Рішення № 35621016, 28.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 р. Справа № 914/3948/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» (м. Жидачів, Львівська обл.)

до відповідача: Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (м. Львів)

про: стягнення заборгованості в сумі 57970,04 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» (м. Жидачів, Львівська обл.) (надалі - ТзОВ «Галпак») до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (м. Львів) (надалі - ПП «ВТК «Львівські солодощі») про стягнення заборгованості в сумі 57970,04 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.10.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.10.2013 року. Ухвалою суду від 28.10.2013 року розгляд справи відкладено до 04.11.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 04.11.2013 року розгляд справи відкладено до 11.11.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 11.11.2013 року розгляд справи відкладено до 28.11.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.10.2013 року, про відкладення від 28.10.2013 року, від 04.11.2013 року, від 11.11.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом уповноважного представника у судовому засіданні на бланку оголошення про відкладення від 11.11.2013 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

04.11.2013 року за вх.№46230/13 позивач подав пояснення по суті позовних вимог.

07.11.2013 року за вх.№47190/13 позивач подав заперечення на клопотання відповідача.

11.11.2013 року за вх.№47412/13 позивач подав заперечення на клопотання відповідача.

11.11.2013 року за вх.№47441/13 позивач подав витяг з ЄДРПОУ на ТзОВ «Галпак».

12.11.2013 року за вх.№47827/13 позивач подав пояснення по суті справи.

13.11.2013 року за вх.№48126/13 позивач подав пояснення по суті справи.

28.11.2013 року за вх.№50415/13 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 57970,04 грн. основного боргу, а також стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі до 100 н.м.д.г., здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.10.2013 року, про відкладення від 28.10.2013 року, від 04.11.2013 року, від 11.11.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення від 19.11.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

28.10.2013 року за вх.№44745/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

01.11.2013 року за вх.№46011/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 28.11.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галпак» (надалі - позивач, Продавець), та Приватним підприємством «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (надалі - відповідач, Покупець) була досягнута домовленість про поставку пакувальної тари з гофрокартону, а саме гофроящика. На виконання зазначених домовленостей позивачем передано, а відповідачем прийнято гофророящики (надалі - Товар).

Позивач стверджує, що виконання домовленостей з боку позивача підтверджується видатковими накладними:

№1063 від 01.06.2013 року, згідно якої відповідач отримав гофроящик типу СКЛ формату 376x282x080 з логотипом «Львівські солодощі» з марки картону Т22Б0 у кількості 7600 шт. та типу СКЛ, формату 376x282x080 з логотипом «Львівські солодощі» з марки картону Т23Б0 у кількості 7600 шт. Всього за цією видатковою накладною ПП «ВТК «Львівські солодощі» отримано товару на суму 28 165,60 грн.;

№ 2087 від 02.08.2013 року, згідно якої відповідач отримав товар гофроящик формату 375x285x080 з логотипом «Солодощі» з марки картону Т21Б у кількості 1716 шт. на суму 3123,12 грн.;

№210820 від 21.08.2013 року, згідно якої відповідач отримав гофроящик типу СКЛ формату 376x282x080 з логотипом «Львівські солодощі» з марки картону Т22Б0 у кількості 7600, гофроящик того ж типу і формату з марки картону Т23Б0 у кількості 6840 шт., а всього на суму 26 681,32 грн.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем, в силу ст. ст. 11, 202, 206, 655 ЦК України та ст.181 ГК України, виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними, які свідчать про отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 57 970 грн. 04 коп. Однак, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, що і стало підставою для звернення із даним позовом.

При цьому, за твердженням позивача, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Позивач зазначає, що термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Позивач наголошує, що так як інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Позивач звертає увагу на те, що для врегулювання спору в досудовому порядку товариством «Галпак» скеровано на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити вартість отриманого товару, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8170003258892 від 01.10.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦКУкраїни, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоїн, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За твердженням позивача, наведена норма матеріального права носить загальний характер, тоді як строк виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні норми містяться в ст. 526 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач наголошує, що наведені вище обставини свідчать про односторонню відмову відповідача від виконання зобов'язань за поставку товару (оплати фактично поставленого товару), що с грубим порушенням вищезазначених приписів чинного законодавства та майнових прав позивача.

Підсумовуючи все наведене вище, на думку позивача, сума, що підлягає сплаті Приватним підприємством «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» станом на момент подання цього позову становить 57 970 (п'ятдееят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 04 коп.

Позивач зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2013 року, ним відправлено на адресу відповідача акт звірки від 25.10.2013 року для підписання відповідачем. Про отримання акту свідчить поштове повідомлення по вручення, з особистим підписом директора Шак Ярослава Романовича. Вручати особисто відповідачу ухвалу суду і акт звірки змоги немає, оскільки Товариством понесено збитки через неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем, витрати з відряджень у засідання суду та особисто до відповідача, також додаткові грошові витрати Товариства, які не будуть відшкодовані відповідачем та збільшують збитки. Як вбачається з поштових повідомлень про вручення, уся кореспонденція належно отримується відповідачем, однак, ні вимоги, викладені в ухвалах, ні вимог, викладених у претензіях не виконуються відповідачем - повністю ігноруються.

На думку позивача, оскільки спір виник з вини відповідача та через його неправильні дії, ініціатива щодо підписання акту звірки лягає на відповідача. Також позивач звертає увагу суду, що, оскільки ПП «ВТК «Львівські солодощі» має місцем реєстрації житлову квартиру, це також унеможливлює надання представником ТОВ «Галпак» зазначених документів.

Також, позивач звертає увагу на те, що відповідачем вже двічі зігноровано вимоги ухвал суду у справі №914/3948/13, при тому, що суд зобов'язував сторони окрім документів, явку представників обов'язковою. І з цієї причини розгляд справи судом відкладено. До другого засідання, яке відбулося 04.11.2013 року, відповідачем надано клопотання про перенесення саме на цю дату.

Однак, позивач вважає за необхідне зазначити, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

У своїх поясненнях на виконання вимог суду від 12.11.2013 року за вх.№47827/13 позивач зазначає, що на виконання досягнутих усних домовленостей відповідачу 02.04.2012 року було скеровано проект Договору № 56-12 від 02.04.2012 року. Однак, покупцем не підписано цього договору і між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем), в силу ст. ст. 11, 202, 206, 655 ЦК та ст. 181 ГК України, виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними, які свідчать про отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 57 970 грн. 04 коп. разом з тим, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, що і стало підставою для звернення із позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Позивач звертає увагу на те, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання. Належним доказом проведення господарських операцій є, зокрема, видаткова накладна, підписана сторонами в момент здійснення такої господарської операції.

Позивач зазначає, що суду надано докази про проведення господарських операцій з продажу товару відповідачу, а видаткові накладні є належним доказом отримання товару відповідачем. На день написання цього пояснення сума заборгованості є незмінною і становить 57 970,04 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галпак» (надалі - позивач, Продавець), та Приватним підприємством «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (надалі - відповідач, Покупець) була досягнута домовленість про поставку пакувальної тари з гофрокартону, а саме гофроящика. На виконання зазначеної домовленості позивачем передано, а відповідачем прийнято гофророящики (надалі - Товар), що підтверджується видатковими накладними:

№1063 від 01.06.2013року на суму 28 165,60 грн.;

№ 2087 від 02.08.2013 року на суму 3123,12 грн.;

№210820 від 21.08.2013 року на суму 26 681,32 грн.

Судом встановлено, що на виконання досягнутих усних домовленостей позивачем 02.04.2012 року було скеровано відповідачу проект Договору № 56-12 від 02.04.2012 року, однак, покупцем не підписано цього договору і між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем), в силу ст. ст. 11, 202, 206, 655 ЦК та ст. 181 ГК України, виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними, які свідчать про отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 57 970 грн. 04 коп. Однак, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, що і стало підставою для звернення із позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим бухгалтерським документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Тому, строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Отже, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 57 970,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №1063 від 01.06.2013 року на суму 28 165,60 грн., № 2087 від 02.08.2013 року на суму 3123,12 грн., №210820 від 21.08.2013 року на суму 26 681,32 грн.

Крім того, в підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього, позивачем надана суду Претензія №90-юр від 27.09.2013 року з вимогою оплатити вартість отриманого товару, отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8170003258892 від 01.10.2013 року, яку відповідачем залишено без належного реагування та відповіді.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» (м. Жидачів, Львівська обл.) до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 57970,04 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Також, згідно ч.2 п.3.9.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК. Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.

Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, статтею 83 ГПК україни передбачено саме право господарського суду щодо прийняття рішення в разі, якщо суд буде вбачати наявність обставин, що підтверджуються належними та допуститимими доказами, необхідність використання передбачених цією статтею своїх прав.

Разом з тим, згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Крім того, згідно ч.4 п.3.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №8031 від 17.10.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (79058, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 273/28, код ЄДРПОУ 37693494, п/р 26007001000169 у ПАТ «Апекс банк», МФО 380720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» (81700, вул. Друкарська, 2 м. Жидачів, Львівська обл., код ЄДРПОУ 31892604, р/р 26001010095975 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) суму боргу в розмірі 57970 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 04 коп. та судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.