Рішення № 35608338, 27.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 р. Справа № 914/4044/13

За позовом: спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра", м. Львів,до відповідача:приватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів,про: стягнення заборгованості 17.554,37 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Герасимчук Р.П. - директор,відповідача:не з'явився,На розгляд господарського суду Львівської області подано позов спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" до приватного акціонерного товариства "Галичина" про стягнення заборгованості 17554,37 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.10.2013 р. провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 12.11.2013 р. Розгляд справи було відкладено на 27.11.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач порушив умови договору від 03.04.2013 р. №03/04, не оплатив вартості виконаних робіт. Внаслідок цього у відповідача виникла на суму 10.797,29 грн. Крім того, відповідачу нараховано 6.757,10 грн. пені. В поданому поясненні з приводу нарахування пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, зазначив наступне. В силу вимог частини четвертої та шостої статті 231 Господарського кодексу України вважає, що санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідач в судове засідання 27.11.2013 р. не з'явився. Причин неприбуття не повідомив. У поданому відзиві (вх. №50109/13 від 26.11.2013 р.) відповідач визнав заборгованість у сумі 10.797,29 грн. В частині стягнення пені, заперечив щодо правильності її нарахування понад подвійну облікову ставку НБУ.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачу було створено всі належні умови для реалізації власного права на захист та подання додаткових доказів.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між спільним українсько-польським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Астра" та приватним акціонерним підприємством "Галичина" укладено договір №03/04 від 03.04.2013 р. про надання послуг з технічного обслуговування автотехніки (надалі - Договір). За умовами цього договору замовник (відповідач у справі) доручає і оплачує, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе послуги по технічному обслуговуванні і ремонту (надалі - Сервісне обслуговування) транспортних засобів замовника згідно з списком на умовах договору (додаток №1) та здійснює їх якісно. У протоколі розбіжностей сторонами погоджено зміни до порядку розрахунків за умовами виконання Договору.

На виконання умов Договору позивачем виконано, а позивач прийнято роботи на загальну суму 10.797,29 грн., що підтверджується такими актами надання послуг: №766 від 08.05.2013 р. на суму 2.663,15 грн., №962 від 06.06.2013 р. на суму 8.134,14 грн. Зазначені акти підписані та скріплені печатками підприємств. Зауважень щодо якості, об'єму та строку виконаних робіт не виявлено.

Відповідачем не оплачено вартості виконаних робіт у сумі 10.797,29 грн., що визнано у відзиві на позовну заяву.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу надання послуг (робіт) на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підставі укладеного з позивачем Договору №03/04 відповідно до пункту 1.1 відповідач доручає і оплачує, а позивач приймає на себе послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів згідно з списком та здійснює їх якісно. Позивач виконав відповідні роботи, що підтверджується актом №962 від 06.06.2013 р. на суму 8.134,14 грн. та актом №766 від 08.06.2013 р. на суму 2663,15 грн. Відповідач прийняв виконані роботи.

Згідно з пунктом 4.2 Договору (з урахуванням Протоколу розбіжностей) розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на р/р виконавця, що вказаний у даному договорі, на умовах відстрочення платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, оскільки відповідачем прийнято виконані позивачем роботи, у відповідача виник обов'язок з оплати вартості таких робіт, а тому позовні вимоги про стягнення 10.797,29 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 5.2. Договору у разі несвоєчасної оплати вартості робіт, запчастин, передбаченої цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% вартості робіт, запчастин з яких допущено прострочення оплати за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. З урахуванням наведеного, суд провівши перерахунок пені, встановив, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані частково у сумі 500,39 грн. В решті суд відмовляє у стягненні пені.

За актом надання послуг №766 від 08.05.2013 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2663.1523.05.2013 - 09.06.2013187.5000 %0.041 %*19.702663.1510.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*65.372663.1513.08.2013 - 16.10.2013656.5000 %0.036 %*61.65 Разом: 146,72За актом надання послуг №962 від 06.06.2013 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення8134.1421.06.2013 - 12.08.2013537.0000 %0.038 %*165.368134.1413.08.2013 - 16.10.2013656.5000 %0.036 %*188.31 Разом:353,67При цьому суд вважає необґрунтованим твердження позивача про можливість нарахування пені в тому розмірі, що сторони погодили у Договорі, з урахування такого.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суду України у постанові від 07.11.20111 р. №5002-2/5109-2010. В силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України є обов'язковими до застосування у судовій практиці.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

В силу положень частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Галичина" (адреса: вулиця Б.Хмельницького, будинок 120, місто Радехів, Львівська область, 80200; ідентифікаційний код 25553579) на користь спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" (адреса: вулиця Збиральна, будинок 7, місто Львів, Львівська область, 79040; ідентифікаційний код 20842675) 10.797,29 грн. основного боргу, 500,40 грн. пені, 1.107,31 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Повне рішення складено 29.11.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.