Рішення № 35613819, 27.11.2013, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1489/13

Єдиний унікальний № 742/5746/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого-судді - Зарічної Л.А.,

при секретарі - Тищенко О.М.,

представників - позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Прилуцької міської ради про визнання недійсним рішення , Державного акта на права власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку ,

В С Т А Н О В И В :

18 серпня 2008 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_5 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та 19 серпня 2008 року зареєструвала такий у КП «Прилуцьке МБТІ».Перед укладанням договору купівлі-продажу ознайомилася із документами на будинок та земельну ділянку, з яких вбачалося, що рішенням народного суду м.Прилуки від 23 серпня 1977 року між співвласниками будинку встановлено порядок користування земельною ділянкою, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно постановленого судом порядку користування земельною ділянкою відповідачка користувалася земельною ділянкою під №2 площею 327 кв.м. та земельною ділянкою №3 площею 424 кв.м., яка перебувала у спільному користуванні співвласників будинку. Оскільки земельна ділянка перебувала у власності територіальної громади і між співвласниками будинку визначено порядок користування такою, то при укладанні договору купівлі-продажу до позивачки перейшло і право користування земельною ділянкою в межах прав, які мала відповідачка, про що також було роз'яснено і нотаріусом.

У травні 2011 року позивачка виявила бажання приватизувати земельну ділянку, але від землевпорядної організації довідалася про приватизацію вказаної земельної ділянки відповідачкою, що також в подальшому підтвердила і сама відповідачка та почала вимагати грошові кошти за передачу у власність земельної ділянки.

Посилаючись на ті обставини, що відповідачка на час укладання договору купівлі-продажу приховала обставини приватизації земельної ділянки та отримання відповідного Державного акту, позивачка просить суд визнати недійсним рішення Прилуцької міської ради від 10 червня 2008 року яким надано дозвіл на безоплатну передачу у приватну власність земельну ділянку, державний акт на права власності на земельну ділянку та припинити право власності на дану земельну ділянку.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відсутні підстави як для визнання недійсним рішення міської ради, Державного акта на земельну ділянку, так і підстави для припинення за відповідачкою права власності на земельну ділянку.

Представник Прилуцької міської ради в судовому засіданні також не визнав позовних вимог та при цьому вказав, що міською радою правомірно було прийнято рішення щодо передачі у власність відповідачки земельної ділянки та при вирішенні вказаного спору поклався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні докази по справі суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, а також п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Громадяни набувають права користування земельними ділянками земель комунальної власності виключно за рішеннями органів місцевого самоврядування, оскільки таке право прямо передбачена чинним законодавством України.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до рішення народного суду м.Прилуки Чернігівської області від 23 серпня 1977 року була власником 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходився за адресою АДРЕСА_1, яке було зареєстроване у КП «Прилуцьке МБТІ» 07 грудня 1984 року (а.с.9-11). Цим же рішенням встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку та земельну ділянку площею 327 кв.м. виділено у користування ОСОБА_5, а земельну ділянку площею 424 кв.м. - залишено у загальному користуванні.

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі рішення 2 засідання 41 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради від 10 червня 2008 року є власником земельної ділянки площею 327 кв.м. в АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні , подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, у і разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, які обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до вимог ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, відповідно до ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та іншими законами України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до ст.123 ч.1 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.26 ч.1 п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За змістом ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом.

18 серпня 2008 року відповідачка виявила бажання розпорядитися належною їй частиною будинку та уклала з позивачкою договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та 19 серпня 2008 року зареєстрований КП «Прилуцьке МБТІ». Вказані обставини також підтверджуються і витягом із правочинів та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.6,8).

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі - Державний акт на право власності на землю виготовляється на підставі виписки з рішення відповідної ради або державної адміністрації про передачу у власність чи користування відповідної земельної ділянки

Пунктом 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року №43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам у постійне користування або при переоформленні правовстановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

В той же час, технічна документація до Державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 підтверджує правомірність приватизації відповідачкою вказаної земельної ділянки. Так 04 березня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до Прилуцького МБТІ із заявою про проведення обміру її земельної ділянки та виготовлення технічної документації для одержання Державного акта на право приватної власності на землю.

Рішенням 36 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради від 06 березня 2008 року було дозволено розробку технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки , згідно поданих матеріалів ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 (а.с.51).

Зважаючи на прийняте рішення, було проведено обстеження земельної ділянки, складено схему розміщення земельної ділянки, складено акт про проведення встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки, складено кадастровий план земельної ділянки, схему прив'язки кутів повороту меж земельної ділянки, визначено каталог координат окружної границі земельної ділянки в АДРЕСА_1 та 07 травня 2008 року складено акт перевірки та приймання виконаних робіт по встановленню меж землекористування і матеріалів по підготовці Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_5

27 травня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до Прилуцької міської ради в особі його голови із заявою про надання їй у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

На другому засіданні сорок першої сесії п'ятого скликання Прилуцької міської ради 10 червня 2008 року було задоволено прохання землекористувачів та передано земельні ділянки , які раніше були надані для будівництва і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, без зміни цільового призначення, в тому числі і у власність ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) - земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 327 кв.м.

За таких обставин суд вважає, що Прилуцькою міською радою було правомірно прийнято рішення про передання земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_5 , яка на період подачі заяв, виготовлення всих проектних документів та прийняття рішення міською радою залишалася власником 1/3 частини будинку та користувачем земельної ділянки. Окрім того судом не встановлено порушення норм законодавства чи прав інших фізичних чи юридичних осіб під час винесення такого, а тому суд вважає, що вимога про визнання вказаного рішення не підлягає до задоволення.

Зважаючи на ті обставини, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням, яке згідно досліджених в судовому засіданні доказів є правомірним, а визнання недійсним Державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документу не передбачено жодною нормою закону при наявності законного рішення, що надало право на отримання цього правовстановлюючого документа, а тому суд вважає, що вимоги позивача і в цій частині не є обґрунтованими належними доказами по справі, а тому не підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про припинення права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Порядок припинення прав на землю регулюється главою 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст.140-149 ЗК України. Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст.140 ЗК і такими є : добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця, відчуження земельної ділянки за рішенням власника, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Вказаний перелік є вичерпним. Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, як про це зазначає у своїй позовній заяві та підтверджує в судовому засіданні позивачка, ЗК України не передбачено.

Дана позиція чітко відображена у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року по справі №6-71 цс 12, що прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих саме норм матеріального права у подібних правовідносинах, та яке відповідно до вимог ст.360-7 ч.1 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_4 у задоволенні вказаних позовних вимог.

Вирішуючи питання про відмову у задоволенні основних позовних вимог суд вважає, що відповідно до вимог ст.88 ЦПК України не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення із відповідачів на користь позивача понесених ним витрат по справі.

Керуючись ст.ст.116, 118,120,122,123,125,126,140-149,152,153К України, ст.ст. 10,11,88, 212-215,360-7 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Прилуцької міської ради про визнання недійсним рішення , Державного акта на права власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги Апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд

Суддя