Рішення № 35621212, 25.11.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2013 р.Справа № 924/1133/13

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Гладій С.В., розглянувши матеріали справи за позовом: заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного агентства резерву України м. Київ

до приватного акціонерного товариства "Завод "Темп" м. Хмельницький

про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення 116539 грн. штрафу, 212139,47 грн. пені

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

прокуратури: Козирський Ю.В. - прокурор Хмельницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері посвідчення №011973 від 30.10.2012р.

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить зобов'язати відповідача повернути матеріальні цінності та стягнути з відповідача 116539 грн. штрафу та 212139,47 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач відзиві на позов та його представник в попередньому судовому засіданні проти позову заперечує, посилається на те, що позивач пропустив строки позовної давності щодо стягнення штрафу та пені, крім того, повідомив, що між сторонами не підписаний акт про приймання та розміщення на місці постійного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; не оформленні відповідні бухгалтерські документи складського обліку; не укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не складена номенклатура закладення матеріальних цінностей. Просить в позові відмовити.

Відповідач на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з вимогами ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Перебування представника, який представляє юридичну особу в суді згідно довіреності, не позбавляє права на представлення зазначеної юридичної особи керівником підприємства, повноваження якого визначено законодавством або установчими документами, або іншим представником згідно іншої довіреності.

Окрім того до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів про перебування представника в іншому судовому засіданні.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Розглядом матеріалів встановлено.

Позивач, Державне агентство резерву України як правонаступник Державного комітету України з державного матеріального резерву, має функції щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей, в т.ч. мобілізаційного резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також функції щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань по зберіганню, освіженню матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

Відповідачу, ВАТ "Темп" на відповідальне зберігання передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного агентства резерву України.

Хмельницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведеною перевіркою упродовж березня-серпня 2013р. встановлено, що у 2002 оці представниками Західного КРВ КРУ Держрезерву України на підставі службового завдання проводилась перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберігання у ВАТ „Темп", за результатами якої складено акт від 26.12.2002р.

В ході наведеної перевірки встановлено факт незабезпечення товариством зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: авіапроводи в кількості 32,587 км на суму 59634,21 грн., дріт сталевий нержавіючий в кількості 0,121 тонни на суму 1612,93 грн., припой олов'яно-свинцевий в кількості 0,106 тонни на суму 1765,96 грн., провід обмотувальний в кількості 0,013 тонни на суму 215,80 грн., прокат алюмінієвий в кількості 0,357 тонни на суму 3866,31 грн., прокат мідний в кількості 0,147 тонни на суму 1837,50 грн., прокат титановий в кількості 0,268 тонни на суму 26800,00 грн., сталь листова нержавіюча холоднокатана нікелевмісна жароміцна в кількості 0,777 тонни на суму 6449,10 грн., сталь листова конструкційна гарячекатана в кількості 0,181 тонни на суму 226,25 грн., сталь листова конструкційна холоднокатана декапірована в кількості 0,073 тонни на суму 103,66 грн., сталь сортова конструкційна в кількості 0,355 тонни на суму 443,75 грн., сталь сортова швидкорізальна в кількості 0,061 тонни на суму 762,50 грн., текстоліт в кількості 0,5 тонни на суму 875,00 грн., труби тягнені підшипникові в кількості 1,041 тонни на суму 2946,03 грн., всього на загальну вартість 107539,00 грн. 00 коп.

Відповідно до акту від 23.03.2005р. КРУ Держкомрезерву України проведено перевірку на ВАТ „Темп" наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до даної перевірки на ВАТ „Темп" встановлено нові факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобрезерву, а саме: текстоліт в вількості 0,450 тонн на суму 9000,00 грн.

Згідно даних актів від 26.12.2002р. та від 23.03.2005р. підтверджено самовільне відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву всього на загальну суму 116539,00 грн.

В зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань, позивач подав позов про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності на суму 116539,00 грн.

Дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності судом враховується наступне.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), що набрав чинності 01.01.2004р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Разом з тим, нормами п.4 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (далі ГК України), що набрав чинності 01.01.2004р. встановлено, що ГК України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами по справі виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України та продовжують діяти після набрання ними чинності (з 01.01.2004р.) в частині оплати вартості отриманих медикаментів, до таких правовідносин слід застосовувати приписи ЦК України, з урахування особливостей визначених ГК України.

Згідно аб.3 ч.2 ст.4 ЦК України до актів цивільного законодавства відносяться також інші, крім самого Цивільного кодексу України, закони України, які приймаються відповідно до Конституції України і цього Кодексу. Одним з таких актів цивільного законодавства є Закон України "Про державний матеріальний резерв".

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Необхідність дотримання письмової форми обумовлена ст.208 ЦК України. Разом з тим, згідно зі ст.207 ЦК України та ст.181 ГК України договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документу, правочин/договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони.

При цьому за ч.7 ст.179, ч.1 ст.181 ГК України та ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. З та п.4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання.

своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Під відповідальним зберіганням матцінностей державного резерву розуміється визначеному ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв", зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігай має забезпечувати якісне зберігання закладених до мобілізаційного резерву товарно-матеріальних цінностей та звітувати перед Держрезервом України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України, а положення ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" зобов'язують підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами, а отже відповідальність за невжиття достатніх та належних мір для збереження матцінностей, в результаті яких були вчинені дії по їх відчуженню, лежить саме на Відповідачу.

Разом з тим згідно з Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995 р. "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" (має гриф "ДСК") визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.

Щодо посилання Відповідача на інвентаризацію майна судом зазначається, що відповідно до п.16 Особливостей формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1998р. №100-03, підприємства ведуть бухгалтерський облік на позабалансову рахунку підприємства. Внесення даних про наявність мобілізаційного резерву до загальної статистичної звітності підприємства не допускається.

Відповідно до п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.98р. №100-03 (має гриф «Для службового користування») підприємство повинне щорічно подавати до Кабінету Міністрів України, органу управління, Держрезерву України річний звіт по формі 12-мр, яким підтверджується закладення і зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, отже звіт по формі 12-мр є належним доказом по справі.

ПАТ «Завод «Темп» згідно з затвердженою номенклатурою накопичення від 09.08.1988р. № МТ-915 та змін до неї від 30.11.1989р. № МТ-804 отримано мобілізаційне завдання та є відповідальним зберігачем матцінностей мобрезерву, а отже несе повну матеріальну відповідальність по зобов'язанням перед Держрезервом України незалежно від строків позовної давності.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом.

Водночас, в розумінні абзаців 2, 11 ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв": відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Частиною 3 ст.4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 №57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)", передбачено, що Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснюють перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються акти. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Відповідно ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Згідно ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як вказувалось судом вище органами державної контрольно-ревізійної служби та уповноваженими особами Держкомрезерву проводились перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку і звітності ресурсів державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні Хмельницького ВАТ „Темп" результати яких оформлено актом перевірки від 26.12.2002 року складеному головним спеціалістом Київського КРВ КРУ Держкомрезерву Бикорізом А.О. та актом перевірки від 23.03.2005 року складеному начальником Західного контрольно-ревізійного відділу КРУ Державного комітету України з державного матеріального резерву Кремпою М.В. та заступником начальника відділу Папулою І.П.

При перевірці встановлено наступне: розбронювання матеріальних цінностей не проводилось; запозичення та повернення матеріальних цінностей не проводилось; несвоєчасне освіження матеріальних цінностей мобрезерву виявлено; правила та умови зберігання матеріальних цінностей мобрезерву порушені; кількісне зберігання матеріальних цінностей не забезпечується; виявлено факт самовільного відчуження; якісний стан матеріальних цінностей мобрезерву не відповідає діючим стандартам та технічним умовам; виявлено не подання встановленої звітності підприємства та облік не відповідає порядку встановленому чинним законодавством; ПТК по роботі з мобрезервом на підприємстві не створена.

При цьому суд звертає увагу, що в актах від 26.12.2002р. та від 23.03.2005р. відповідачу запропоновано негайно повернути самовільно відчужені матеріальні цінності мобрезерву про хід виконання чого повідомити Державний комітет України з Державного матеріального резерву до 15.04.2005 року.

Факт закладення матеріальних цінностей мобрезерву підтверджується звітами форми 12-мр про наявність у Хмельницького ВАТ "Темп" матеріальних цінностей мобрезерву станом на 01.01.2003р., станом на 01.01.2006р. та станом на 01.01.2004р.

Виходячи з викладеного, враховуючи приписи ст.ст.1, 4, 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та ст.ст. 944, 945 ЦК України суд вважає вимогу про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву авіапроводи в кількості 32,587 км на суму 59634,21 грн., дріт сталевий нержавіючий в кількості 0,121 тонни на суму 1612,93 грн., припой олов'яно-свинцевий в кількості 0,106 тонни на суму 1765,96 грн., провід обмотувальний в кількості 0,013 тонни на суму 215,80 грн., прокат алюмінієвий в кількості 0,357 тонни на суму 3866,31 грн., прокат мідний в кількості 0,147 тонни на суму 1837,50 грн., прокат титановий в кількості 0,268 тонни на суму 26800,00 грн., сталь листова нержавіюча холоднокатана нікелевмісна жароміцна в кількості 0,777 тонни на суму 6449,10 грн., сталь листова конструкційна гарячекатана в кількості 0,181 тонни на суму 226,25 грн., сталь листова конструкційна холоднокатана декапірована в кількості 0,073 тонни на суму 103,66 грн., сталь сортова конструкційна в кількості 0,355 тонни на суму 443,75 грн., сталь сортова швидкорізальна в кількості 0,061 тонни на суму 762,50 грн., текстоліт в кількості 0,5 тонни на суму 875,00 грн., труби тягнені підшипникові в кількості 1,041 тонни на суму 2946,03 грн., текстоліт в вількості 0,450 тонн на суму 9000,00 грн., а всього на загальну вартість 116539,00 грн. 00 коп. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 116539,00 грн. штрафу та 212139,47 грн. пені за період з 26.12.2002р. по 05.08.2013р. по акту від 26.12.2002р. та за період 23.03.2005р. по 05.08.2013р. по акту від 23.03.2005р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Враховуючи підставу виникнення цивільних прав та обов'язків в даному випадку до спірних правовідносин мають бути застосовані норми спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ч.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Згідно з п.21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву ", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129 ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Згідно наданих позивачем розрахунків, зроблених на підставі цінової довідки управління мобілізаційного резерву на конкурсну комісію станом на 26.12.2002 року та довідки управління стратегічного планування та фінансування станом на 23.03.2005р. вартість самовільно використаних матеріальних цінностей на момент встановлення факту незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву становила разом 116539,00 грн.

Виходячи із доведеності факту самовільного відчуження відповідачем матеріальних цінностей державного резерву вимоги позивача про зобов'язання сплатити відповідачу штрафні санкції у розмірі 116539,00 грн. штрафу та 212139,47 грн. пені є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним, оскільки п. 6 ст. 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Статтею 83 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, також було регламентовано, що позовна давність не поширюється на вимоги державного органу про повернення державного майна.

Згідно п. 49 Положення про державний матеріальний резерв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280-05 від 27.05.1992р., майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення), загальні та скорочені строки позовної давності не поширюються.

Згідно п.1 Положення "Про державне агентство резерву України", затвердженого указом Президента України від 13.04.2011р. №463/2011, Державне агентство резерву України (Держрезерв України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі. Держрезерв України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державного матеріального резерву.

З огляду на викладене вище суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного агентства резерву України м. Київ до приватного акціонерного товариства "Завод "Темп" м. Хмельницький про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення 116539 грн. штрафу, 212139,47 грн. пені задовольнити.

Зобов'язати приватне акціонерне товариство "Завод "Темп" (м. Хмельницький, Пр. Миру,99/101, код 14309942) повернути до державного резерву авіапровід в кількості 32,587 км, дріт сталевий нержавіючий в кількості 0,121 тонни, припой олов'яно-свинцевий в кількості 0,106 тонни, провід обмотувальний в кількості 0,013 тонни, прокат алюмінієвий в кількості 0,357 тонни, прокат мідний в кількості 0,147 тонни, прокат титановий в кількості 0,268 тонни, сталь листова нержавіюча холоднокатана нікелевмісна жароміцна в кількості 0,777 тонни, сталь листова конструкційна гарячекатана в кількості 0,181 тонни, сталь листова конструкційна холоднокатана декапірована в кількості 0,073 тонни, сталь сортова конструкційна в кількості 0,355 тонни, сталь сортова швидкорізальна в кількості 0,061 тонни, текстоліт в кількості 0,05 тонни, труби тягнені підшипникові в кількості 1,041 тонни, текстоліт в кількості 0,450 тонни.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Завод "Темп" (м. Хмельницький, Пр. Миру,99/101, код 14309942) в доход державного бюджету України (р/р № 31117106700011, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21081100, одержувач коштів УДК у Шевченківському районі м. Києва) - 116539 грн. (сто шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 00 коп.) штрафу, 212139,47 грн. (двісті дванадцять тисяч сто тридцять дев'ять гривень 47 коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Завод "Темп" (м. Хмельницький, Пр. Миру,99/101, код 14309942) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу : „Судовий збір, код 03500128") - 8904,35 грн. (вісім тисяч дев'ятсот чотири гривни 35 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст складено 28.11.2013р.

Суддя С.В. Гладій

Помічник судді І.М. Вальчук

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, ( 01601, м. Київ, вул. Пушкінська,28) (реком.)

3 - відповідачу. (м. Хмельницький, Пр. Миру,99) (реком.)

4- прокуратуру (м. Хмельницький, вул. Пилипчука,65)