Рішення № 35620353, 29.11.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 254/1761/13-ц

Провадження № 2/254/871/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 листопада 2013 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Богун О.О.

При секретарі Танасюк А.В.

За участю представника позивачаОСОБА_1

відповідачаОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за обєднаними в одне провадження позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічними позовними вимогами ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про визнання кредитного договору удаваним та таким, що укладений в національній валюті,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» звернулося до суду з позовом, за яким між позивачем та ОСОБА_4 13 липня 2007 року укладено договір № Д002/АК-285.07.2, на підставі якого Банк взяв на себе зобовязання відкрити ОСОБА_4 відновлювальну кредитну лінію в доларах США на купівлю автомобіля в загальному розмірі 35445,54 доларів США строком на 5 років з кінцевою датою погашення 12 липня 2012 року. Банк в повному обсязі виконав перед відповідачем зобовязання за кредитним договором, тобто надав суму кредиту у сумі зазначеній у кредитному договорі. ОСОБА_4 не виконує свої зобовязання за кредитним договором, не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість по кредиту. Як наслідок виникнення простроченої заборгованості, позивач має право вимагати, крім сплати відповідачем простроченої заборгованості, дострокового повернення всієї суми за кредитом та нарахованої згідно договору неустойки. Станом на 21 січня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 310654,77 грн.:

-23476,97 доларів США - заборгованість за кредитом;

-3295,01 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками;

-6793,45 гривень заборгованість за комісією за проведення розрахунків за списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування відсотків;

-77007,94 гривень - нарахована, але не сплачена пеня;

-12864,95 гривень відповідальність за порушення грошового зобовязання;

В якості забезпечення виконання зобовязань відповідача перед банком за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № Д002/АК-285/2.07.2 від 13 липня 2007 року. Співвідповідач зобовязався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь зазначену заборгованість у гривневому еквіваленті та понесені ним судові витрати.

ОСОБА_4, в свою чергу, звернувся до суду з зустрічним позовом, за яким визнати вказаний вище кредитний договір № Д002/АК-285/2.07.2 від 13 липня 2007 року - удаваним правочином, та застосувати наслідки удаваного правочину визнавши зазначений кредитний договір таким що укладено в національній валюті гривні а також затвердити в якості додатку № 1 до кредитного договору новий графік платежів, визнавши, що станом на 10 травня 2009 року позивач сплатив банку за кредитним договором 50997,27 грн. тіла кредиту та процентів за користування кредитом. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13 липня 2007 року між ОСОБА_4 та СП українсько-британське ТОВ «Ріво-моторс» було укладено договір купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN Passat B6, вартістю 179000 грн. ОСОБА_5 звернувся до ПАТ «РОДОВІД БАНК» з метою отримання коштів для сплати вартості автомобіля у розмірі 178999,98 грн. і 13 липня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № Д002/АК-285/2.07.2, за умовами якого, банк надав позичальнику цільовий кредит у сумі 35445,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 178999,98 грн. за комерційним курсом відповідача (1 долар США = 5,05 грн.), гроші було переведено на рахунок продавця автомобіля в національній валюті України. Всі платежі сплачені позивачем в доларах США за комерційним курсом відповідача, який діяв день погашення заборгованості по кредиту. На думку ОСОБА_4, таким чином сторони під удаваним правочином - наданням кредиту у іноземній валюті, приховали інший правочин надання кредиту у гривні.

Представник ПАТ «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала в повному обсязі власні позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Заперечив в повному обсязі проти задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки кредит був виданий позичальнику через касу банку у доларах США, що підтверджується заявою на видачу готівки. На поважні причини пропущення строку звернення до суду за захистом порушеного права в частині позовних вимог про стягнення пені не посилається.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в суді заперечили проти задоволення позовних вимог ПАТ «РОДОВІД БАНК» в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві. Підтримали в повному обсязі власні позовні вимоги та доводи зустрічної позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляд справи відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. За ухвалою суду справа розглянута у його відсутність.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем до позову додана копія кредитного договору № Д002/АК-285.07.2, укладеного 13 липня 2007 року між відповідачем ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», за якими банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті на загальну суму 35445,54 долари США терміном по 12 липня 2012 року на купівлю автомобіля, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 9% річних, а щомісячна плата за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком для нарахування процентів встановлюється в розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту.

Відповідачем ОСОБА_4 визнаний той факт, що зазначений кредитний договір підписаний особисто ним.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання вказаного кредитного договору удаваним правочином та застосування наслідків удаваного правочину шляхом визнання договору таким, що укладено в гривні, суд виходить з наступного.

За ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

ОСОБА_4 стверджує, що договір надання кредиту у іноземній валюті був укладений з метою приховання іншого правочину надання кредиту у гривні.

Зазначене твердження відповідача спростовується сукупністю наступних фактичних обставин:

Згідно п. 1.4 кредитного договору, кредит надається позичальнику готівкою з подальшим обовязковим продажем через касу банку для проведення подальших розрахунків за договорами.

Відповідно п. 4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 337 від 14 серпня 2003 року, видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами … за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо.

ПАТ «РОДОВІД БАНК» надана копія заяви на видачу готівки № 96_87 від 13 липня 2007 року, за якою банк через касу надав позичальнику валютні цінності у вигляді 35445,54 долари США.

ОСОБА_4 не оспорений той факт, що підпис отримувача під вказаною заявою виконаний ним особисто.

Фактичне отримання відповідачем валютних цінностей узгоджується з копією квитанції про здійснення валютно-обмінною операції, за якою позичальник на виконання вимог п. 1.4 кредитного договору 13 липня 2007 року здійснив продаж наданої валюти через касу банку та отримав за неї 177936,61 грн., які за заявою на переказ готівки № К_101492 13 липня 2007 року перерахував в якості оплати транспортного засобу на рахунок продавця.

Наведені обставини в свої сукупності достатньо підтверджують той факт, що відповідач свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі та 13 липня 2007 року надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35445,54 долари США.

Доводи відповідача щодо відсутності у банківської установи індивідуальної ліцензії НБУ на проведення валютних операцій судом відхиляються з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, є влютними операціями.

Відповідно до п. 1 ст. 5 зазначеного Декрету, валютні операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, здійснюються на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії, яка видається Національний Банком України.

Як передбачено п.п. «в» п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції ... надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Отже, операцію з валютними цінностями - видачу кредиту у іноземній валюті, позивач мав право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позивачем надані чинні на час укладення кредитного договору копії банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, які в сукупності свідчать про наявність у позивача спеціального передбаченого законом дозволу на надання кредитів у іноземній валюті.

Решта доводів відповідача в обґрунтування зустрічних позовних вимог є вочевидь надуманими та такими що ґрунтуються на хибному тлумаченні чинних правових норм і судом до уваги не приймаються.

Оскільки ОСОБА_4 не доведений факт того, що правочин було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, позовні вимоги в частині визнання кредитного договору удаваним правочином та застосування наслідків удаваного правочину шляхом визнання договору таким, що укладено в гривні задоволенню не підлягають.

Решта зустрічних позовних вимог є похідними від зазначених вимог і задоволенню також не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ «РОДОВІД БАНК», суд виходить з наступного:

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно умов кредитного договору (п. 3.2), позичальник зобовязався повернути одержаний кредит не пізніше 12 липня 2012 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_4 до 12 липня 2012 року кредит у повному обсязі не повернув, не сплатив банку відсотки на користування кредитом та комісію за проведення розрахунків за списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування відсотків.

Станом на 21 січня 2013 року ОСОБА_4 має прострочену заборгованість:

-23476,97 доларів США за кредитом;

-3295,01 доларів США за нарахованими відсотками;

-6793,45 грн. за комісією за проведення розрахунків за списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування відсотків;

Розрахунок заборгованості позивачем здійснений арифметично правильно.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ... сплата неустойки;

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, позичальник зобовязався сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5 цього договору, від суми простроченого платежу.

Позивачем здійснене нарахування пені за прострочення сплати кредиту, процентів за користування кредитом та комісії у загальному розмірі 77007,94 грн.

Розрахунок пені позивачем здійснений арифметично правильно.

Разом з тим, така пеня нарахована за період, що перевищує один рік.

Суд враховує, що пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам розяснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

За ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 258 ЦК України передбачено, що до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно розрахунку пені, у межах річного строку з 01 березня 2012 року (позов для пересилання до суду згідно штемпелів погашення поштових марок переданий до поштової установи 01 березня 2013 року) по 21 січня 2013 року (у межах заявлених позовних вимог) нарахована така пеня:

-за порушення строків повернення кредиту у розмірі 29228,47 грн.;

-за порушення строків сплати відсотків у розмірі 3950,22 грн.;

-за порушення строків сплати комісії у розмірі 945,35 грн.

що загалом становить 34124,04 грн.

З огляду на суму простроченої заборгованості та період прострочення, розмір нарахованої пені є розумним та справедливим і зазначена пеня підлягає стягненню на користь позивача.

Решта пені нарахована за період, що перевищує визначений ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності, і позовні вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Кредитний договір був забезпечений укладенням 13 липня 2007 року позивачем зі співвідповідачем ОСОБА_2 договору поруки, за яким поручитель зобовязався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх зобовязань що виникли з зазначеного кредитного договору.

ОСОБА_2 не оспорений той факт, що договір поруки підписаний особисто ним.

За ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, співвідповідач ОСОБА_2, як поручитель ОСОБА_5, згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України відповідає перед банківською установою у тому ж обсязі, що і останній, включаючи сплату основного боргу, процентів та пені.

Позивач звертався до обох відповідачів з письмовими вимогами, за якими вимагав погасити заборгованість 27 квітня 2011 року. Вимоги, згідно повідомлень поштової установи, були вручені відповідачам 26 травня 2011 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобовязання, і у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобовязані сплати суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем здійснене нарахування 3 % річних за прострочення сплати кредиту, процентів за користування кредитом та комісії у загальному розмірі 12864,95 грн.

Нарахування 3 % річних позивачем здійснене арифметично правильно та відповідачами не оспорене.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 своєї постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно службового розпорядження Національного Банку України, офіційний курс гривні до долару США станом на час ухвалення судового рішення становить 799,3 грн. за 100 доларів США.

За наведених обставин з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню 267770,88 грн. ((23476,97 + 3295,01) х 7,993 + 6793,45 + 34124,04 +12864,95).

З відповідачів на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути судові витрати з оплати судового збору у частці, пропорційній частці задоволених судом вимог, а саме у розмірі 2677,71 грн. (3106,55 х 267770,88 / 310654,77).

Понесені відповідачем судові витрати у звязку з поданням зустрічного позову розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 83, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»:

-заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 267779 гривень 88 копійок;

-судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2677 гривень 71 копійка;

а усього стягнути 270488 (двісті сімдесят тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 59 (пятдесят девять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про визнання кредитного договору удаваним та таким, що укладений в національній валюті відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: