Ухвала суду № 35603252, 28.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року справа №812/7181/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянув порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі № 812/7181/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення № 860 від 15.04.2013 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач у справі - СПД «УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області» є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки, вказана юридична особа ніколи не утворювалася Пенсійним фондом України та зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому не мав правових підстав виносити оскаржуване рішення.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Актом відповідача від 15.04.2013 року № 766 встановлено, що згідно інформації Державної податкової служби ОСОБА_4 в 2012 році займався підприємницькою діяльністю на спрощеній системі оподаткування, станом на 15 квітня 2013 року звіт до органів Пенсійного Фонду України за 2012 рік не надано, чим порушено п. 2 ч. 4 ст. 6 Закону 2264-VІ та п. 3.2 Порядку № 22-2 (арк. справи 46).

15 квітня 2013 року відповідачем прийнято рішення №860 про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі десяти неподаткових мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170,00грн. (арк. справи 47).

Вказане рішення позивачем отримано, в добровільному порядку сума штрафу не сплачена.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до вищестоящих органів ПФУ та за результатами розгляду скарги позивача були залишені без задоволення (арк. справи 9, 15).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що оскілки позивачем в 2012 році не подано звітність до пенсійного фонду, тому відповідач, застосувавши до позивача штрафні санкції за не подання звітності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Розділом VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (пункт 2).

Пунктом 4 частини 2 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309 (далі - Постанова № 22-2), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 10 лютого року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11 статті 25 Закону України №2464).

Також пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Враховуючи те, що законодавством покладено на позивача, як платника єдиного внеску, обов'язок щодо подання звітності за формою, встановленою Пенсійним фондом, однак останнім звітність за 2012 рік за такою формою не була подана, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції на підставі пункт 4 частини 11 статті 25 Закону України №2464.

Посилання апелянта на те, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області не є органом державної влади та у нього відсутні повноваження на винесення спірного рішення, яке є предметом спору у справі, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до довідки відділу статистики у Сєвєродонецьку Луганської області №584974 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою орган державної влади, S.1311-центральні органи державного управління арк. справи 17).

В Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( пункт 1.1), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 визначено, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 вищезазначеного Положення управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.

Отже, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій діють як органи державної влади на виконання наданих їм управлінських функцій.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі № 812/7181/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова