Ухвала суду № 35607952, 19.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/932/13-а

19.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр екологічних досліджень- Ковтун Яна Володимирівна, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Южноукраїнським МВ УМВС України в Миколаївській обл.,

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр екологічних досліджень- Демидович Юлія Миколаївна, довіреність № б/н від 23.01.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Горошко Марія Олександрівна, довіреність № 185/9/10-039 від 01.07.13,

розглянувши матеріали справи № 827/932/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О.) від 21.05.13 у справі № 827/932/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр екологічних досліджень та проектування "Укрекопроект" (вул. Новоросійська, 75-А, м. Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.05.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0001450221; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0001460221; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0001470221; стягнуто з Державного бюджету України (державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр екологічних досліджень та проектування "Укрекопроект" судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.05.2013, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні постанови.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 25 грудня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001450221 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 273 гривень 00 копійок, № 0001460221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73 120 гривень 00 копійок, у тому числі за штрафними санкціями - 14 624 гривень 00 копійок, № 0001470221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмір 128 899 гривень 00 копійок, у тому числі за штрафними санкціями - 8 949 гривень 00 копійок.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 07.12.2012 № 000137/22-1/35687820/9495/10 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операції з товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Акрополь", товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Строй", приватним підприємством "Габарит-Груп", приватним підприємством "Сіті Буд", товариством з обмеженою відповідальністю "БВП "Строитель-Плюс", фірма "Капітель Плюс", колективним підприємством "Альянс" за період діяльності з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: вимог статті 3, пунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податку на прибуток: пункт 1.31, пункт 1.32 статті 1, пункт 3.1 статті 3, пункт 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункт 10.1 статті 10, пункти 16.1, 16.2, 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 138.2 статті 138, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 151.1 статті 151, пункт 152.1 статті 152 Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та контрагентами укладено ряд договорів, а саме: від 20 липня 2009 року № 20-07/2009, від 29 липня 2009 року № 06-07-2009/251/д, від 17 грудня 2009 року № 17-12/2009/54, від 09 грудня 2009 року № 30/11/2009-5д, від 05 вересня 2011 року № 0511/9/366, від 02 вересня 2011 року № 22/07-2011-273д, від 06 грудня 2011 року № 0611/12/687, від 01 грудня 2011 року № 23/11-2011, від 05 грудня 2011 року № 30/11-11, від 10 травня 2011 року № 05-10/706, від 30 березня 2011 року № 30-03/2011 , від 17 лютого 2011 року № 17/02/2011/381, від 30 квітня 2011 року № 30/04-2011, від 03 жовтня 2011 року № 03/10/1623, від 17 травня 2011 року № 17/05/707, від 04 травня 2011 року № 04-05/785, від 28 вересня 2011 року № 13-07/2011, від 31 січня 2011 року № 310111/363, від 11 січня 2011 року № 06/01-2011,від 08 грудня 2010 року № 12/10/1070, від 03 серпня 2010 року № 03/08-2010, від 03 вересня 2010 року № 03/09-2010, від 03 грудня 2010 року № 03/12-2010.

На виконання вказаних договорів сторонами складено акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, накладні прийому-передачі проектної документації, акти надання послуг, кошторис на проектні роботи, накладні приймання-передачі проектної документації.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

У силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Щодо посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби довідок про проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не надано.

Окрім того, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки, висновки в якому зроблено, у тому числі, і з посиланням на матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

Колегія суддів щодо вироку Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_5, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_5, зазначає, що оскільки позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для суду у даних спірних правовідносинах в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на отримання послуг, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.05.13 у справі № 827/932/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.05.13 у справі № 827/932/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко