Рішення № 35615859, 26.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/662/13-ц Головуючий у І інстанції Голік Г.К. Провадження № 22-ц/780/5570/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 44 26.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського міського суду Київської області від 14 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Березанська міська рада, Управління держземагенства в Баришівському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1725 га, з яких, 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і 0,0725 га для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані за цією ж адресою. Зазначала, що ОСОБА_4 після смерті своєї матері прийняв спадщину та в подальшому звернувся до Держземагенства у м. Березань із заявою про видачу йому державного акта на право власності на землю, однак не встиг його отримати у зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Вказувала, що 19 грудня 2012 року між позивачкою та сином спадкодавця ОСОБА_3 був укладений договір про поділ спадщини, згідно з яким у спадщину до ОСОБА_3 перейшла квартира АДРЕСА_2, а до неї у спадщину перейшов житловий будинок по АДРЕСА_1. Того ж дня нотаріусом їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний будинок, однак у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,1725 га нотаріусом їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю державного акта на право власності на вказану земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4

Вважає, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 у вигляді земельної ділянки площею 0,1725 га, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини. З наведених підстав позивачка просила визнати за нею право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1725 га, з яких: 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0725 га для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 14 серпня 2013 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1363 га, з яких: 0,10 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0363га - для ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до договору про поділ спадщини та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 грудня 2012 року спадковий будинок по АДРЕСА_1 перейшов у спадщину дружині померлого - ОСОБА_2, а відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, її цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання права власності за позивачкою на вказану земельну.

Оскільки після смерті спадкодавця сторони по справі прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право власності на спадщину за законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності за позивачкою на земельну ділянку площею 0,0725 га з цільовим призначенням для особистого підсобного господарства підлягають задоволенню частково у розмірі 0,0363 га.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої спадщину прийняв її син ОСОБА_4

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2011 року вбачається, що після смерті матері ОСОБА_4 успадкував земельну ділянку площею 0,1725 га , що розташована по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка складається з двох ділянок: площею 0,1000 га - для ведення будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд і площею 0, 0725 га - для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавця є його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3

Як вбачається з п.5 договору про поділ спадщини, укладеного 19 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, від імені якого діяла ОСОБА_7, у спадщину до ОСОБА_3 перейшла двокімнатна квартира АДРЕСА_2, а у спадщину до ОСОБА_2 перейшов житловий будинок по АДРЕСА_1.

Встановлено, що 19 грудня 2011 року Березанською міською державною нотаріальною конторою позивачці ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 посилалася на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1725 га, у зв'язку з відсутністю державного акта на право власності на вказану земельну ділянку на ім'я померлого ОСОБА_4

Проте матеріали справи не містять такої відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку і доказів цьому позивачка відповідно до вимог ст.57, 60 ЦПК України не надала.

Разом з тим, ч.1 ст.1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 23 (абз.2, 3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням наведених положень закону право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають.

Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для часткового задоволення позову.

Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України на вказані вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув та передчасно дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 14 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Березанська міська рада, Управління держземагенства в Баришівському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді