Ухвала суду № 35607701, 19.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/284/13-а

19.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/284/13-а за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 22.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвинок" (вул. Галерейна, буд.22,м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул.Кримська, 82-В,м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.13 у справі № 801/284/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвинок" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0001452201 від 27.11.2012р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001432201 від 27.11.2012р. у частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 78990,98 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001442201 від 27.11.2012р. у частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13503,50 грн., стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь позивача витрати, а саме: судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн., судові витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 19584,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 19.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 27.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення - № 0001432201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 99 883,25 грн.; № 001442201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 15 953,50 грн.; № 0001452201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 129681,00 грн.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 12.11.2012 № 1696/22-01/22265561 планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвинок" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: - п.5.1, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5, п.п. 8.3.1 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 140.1.6 п.140.1 ст. 140, п.п.135.5.4, п.п.135.5.14 п.135.5 ст. 135, п. 137.10, п. 137.14 ст. 137, п.п. 138.10 2 п.. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 89688,00 грн.; п.188.1 ст. 188, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податку на додану вартість у сумі 13252 грн. та завищення значення рядку 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" за червень 2012р. у сумі 129 681 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Барвинок" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, АЗС, селище Советський, АР Крим від 23.07.2008р. Договір посвідчений Державним нотаріусом Басалига О.В., № запису у реєстрі № 1635. Відповідно договору вартість АЗС складає 39 700,00 грн. Згідно з абзацом 2 пункту 3 Договору продавець підтверджує повний розрахунок за продану нежитлову будівлю та відсутність до покупця фінансових претензій.

Розрахунок із ОСОБА_2 проведений у готівковій формі, відповідно до видаткових касових ордерів: №682 від 23.07.2008, № 683 від 24.07.2008; № 684 від 25.07.2008; № 685 від 28.07.2008.

Згідно договору купівлі -продажу від 24.01.2012р. № у реєстрі 177, зареєстрованому приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ТОВ "Барвинок" продало, а громадянка ОСОБА_5 купила нежитлові будівлі: літ.А- будівля АЗС площею 66,7 кв.м., навіс літ Б площею 69.2 кв.м., навіс літ.В площею 186,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Загальна вартість договору склала 5 148 896,28 грн., в тому числі ПДВ - 858 149,38 грн.

Вказану АЗС раніше було придбано у ТОВ "Лівадія проект", про що свідчить видаткова накладна № ЛНА-000001 від 13.08.2011р. Загальна сума за яку було придбано АЗС разом з ПДВ склала 5 751 793,82 грн. У вартість АЗС ввійшло устаткування та обладнання загальною вартістю 502 414,62 грн. В подальшому, при продажу АЗС ОСОБА_5, устаткування та обладнання залишилось на балансі ТОВ "Барвинок".

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Таким чином, продаж АЗС ОСОБА_5 відбулася по балансовій вартості, що не суперечить законодавству. На підставі зазначеного суд дійшов до висновку, що заниження податку на додану вартість у сумі 10 802,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення у сумі 89 681,00 грн. по взаємовідносинах позивача із ОСОБА_5. не відбулося, а отже і нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Позивачем було укладено ряд договорів добровільного страхування майна, що є предметом застави: № 002112/2206/0000008 від 21.05.2010; № 002116/2206/0000012 від 21.07.2010; № 002112/2206/0000004 від 10.02.2010; № 002116/2206/0000011 від 16.08.2010; № 002112/2206/0000021 від 14.02.2011.

Відповідно до статті 4 ЗУ "Про страхування" майнове страхування - це сфера страхування, в якій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.2994 за № 334/94 передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати)- сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.4.6. пункту 5.4 статті 5 названого Закону зазначено, що до складу витрат відносяться будь - які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, чинного на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з дільністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого передбачена законодавством, або будь - які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Абзацом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачені адміністративні витрати, спрямовані на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання паливно - мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Перелік видів страхування (майнове, відповідальності, особисте), внески за якими зменшують оподатковану базу платника податку на прибуток, визначено також у підпункті 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України. Так, вказаною нормою ПКУ, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь - які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь - які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь - яких витрат із страхування сторонніх фізичних осіб.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що, як страхові платежі за договором страхування основних засобів та інших необоротних активів, так і застраховані збитки, яких може зазнати платник податку у випадку пошкодження, знищення чи викрадення застрахованого майна, відносяться до складу податкових витрат, якщо ці основні засоби безпосередньо використовуються в господарської діяльності платника податку - страхувальника, як-то відбулося у випадку з майном позивача (усе застраховане майно знаходиться в робочому стані та використовується в господарської діяльності ТОВ "Барвинок").

Ані Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ані Податковий кодекс України не передбачають обмежень зі страхування власного майна, а відповідно до умов договору предметом страхування є майно ТОВ "Барвинок" (із переліком кожного об'єкту), а не кредитні ризики. На підставі зазначеного витрати пов'язані із страхуванням правомірно віднесені позивачем до складу витрат.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит- сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п.198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, а складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

Між позивачем та ТОВ "Чейз" укладено договір на надання послуг № 0906 від 09.06.2011р , відповідно якому виконавець (ТОВ "Чейз") зобов'язується по завданню замовника (ТОВ ""Барвинок") надати послуги, які потребуються в процесі здійснення господарської діяльності замовника, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю надані послуги.

На виконання умов зазначеного договору у травні 2012 року ТОВ "Чейз" надало послуги обслуговування комунікаційних мереж, а позивач прийняв їх та сплатив у загальній сумі 240 000,00 грн., у тому числі ПДВ 40 000 грн., що підтверджується податковою накладною та актом виконаних робіт.

Вартість отриманих послуг була в повному обсязі оплачена заказником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується платіжним дорученням № 437 від 20.06.2012р.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Безготівкові кошти були списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів від контрагента до позивача, а також доказів наявності у ТОВ "Чейз" та позивача спільного інтересу щодо отримання коштів (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) відповідачем не надано.

Під час здійснення господарських операцій ТОВ "Чейз" мало спеціальну податкову правосуб'єктність, а саме було зареєстровано платником ПДВ 30.01.2001р. в Ленінської МДПІ у м. Луганську та мало свідоцтво платника ПДВ № 17299294 (п.2.4.1 довідки Ленінської МДПІ у м. Луганську № 49/15-300/31260351).

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Таким чином, зміст правочину з ТОВ «Чейз» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

При розгляді законності використання в акті перевірки № 1696/22-01/22265561 від 12.11.2012р. комп'ютерної інформаційної системи АС "Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та актів перевірки інших платників податків слід звернути увагу на таке.

Пункт 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок із питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України 22.12.2010р. № 984 (далі - Порядок), визначає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Ця норма Порядку кореспондується з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, згідно з яким документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, у розумінні чинного законодавства, акти перевірок інших платників податків не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку платника податку, який міг би підтвердити факт порушення.

Крім того, при перевірці вказаної фінансово - господарської операції, використовувалася система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України якою встановлено, що між сумами податкових зобов'язань ТОВ "Чейз" та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Барвинок" за травень 2012 року є відхилення у сумі податку на додану вартість 40 000 грн.

Дані, які містяться в Автоматизованої системі співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів не можуть виступати ні підставою для змін в структурі податкових зобов'язань, ні тим більше належним та допустимим джерелом податкової інформації у відповідності до ст.72 Податкового кодексу України. Адже, зазначена програма не має статусу офіційної, не сертифікована і може містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Вищий адміністративний суд України недвозначно вказав, що «програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.» (ухвали від 20.09.2012 року № К 9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року по справі № 2а/1270/7505/2012 було залишено без змін постанову Луганського адміністративного суду від 01.11.2012р. в частині зобов'язання, щодо поновлення Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби, задекларованих ТОВ "Чейз" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень 2012 року та внесених до Автоматизованій системи "Аудит". На даний час постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року по справі № 2а/1270/7505/2012 набрала законної сили.

10.04.2013р. головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Ленінської МДПІ у м.Луганську Крамарем Іваном Петровичем, згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, проведено зустрічну звірку з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Барвинок", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. По результатам зустрічної звірки складено довідку за № 559/15-300/31260351 висновками якої документально підтверджено факт виписки податкових накладних на адресу ТОВ "Барвинок". До того ж, звіркою встановлено відображення в податковому обліку ТОВ "Чейз" господарських операцій з ТОВ "Барвинок" в травні 2012 року.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012р. №№ 0001452201, 0001442201, 0001432201, в частині позовних вимог до них позивача, не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.13 у справі № 801/284/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.13 у справі № 801/284/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко