 від 28.02.2013 на суму 27,73 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за січень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с. 98-100).

Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску Державного підприємства «Антрацит» за лютий 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 87553,18 грн. (а.с. 101-105).

Платіжними дорученнями №134 від 14.03.2013 на суму 17691,62 грн., №185 від 29.03.2013 на суму 69853,08 грн., №171 від 29.03.2013 на суму 8,48 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за лютий 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с. 106-108).

Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску Державного підприємства «Антрацит» за березень 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 92956,92 грн. (а.с. 109-113).

Платіжними дорученнями №229 від 29.04.2013 на суму 16,29 грн., №209 від 29.04.2013 на суму 92940,63 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за березень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с. 114-115).

Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску Державного підприємства «Антрацит» за квітень 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 89327,56 грн. (а.с. 116-120).

Платіжними дорученнями №245 від 20.05.2013 на суму 17994,07 грн., №275 від 31.05.2013 на суму 71709,07 грн., №266 від 31.05.2013 на суму 21,66 позивачем сплачений єдиний внесок за квітень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с.121-123).

Державним підприємством «Антрацит» було надано до управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску за травень 2013 року (а.с. 12-16).

Відповідно до звіту за травень 2013 року ДП «Антрацит» нараховано до сплати у травні 2013 року єдиний внесок у розмірі 93595,41 грн.

Платіжними дорученнями №363 від 27.06.2013 на суму 71346,65 грн., №365 від 27.06.2013 на суму 3250,13 грн., №320 від 14.06.2013 на суму 18802,85 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за травень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с. 17-19).

Державним підприємством «Антрацит» було надано до управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску за червень 2013 року (а.с. 20-24).

Відповідно до звіту за червень 2013 року ДП «Антрацит» нараховано до сплати у червні 2013 року єдиний внесок у розмірі 92794,57 грн.

Платіжними дорученнями №419 від 29.07.2013 на суму 20,17 грн., №347 від 10.07.2013 на суму 195,78 грн., №430 від 29.07.2013 на суму 83995,05 грн., №444 від 29.07.2013 на суму 8214,10 грн., №448 від 29.07.2013 на суму 447,99 грн., №433 від 29.07.2013 на суму 334,84 грн. та №443 від 29.07.2013 на суму 230,41 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за червень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с. 25-31).

Однак, управлінням Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 06.08.2013 винесено позивачеві вимогу про сплату недоїмки №Ю-789 з єдиного внеску в сумі 155379,78 грн., з яких: недоїмка - 155371,01 грн., штраф - 8,05 грн., пеня - 0,72 грн., що рахуються за ДП «Антрацит» станом на 01.08.2013, виходячи з недоплаченого внеску за травень та повністю не сплаченого внеску за червень 2013 року, оскільки внески за травень та червень 2013 року було спрямовано на погашення недоїмки за попередні місяці 2013 року після порушення справи про банкрутство (а.с. 11).

Суд вважає, що відповідачем безпідставно видано вказану вимогу в частині нарахування недоїмки у сумі 155371,01 грн.

Проблемою даного спору є наявність у органу Пенсійного фонду права на здійснення зарахування сплачених після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів особою, відносно якої порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені, які виникли до дати введення мораторію.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з частиною 6 статті 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відтак, зарахування в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені сплачених сум єдиного внеску у разі наявності у платника заборгованості є обов'язком органу Пенсійного фонду.

Разом з тим, суд вважає, що приписи цього Закону до правовідносин, що розглядаються, повинні застосовуватися з урахуванням того, що відносно ДП «Антрацит» ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 в справі №913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 Закону визначене поняття кредитора, за яким це є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частина 3 статті 19 вищезазначеного Закону містить норму відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

Статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина 1).

Частиною 3 цієї правової норми визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відтак, під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, в тому числі щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Судом встановлено, що заборгованість позивача з вказаних внесків виникла у зв'язку із здійсненням відповідачем зарахування сплачених позивачем коштів у лютому та березні 2013 року поточних платежів за січень та лютий 2013 року у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за попередній період до порушення справи про банкрутство, тобто до 09 січня 2013 року, що потягло за собою виникнення заборгованості за січень та лютий 2013 року.

Оскільки зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску як поточних платежів за січень та лютий 2013 року в рахунок наявної заборгованості, штрафів та пені за періоди до введення в дію мораторію, є заходом, спрямованим на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, таке зарахування після введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013 є протиправним.

Вказані обставини підтверджуються постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року по справі №812/3865/13-а та від 05 вересня 2013 року по справі №812/3875/13-а.

Отже відповідачем тим самим штучно створено поточну заборгованість за січень та лютий 2013 року, і у подальшому кожен поточний місячний платіж, який сплачувався позивачем у повному обсязі, зараховувався в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені створеної таким чином за попередній місяць, хоча в платіжних документах позивачем зазначалося цільове призначення платежів, внаслідок чого відповідно кожен поточний місяць таким чином, залишався не оплаченим, у тому числі таким чином відповідачем визначена і заборгованість за травень та червень 2013 року, що стало підставою для винесення оскаржуваної вимоги.

Таким чином, суд вважає, що станом на дату винесення оскаржуваної вимоги заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у ДП «Антрацит» відсутня, а тому відсутні підстави для видачі позивачеві вимоги про погашення заборгованості з поточних платежів на травень та червень 2013 року .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що управління Пенсійного фонду в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області спрямовувало сплачувані позивачем кошти в рахунок погашення не поточної заборгованості, а заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені, які виникли до введення мораторію 09.01.2013, що заборонено діючим законодавством України, та у наступний період за рахунок штучно створеної заборгованості у поточних місяцях.

Доводи відповідача, що ця недоїмка створилася, з недоплаченого внеску за травень та повністю не сплаченого внеску за червень 2013 року, на увагу не заслуговує, оскільки платіж за червень 2013 року відповідачем безпідставно було спрямовано на погашення заборгованості за попередні місяці.

Крім того, відповідно до частини 3 пункту 10.11 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 у разі проведення такого зарахування орган Пенсійного фонду протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця повинен скласти повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Доказів надіслання або вручення позивачу повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, відповідачем у судовому засіданні надано не було.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, про необхідність скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-789 від 06 серпня 2013 року в частині нарахування недоїмки у сумі 155371,01 грн.

Щодо підстав внесення у вимогу сум штрафних санкцій та пені за вказаний період суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Судом встановлено, що визначені у спірній вимозі суми штрафних санкцій та пені згідно Рішення управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №161 від 29.01.2013 були спірними у зв'язку із оскарженням позивачем зазначеного рішення до Пенсійного фонду України.

11.07.2013 Пенсійним фондом України було винесене Рішення про залишення скарги ДП «Антрацит» без розгляду у зв'язку із її невідповідністю п.1.5 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 №22-7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2010 за №1096/18391. Позивач скористався досудовим порядком оскарження, який передбачений ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI. У судовому порядку вказане рішення не оскаржувалось.

Отже, зазначене зобов'язання по штрафним санкціям та пені вважаються узгодженими від дня винесення Рішення Пенсійного фонду України про залишення скарги ДП «Антрацит» без розгляду - 11.07.2013.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що строк виконання зобов'язань виник з 12.07.2013 та після порушення справи про банкрутство і введення мораторію - 09.01.2013, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», обмеження на виконання цих зобов'язань не поширюється, та крім того, формування та надіслання вимоги є обов'язком органів ПФУ, суд дійшов висновку про правомірність включення до оскаржуваної вимоги сум штрафних санкцій в розмірі 8,05 грн. та пені в розмірі 0,72 грн. згідно Рішення управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №161 від 29.01.2013.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду згідно квитанції №574 від 20.09.2013 був сплачений судовий збір в розмірі 1553,80 грн. (а.с. 2).

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України, на користь Державного підприємства «Антрацит» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру пропорційно до задоволених вимог в сумі 776,90 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 листопада 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-789 від 06 серпня 2013 року, задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-789 від 06 серпня 2013 року в частині нарахування недоїмки у сумі 155371,01 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Антрацит» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 776,90 грн. (сімсот сімдесят шість гривень 90 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2013 року.

Суддя О.В. Захарова