Рішення № 35616905, 19.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/60 19.11.13

За позовом Головного територіального управління МНС України у м. Києві

до 1) Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

2) Державного підприємства завод «Арсенал»

про стягнення 145 201,92 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Трофименко Т.Ю.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники сторін:

від позивача: Побілець Ж.О. (довіреність)

від відповідача 1 Щиголь Є.В. (довіреність)

від відповідача-2 Кошель І.М. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» 153 540,14 грн.

У подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» 145 210,92 грн., що є заборгованістю, яка виникла з договору № 24Д від 20.05.2005 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.12.2012 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р., позов задоволено та вирішено стягнути з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві 145 210,92 грн. основного боргу, 1 452,10 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 р. рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення та постанову попередніх інстанцій колегія суддів зазначила, що задовольняючи вимогу про стягнення суми боргу в розмірі 8 383,15 грн., який виник за січень 2008 року, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою заяву відповідача про сплив позовної давності стосовно неї, викладену останнім у відзиві на позовну заяву. Крім того, приймаючи рішення, що відповідачем по справі є саме казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», яке є правонаступником державного підприємства завод «Арсенал», ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не надали власної правової оцінки доказам, наявним в матеріалах справи.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 22/60 передано на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою суду від 21.06.2013 р. розгляд справи було відкладено на 23.07.2013 р.

У вказане судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, направивши клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке судом відхилено, а також про залучення до участі у справі державного підприємства завод «Арсенал» як іншого відповідача, розгляд якого відкладено.

Суд відклав розгляд справи на 08.08.2013 р.

06.08.2013 р. позивачем подано письмові пояснення, у яких сторона зазначила, що не заперечує проти залучення до участі у справі як іншого відповідача державного підприємства завод «Арсенал».

Ухвалою суду від 08.08.2013 р. до участі у справі було залучено державне підприємство завод «Арсенал» як іншого відповідача (відповідача-2). Розгляд справи відкладено 03.09.2013 р.

У судовому засіданні суд, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про належність справи № 22/60 до категорії складних та призначив колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду м. Києва від 03.09.2013 р. був визначений склад колегію суддів, а саме: Удалова О.Г. (головуючий), Трофименко Т.Ю., Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2013 р. справу № 22/60 прийнято до провадження.

У судовому засіданні представники відповідачів надали пояснення по суті спору. Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Суд відклав розгляд справи на 29.09.2013 р. та витребував додаткові докази.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2013 р.

29.10.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.10.2013 р. продовжено строк розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 14.11.2013 р.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 19.11.2013 р.

18.11.2013 р. через канцелярію суду позивач подав заяву, в якій просив стягнути заборгованість в розмірі 145 201,92 грн. солідарно з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» та державного підприємства завод «Арсенал»

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів позовні вимоги відхилили.

19.11.2013 р. у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.05.2005 р. між Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві (виконавцем) та державним підприємством (далі - ДП) «Завод Арсенал» (замовником) укладено договір № 24Д про організацію пожежно-профілактичного обслуговування Управлінням з організації забезпечення пожежної безпеки на закритих об'єктах на ДП «Завод Арсенал» (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.3 Договору його предметом є організація державного пожежного нагляду на об'єкті замовника силами Управління з організації забезпечення пожежної безпеки на закритих об'єктах. Чисельність працівників виконавця встановлюються в кількості 1 чоловік.

Згідно з п. 3.1 Договору плата за утримання пожежної охорони згідно з цим Договором здійснюється щомісячно, не пізніше 5 числа кожного місяця, вноситься на поточний рахунок, за пред'явленим рахунком на підставі акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2 Договору сума Договору встановлюється сторонами на основі кошторису, який додається до Договору згідно з чинними постановами Кабінету Міністрів України, наказами МНС України та іншими директивними документами.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 Договору він укладається строком на 3 роки та вступає в силу з моменту його підписання; якщо за три місяці до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагає його зміни, договір триває на попередніх умовах і на той самий строк.

Виконавцем щомісячно надавались замовнику послуги з пожежної охорони, що підтверджується доказами, зокрема актами виконаних робіт, наданими в матеріали справи.

Замовником не було в повному обсязі оплачено надані виконавцем послуги, зокрема, за січень 2008 р. - 8 383,15 грн., січень - червень 2009 р. - 73 628,83 грн., жовтень 2009 р. - травень 2010 р. - 63 198,94 грн., а разом на загальну суму 145 210,92 грн.

10.04.2009 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про перейменування казенного підприємства (КП) «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та реорганізацію державного підприємства завод «Арсенал» і державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування» № 525-р прийнято пропозицію НКАУ щодо перейменування казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» в казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал». Вирішено реорганізувати державне підприємство завод «Арсенал» і державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного приладобудування» шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».

28.05.2009 р. наказом Національного космічного агентства України «Про реорганізацію ДП завод «Арсенал» № 141 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2009 р. № 525-р наказано реорганізувати державне підприємство завод «Арсенал» шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»; припинити діяльність державного підприємства завод «Арсенал».

16.11.2009 р. комісією з припинення ДП завод «Арсенал» та КП спеціального приладобудування «Арсенал» був підписаний передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків ДП завод «Арсенал» до КП спеціального приладобудування «Арсенал» в результаті приєднання, який затверджено наказом Національного космічного агентства України № 376 від 18.11.2009 р.

Відповідно до п. 2. вказаного акту комісія передала, а КП спеціального приладобудування «Арсенал» прийняло все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання - ДП завод «Арсенал» відповідно до даних результатів інвентаризації станом на 01.06.2009 р. та балансу ДП завод «Арсенал» станом на 01.10.2009 р.

22.05.2010 р. між Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві (виконавцем) та казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» було укладено договір № 3/ВОХР-109-10/11Д/05-10, який мав той самий предмет та умови, що й договір від 20.05.2005 р.

Пунктом 5.5 договору № 3/ВОХР-109-10/11Д/05-10 від 22.05.2010 р. передбачено, що з моменту підписання даного договору, договір від 20.05.2005 р. № 24Д втрачає силу.

Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» станом на час розгляду справи виконані зобов'язання з оплати послуг за договором № 3/ВОХР-109-10/11Д/05-10, що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

24.03.2011 р. Київським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову у справі № 2а-6913/09/2670, якою, задоволено позов Первинної профспілкової організації державного підприємства завод «Арсенал» до Кабінету Міністрів України, Національного космічного агентства України, третя особа на стороні відповідачів, казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», про часткове визнання незаконним п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009 р. та наказу Національного космічного агентства України № 141 від 28.05.2009 р. Визнано незаконним та скасовано положення п. 2 розпорядження Кабінету міністрів України №т 525-р від 10.04.2009 р. «Про перейменування казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та реорганізацію державного підприємства «Завод «Арсенал» і державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування» в частині: «Реорганізувати державне підприємство «Завод «Арсенал» шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал». Визнано незаконними та скасовано наказ Національного космічного агентства України № 141 від 28.05.2009 р. «Про реорганізацію ДП завод «Арсенал».

26.12.2011 р. наказом Державного космічного агентства України № 411 було відновлено діяльність державного підприємства «Завод «Арсенал» шляхом виділення з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».

07.09.2012 р. наказом Державного космічного агентства України № 327 було затверджено розподільчий баланс майна, прав та обов'язків між КП СПБ «Арсенал» та ДП завод «Арсенал».

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути солідарного з ДП завод «Арсенал» та КП спеціального приладобудування «Арсенал» заборгованість в розмірі 145 210,92 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності заборгованості за Договором в сумі 145 210,92 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачами не спростований.

Проте, слід зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, враховуючи, що оплата послуг мала здійснюватись замовником не пізніше 5 числа кожного місяця, право позивача є порушеним з 05.01.2008 р. за послуги, надані у січні 2008 року, з цієї ж дати починає обраховуватись строк позовної давності.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з відмітки канцелярії на позові, позивач звернувся до суду 03.02.2011 р., тобто після спливу встановленого Цивільним кодексом України трирічного строку позовної давності.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, вимоги позивача про стягнення 8 383,15 грн. за послуги, надані у січні 2008 р., задоволенню не підлягають як такі, що заявлені після спливу строку позовної давності.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості солідарно.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Оскільки позивачем не доведено передбачених договором або законом підстав для виникнення солідарного обов'язку боржників, дану вимогу суд вважає необґрунтованою.

При цьому, судом встановлено, що особою, відповідальною за порушення зобов'язання, є КП спеціального приладобудування «Арсенал».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Таким чином, наслідком злиття юридичної особи є перехід всіх прав та обов'язків до правонаступника.

Оскільки припинення ДП завод «Арсенал» відбувалось шляхом злиття, всі його права та обов'язки перейшли до правонаступника КП спеціального приладобудування «Арсенал».

Пунктами 1, 2 ст. 109 Цивільного кодексу України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Матеріалами справи (наказом Державного космічного агентства України № 411 від 26.12.2011 р.) підтверджується, що державне підприємство завод «Арсенал» поновило свою діяльність внаслідок виділення з КП спеціального приладобудування «Арсенал».

При цьому, розподільчим балансом прав та обов'язків між КП СПБ «Арсенал» та ДП завод «Арсенал», затвердженим наказом Державного космічного агентства України № 327 від 07.09.2012 р., не передбачено передачу від КП СПБ «Арсенал» до ДП завод «Арсенал» зобов'язань за спірним договором, а тому суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості з ДП завод «Арсенал».

В силу ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Відповідно до ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Враховуючи норми законодавства, основним боржником за спірним договором є КП спеціального приладобудування «Арсенал», при цьому позивач не позбавлений права пред'явити до ДП завод «Арсенал» вимоги про стягнення заборгованості як до субсидіарного боржника в порядку ст. 619 Цивільного кодексу України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з КП спеціального приладобудування «Арсенал» 136 827,77 грн. заборгованості.

У задоволенні вимог про стягнення 8 383,15 грн. боргу судом відмовлено.

Позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача-1 підлягає стягненню 1 368,28 грн. витрат зі сплати державного мита та 222,36 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» задовольнити частково.

2. Стягнути з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська 8, код 14307357) на користь Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська 13, код 38620155) 136 827 (сто тридцять шість тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 77 коп. основного боргу, 1 368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита, 222 (двісті двадцять дві) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» відмовити.

4. У задоволенні вимог до державного підприємства завод «Арсенал» відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.11.2013 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя Т.Ю. Трофименко

Суддя В.В. Бондарчук