Постанова № 35611175, 12.11.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/2671/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю сторін:

позивача: Виноградівського замлевпорядного комунального підприємства "Земля", представник - Роман О. І.,

відповідача: Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Ліуш Б. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виноградівського замлевпорядного комунального підприємства "Земля" до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виноградівське замлевпорядне комунальне підприємство "Земля", звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. № 0000262200. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч вимог законодавства, оскільки наказом підприємства № 4 від 22.01.2010 р. був встановлений ліміт каси терміном на 2010 рік в сумі 3500,00 грн., а наказом № 1 від 04.01.2011 р. - у сумі 2700,00 грн. на 2011 рік. Окрім того, вважає, що оскільки виявлене податковим органом порушення мало місце в 2010 - 2012 рр., то згідно з положеннями ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, якими являються штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, застосовано поза межами строку давності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, мотивуючи вищезазначеними обставинами.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних у письмових запереченнях № 52/10/10-00 від 08.08.2013 р. Зокрема, зазначив, що при проведенні перевірки було встановлено, що ліміт залишку готівки в касі підприємством встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених п. 5.4 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у зв'язку з чим до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки. Також, при проведенні перевірки щодо звітування за одержані під звіт готівкові кошти встановлено, що підприємством було видано під звіт готівкові кошти, які не відзвітовані у встановленому порядку в сумі 721,40 грн. Вважає, що посилання позивача як на підставу визнання недійсним податкового повідомленнях-рішення на ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставним, у зв'язку з тим, що п. 2 зазначеної статті визначено, що дія такої не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Крім того, в даному випадку мало місце вчинення одного триваючого правопорушення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 21 травня 2013 року по 29 травня 2013 року працівниками Державної податкової інспекції у Виноградівському районі було проведено перевірку Виноградівського замлевпорядного комунального підприємства "Земля" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 554/22-0112/32695906 від 04.06.2013 року.

У відповідності до п. 4 висновків зазначеного акту перевірки, такою встановлено порушення п. 2.11 глави 2 та главу 5 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Виноградівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. № 0000262200 про застосування до Виноградівського замлевпорядного комунального підприємства "Земля" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57206,93 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 3 наказом № 4 від 22 січня 2010 року "Про покладення виконання обов'язків касира та встановлення ліміту залишку готівки в касі" було встановлено ліміт в касі Виноградівського замлевпорядного комунального підприємства "Земля" в розмірі 3500,00 грн. Наказом № 1 від 04 січня 2011 року "Про встановлення ліміту залишку готівки в касі" встановлено ліміт в касі Виноградівського замлевпорядного комунального підприємства "Земля" в розмірі 2700,00 грн.

Однак, при проведенні податкової перевірки, посадовими особами відповідача зроблено висновок про перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 р. (далі - Положення).

У відповідності до п. 2.8 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Розділом 5 зазначеного Положення встановлюється порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси. Так, у відповідності до п. 5.2, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства юридичної особи.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи (п. 5.3 Положення).

П. 5.4 Положення передбачено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:

1) для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

2) для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

3) для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Згідно з нормами п. 5.8 Положення якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

У відповідності до наданого представником відповідача розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі на IV квартал 2010 р. та на 2011 рік такий визначений у розмірі 288,98 грн. та 339,42 грн. відповідно.

Представник позивача також подав суду розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі на 2011 рік, розмір середньоденних надходжень в якому співпадає з тим, що поданий представником відповідача, однак просив врахувати специфіку роботи підприємства.

Разом з тим, у відповідності до норм ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" № 2756-VI від 02.12.2010 року (вступив в силу 01.01.2011 року) були внесені зміни у ст. 250 Господарського кодексу України, у відповідності до яких таку було доповнено ч. 2 наступного змісту: "Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів".

Проте, у відповідності до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, норми ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, на які посилається представник відповідача як на підставу застосування до позивача штрафних санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі за 2010 рік, суд вважає безпідставними у зв'язку з вищенаведеним, тому податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. № 0000262200 в цій частині підлягає скасуванню з огляду на його протиправність.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку визначення ліміту залишку готівки в касі в 2011 році, враховуючи зміни, внесені до ст. 250 Господарського кодексу України, тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, при проведенні перевірки щодо звітування за одержані під звіт готівкові кошти посадовими особами відповідача виявлено, що підприємством було видано під звіт готівкові кошти ОСОБА_3, які невідзвітовані у встановленому у встановленому порядку в сумі 721,40. Станом на 31.12.2012 року дана сума рахується як дебіторська заборгованість.

П. 2.11 Порядку передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Проте, наявність вказаного порушення ні у позовній заяві позивача, ні уповноваженим представником позивача у судовому засіданні належними та допустимими доказами спростовано не було. Позивач взагалі жодних пояснень в цій частині не надав, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховано штрафні санкцій за вказане правопорушення, тому в цій частині в задоволені позову слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Виноградівського замлевпорядного комунального підприємства "Земля" до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

2.Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. № 0000262200 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1495,20 грн.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Р.О. Ващилін