Постанова № 35617204, 22.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

22 листопада 2013 року № 826/14306/13-а

За позовомОСОБА_1доКомісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністраціїпро визнання бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Комісія) та, згідно з уточненими позовними вимогами, просить суд:

1.Визнати бездіяльність органу владних повноважень Київської обласної державної адміністрації - Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році щодо порушення ст.20 ЗУ «Про звернення громадян» та п.3 ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з розгляду заяв ОСОБА_1 від 24.09.2012 року, 22.02.2013 року та розгляду адвокатського запиту від 10.07.2013 року про встановлення статусу ОСОБА_1 особи, яка евакуйована із зони відчуження ЧАЕС.

2. Скасувати Рішення, оформлене протоколом № 168 від 25 липня 2013 року Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, в частині «визнання безпідставним видачу посвідчень особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 2 у зв'язку з відсутністю документів, які у безумовному порядку засвідчували факт евакуації із зони відчуження ОСОБА_1».

3. Зобов'язати Комісію по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році надати ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, - статус евакуйованого із зони відчуження Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Позовну заяву в частині вимог стосовно визнання бездіяльності відповідача щодо порушення ст.20 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді заяви ОСОБА_1 від 24.09.2012 року залишено без розгляду ухвалою суду від 22.11.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Позивач стверджує, що перебував у м.Прип'ять з 24.04.1986 по 26.04.1986 у службовому відрядженні, під час Чорнобильської катастрофи, та є особою, яка була евакуйована із зони відчуження, на підтвердження чого до матеріалів справи надано наказ директора Київських обласних курсів підвищення кваліфікації працівників культури №29 від 23.04.1986 року, посвідчення про відрядження на три дні з 23 квітня по 26 квітня 1986 року по підготовці та проведенню обряду «Проводы в вооруженные силы СССР», довідку управління культури КОДА від 03.06.1993 року №175 про перебування ОСОБА_1 з 23 квітня по 26 квітня 1986 року в службовому відрядженні в м. Прип'яті, а також довідку від 22 лютого 2012 року за № 42 директора КЗ КОР «Київські обласні курси підвищення кваліфікації працівників культури».

04.04.1996 позивачу видано посвідчення громадянина, який евакуйований із зони відчуження у 1986 році (категорія 2), серії НОМЕР_1.

Як вбачається з витягу з протоколу №165 засідання від 25.12.2012 Комісією не підтверджено статус евакуйованого у 1986 році із зони відчуження ОСОБА_1

22.02.2013 позивачем направлено Комісії заяву, у якій він просив повторно розглянути його заяву та встановити йому статус особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження Чорнобильської АЕС.

Як вбачається з витягу з протоколу №168 засідання від 25.07.2013 Комісією вирішено визнати безпідставним видачу посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 у зв'язку з відсутністю документів, які б у безумовному порядку засвідчували факт евакуації із зони відчуження.

Згідно з вказаним вище протоколом на Комісію, позивачу не підтверджено статус евакуйованого із зони відчуження, зокрема, у зв'язку з тим, що посвідчення видане без довідки про евакуацію.

Окрім того, адвокатом ОСОБА_2 10.07.2013 Голові Комісії направлено адвокатський запит №14/13.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Станом на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, який евакуйований із зони відчуження у 1986 році прядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було врегульовано ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. N 501.

Згідно з частиною 1 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою КМУ від 25 серпня 1992 р. N 501), потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

Пунктом.10 Порядку визначено, що видача посвідчень провадиться:

- потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду про відселення, - на підставі довідки, виданої Київським чи Житомирським облвиконкомом (додаток N3 або 4).

Обставин відносно відсутності довідки виданої Київським чи Житомирським облвиконкомом за формою, згідно з додатками №3 та №4 позивачем не спростовано.

Натомість, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.3 чинного на даний час Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51, у якому зазначено, що посвідчення видаються особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів.

Зазначене покликання не заслуговує на увагу, оскільки п.3 чинного Порядку передбачено, що посвідчення синього кольору, серія А видається саме учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців , працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Позивач учасником ліквідації наслідків аварії не являється (такого висновку суд дійшов з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про зворотне).

З тих самих підстав недоречним є покликання позивача на пп. «а» п.10 чинного Порядку, згідно з яким посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження.

Крім того, у чинному Порядку містяться аналогічні Порядку 1992 р. положення стосовно того, що посвідчення видаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки N 3 або N 4).

З огляду на те, що позивачем не надано суду документу, на підставі якого здійснюється видача посвідчення - довідки, виданої Київським облвиконкомом/ Київською облдержадміністрацією, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення відповідача, оформленого протоколом № 168 від 25 липня 2013 року в частині «визнання безпідставним видачу посвідчень особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 2 у зв'язку з відсутністю документів, які у безумовному порядку засвідчували факт евакуації із зони відчуження ОСОБА_1» та відмову у задоволенні позову в цій частині. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню і вимоги в частині зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, - статус евакуйованого із зони відчуження Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача щодо порушення п.3 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стосовно розгляду адвокатського запиту від 10.07.2013 року, оскільки вказаний запит адвоката ОСОБА_2 є інструментом здійснення адвокатської діяльності та не стосується спірних правовідносин між позивачем та Комісією.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 від 22.02.2013 розглянута Комісією 25.07.2013, за наслідком чого складено протокол № 168.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ст.3 того ж Закону, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Таким чином, заява позивача від 22.02.2013, у якій він просив повторно розглянути його заяву та встановити йому статус особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження Чорнобильської АЕС, підпадає під визначення заяви у розумінні Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Зважаючи на те, що заява ОСОБА_1 від 22.02.2013 розглянута Комісією 25.07.2013, відповідачем порушено строки її розгляду, визначені ст.20 Закону України «Про звернення громадян». Таким чином позовні вимоги, з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України (у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності), в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо порушення строку розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.02.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України, не довів суду обставин, які можуть бути підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, частково спростував покликання позивача.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації щодо порушення строку розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.02.2013, встановленого Законом України «Про звернення громадян».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк