Постанова № 35606645, 28.11.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/4257/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Дурицької К.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мельник О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А2622 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2622, в якому просить суд: визнати дії військової частини А2622 щодо невидачі належного йому речового майна неправомірними та зобов'язати військову частину А2622 видати належне позивачу речове майно, відповідно до довідок на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі від 05.11.2013 №№41,42 загальною вартістю 6876 грн. 97 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу спеціального призначення Північного територіального управління військової служби правопорядку м. Чернігів, військова частина А2093. Відповідно до наказу Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.09.2013 №328 позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту «б» частини 6 статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини А2093 від 31 жовтня 2013 року №249. На час звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу йому не було виплачено ні грошову компенсацію замість речового майна, ні видано речове майно, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач до військової частини А2622 не звертався з письмовою заявою про видачу речового майна або грошової компенсації замість нього, а тому відсутня й бездіяльність військової частини А2622 щодо невидачі позивачу речового майна або грошової компенсації. Також представник вказала, що військова частина А2622 отримує необхідне речове майно від військової частини А2788 - довольчий орган. Відповідачем постійно вживаються заходи, щодо витребування необхідного майна, подаються заявки з метою отримання предметів речового майна належних згідно норм забезпечення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу спеціального призначення Північного територіального управління військової служби правопорядку м. Чернігів, військова частина А2093.

Наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України - (по особовому складу) від 23.09.2013 року №328, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту «б» частини шостої статті 26 (станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу.

Наказом командира військової частини А2093 від 31.10.2013 №249 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення (а.с. 8).

Згідно довідки військової частини А2622 від 05.11.2013 №42 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу до 11.03.2000 року, була нарахована грошова компенсація замість речового майна у сумі 66,80 грн. (а.с. 7).

Відповідно до довідки військової частини А2622 від 05.11.2013 №41 про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас майора ОСОБА_1, підлягало видачі речове майно на суму 6810,17 грн. (а.с. 6).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно пунктів 27-28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Згідно пункту 2 зазначеного вище Положення, метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Згідно довідок №41 та №42 від 05.11.2013 на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна звільненому ОСОБА_1, загальна сума грошової компенсації складає 6876 грн. 97 коп.

В судовому засіданні встановлено, що речове майно на суму грошової компенсації позивачу не видавалось. Позивач перебував на речовому забезпеченні в військовій частині А2622.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання військову частину А2622 видати належне ОСОБА_1 речове майно відповідно до довідки від 05.11.2013 №42 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 року та довідки від 05.11.2013 №41 про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас, загальною вартістю - 6876 грн. 97 коп.

В той же час суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій військової частини А2622 щодо невидачі належного позивачу речового майна, оскільки це майно було відсутнє на її складі, що підтверджується довідками та заявками до центрального довольчого органу на його отримання.

Згідно частини 2 статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2622 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

За таких обставин, судові витрати у розмірі 34,45 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати військову частину А2622 видати належне ОСОБА_1 речове майно відповідно до довідок про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас від 05.11.2013 №№41,42 загальною вартістю 6876 (шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 97 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 34, 45 грн

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Д'яков