Постанова № 35621139, 26.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа№ 910/13260/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Соболевська І.В. - дов. б/н від 29.12.2012р.

від відповідача Сидоренко О.А. - дов. б/н від 12.08.2013р.

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Національна будівельна компанія»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 05.09.2013р. (суддя Ковтун С.А.)

у справі №910/13260/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім Вікант»

(далі - ТОВ «Торговий дім Вікант»)

до Приватного акціонерного товариства

«Національна будівельна компанія»

(далі - ПрАТ «Національна будівельна компанія»)

про стягнення 188 789,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2013р. у справі №910/13260/13 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Національна будівельна компанія» на користь ТОВ «Торговий дім Вікант» 177 992,95 грн. боргу, 8 919,15 грн. пені, 1 799,44 грн. трьох процентів річних та 3 774,23 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято судом в першому засіданні без участі сторін спору, судом не взято до уваги невиконання позивачем вимог суду про витребування доказів, отже на підставі ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Торговий дім Вікант» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Національна будівельна компанія» про стягнення 188 789,57 грн., з яких: 177 992,95 грн. - борг; 8 997,18 грн. - пеня; 1 799,44 грн. - три проценти річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати поставленого позивачем товару тощо.

Суд першої інстанції, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані документи і матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу та трьох процентів річних, відтак їх задовольнив, в частині стягнення пені прийняв рішення про їх часткове задоволення.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу та трьох процентів річних, місцевий суд вважав доведеним факт наявного боргу відповідача перед позивачем в сумі 177 992,95 грн., а також його документально підтвердженим та відповідачем не спростованим, розрахунок позивача трьох процентів річних за період з 23.02.2013р. до 25.06.2013р. правильним. За розрахунком суду першої інстанції, пеня підлягає стягненню з відповідача в розмірі 8 919,15 грн., тому судом відмовлено в її задоволенні на суму 78,03 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 10.09.2012р. між ТОВ «Торговий дім Вікант» (продавець) та ПрАТ «Національна будівельна компанія» (покупець) укладено договір поставки №86/12 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначеним Договором, передати у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець - своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на передбачених Договором умовах.

За договором поставки (ч.1 ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної або підписання акту прийому-передачі, з цього моменту до покупця переходить право власності на товар та всі пов'язані з ним ризики (п.5.2. Договору).

В матеріалах справи наявна копія підписаної обома сторонами видаткової накладної №01603 від 11.02.2013р. на суму 177 992,95 грн., згідно якої позивач передав, а відповідач отримав товар на згадану суму. Крім цього, позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактуру №01693 від 08.02.2013 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару відповідачу за Договором на загальну суму 177 992,95 грн.

Відповідачем оплату поставленого позивачем товару не здійснено, доказів такої оплати суду не надано та факту наявної заборгованості не спростовано.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено й відповідачем не спростовано, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 177 992,95 грн. підлягають задоволенню.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Як встановлено матеріалами справи, сторонами Договору передбачено оплату товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару на склад (п.3.4. Договору).

Приписами ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Сторонами Договору встановлено (п.6.3. Договору), що в разі порушення строків оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Позивач просив суд стягнути з відповідача 8 997,18 грн. пені та 1 799,44 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 23.02.2013р. до 25.06.2013 року.

Здійснивши перерахунок пені та трьох процентів річних, місцевий суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8 919,15 грн. замість 8 997,18 грн., які просив стягнути позивач, розрахунок трьох процентів річних позивачем здійснено правильно, відтак стягненню підлягає визначена позивачем сума - 1 799,44 грн.

Посилання відповідача на вимоги ст.104 ГПК України, згідно яких порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду - в тому числі якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, належним чином не повідомленої про місце засідання суду, не заслуговують на увагу, адже ч.2 згаданої статті встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Безпідставними є також твердження апелянта щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні в суді першої інстанції,оскільки його належним чином повідомлено про час та місце судових засідань, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення №25983711.

Крім цього, в матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача,відтак апелянту було відомо про існування даної справи тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013р. у справі №910/13260/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/13260/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун