Постанова № 35617225, 27.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

27 листопада 2013 року № 826/16908/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар Крокус»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №62826552201 від 03.10.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стамар Крокус» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі – відповідач) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №62826552201 від 03.10.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стамар Крокус» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 при взаємовідносинах з ТОВ «Ньюмодуль 2011». За наслідком перевірки було складено акт від 13.09.2013 № 383/26-55-22-01/21532356 (далі – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 87 396,77 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №62826552201 від 03.10.2013, яким позивачу збільшено грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 131 096 грн. (87 397 грн. за основним платежем та 43 699 грн. за штрафними санкціями).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про їх безпідставність та протиправність, а також про реальний характер господарських операцій з «Ньюмодуль 2011».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

На підтвердження власної правової позиції позивачем надано суду наступні копії первинних документів:

- договору поставки №32/10 від 03.10.2011, укладеного між ТОВ «Ньюмодуль 2011» як постачальником та ТОВ «Стамар Крокус» як покупцем товару в кількості і асортименті, за ціною, вказаною в рахунках-фактурах або видаткових накладних, передбачених договором та специфікаціями (рахунками-фактурами) в обумовлений договором термін;

- рахунку-фактури №123 від 26.10.2011, видаткової накладної №123 від 26.10.2011, податкової накладної №123 від 26.10.2011.

Крім того, надані документи щодо правосуб’єктності ТОВ «Ньюмодуль 2011».

Разом з тим, суд не приймає вищевказані первинні документи як належні докази підтвердження товарності операцій за договором поставки №32/10 від 03.10.2011 з огляду на наступне.

Судом витребувано у позивача пояснення з приводу того, як здійснювалося перевезення товару.

Представник позивача надав письмові пояснення, що поставка здійснювалася власним транспортом ТОВ «Стамар Крокус», у зв’язку з чим оформлення товарно-транспортних накладних не вимагається.

Проте така позиція суперечить вимогам Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001) визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Зазначеною нормою встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення.

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.3 Правил передбачено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Таким чином, законодавством України чітко визначено обов’язкові для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом документи. Такими документами є товарно-траспортні наскладні та дорожні листи.

Зважаючи на те, що у позивача такі документи відсутні, суд дійшов висновку, що перевезення товару за договором поставки №32/10 від 03.10.2011 не підтверджено доказами.

Крім того, судом витребувано від позивача складські документи.

Представником ТОВ «Стамар Крокус» надано суду копію договору оренди №01/10 нежитлового приміщення від 01.10.2010, згідно з умовами якого підприємство позивача приймає в оренду на поворотній основі нежитлові приміщення першого поверху чотириповерхової будівлі, розташованої за адресою: 04071, Україна, м.Київ, вул. Лук’янівська, 63 під офіс для здійснення своєї господарської діяльності (пп.1.1 п.1).

Тобто, зазначеним договором передбачена оренди не складських, а офісних приміщень.

Статтею 961 Цивільного кодексу України передбачено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

- складську квитанцію;

- просте складське свідоцтво;

- подвійне складське свідоцтво.

Жодного з вказаних вище чи будь-яких інших, пов’язаних із зберіганням товару, документів позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не підтверджено обставин зберігання придбаного за договором поставки №32/10 від 03.10.2011 товару на складі: як самого підприємства, так і організації, яка надає такі послуги.

Поряд із зазначеним, суд додатково приймає до уваги відсутність передбачених договором поставки №32/10 від 03.10.2011 документів: замовлення на продукцію (пп.2.1 п.2, графіку відвантаження товару протягом періоду поставки (пп.4.2 п.4). Обставини того, що за вказаним договором мала місце одна поставка не впливають та не змінюють умов договору.

Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність товарного характеру операцій між позивачем та ТОВ «Ньюмодуль 2011» за спірний період.

А тому, підстави для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк