Постанова № 35603251, 20.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2013 р. Справа №801/9505/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габової Н.Г., за участю

представника позивача - Іотковського А.Г.

представника відповідача - Савіч О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна"

до Державної екологічної інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування пунктів припису,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" до Державної екологічної інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування пунктів 1,2,3,4,7 припису від 06.08.2013 року.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки відповідача щодо недотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних і земельних ресурсів, відображені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуваний припис від 06.08.2013 р., не відповідають дійсності.

Так, стосовно пункту 1 пропису про надання проектної документації санітарно-захисних смуг свердловин № 5748 та № 5749, позивач вказує, що він не є оособою, на яку покладений обов'язок розробляти даку документацію, а тому вимоги відповідача в цій частині є протиправними.

Стосовно скасування пункту 2 - утримувати зони санітарної охорони підземних вод в належному стані, встановити зону санітарної охорони свердловини № 5748, позивач вважає, що він не є балансоутримувачем свердловин, але як користувач, утримує зони в належному стані, оскільки вони огороджені забором.

Стосовно скасування пункту 3 - отримати дозвіл на спеціальне користування ділянкою надр, що є умовою дозволу на спеціальне водокористування на артсвердловину № 5749, позивач зазначає, що ТОВ "Альянс Ойл Україна" зі свердловини видобуває воду в обсягах та на цілі, які не потребують отримання дозволу.

Відносно пункту 4 - здійснити ліквідаційний тампонаж свердловини № 5748, здійснити заходи щодо попередження забруднення підземних вод на артсвердловині № 5748, позивач вважає, що такі дії має здійснювати виключно балансоутримувач або користувач свердловиною, але позивач взагалі не користується свердловиною № 5748.

Щодо скасування пункту 7 пропису - надати документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, на якій розташовано свердловини № 5748 та № 5749 позивач вважає, що такі вимоги відповідач був зобов'язаний адресувати лише вланику або землекористувачу земельної ділянкою, яким позивач не є, так як він є лише орендарем майнового комплексу, але позивач надав державний акт орендодавця на землю, який відповідач не прийняв до уваги.

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати припис частково протиправним та безпідставним, таким, що порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 жовтня 2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 жовтня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково заявив клопотання про залучення документів до справи.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, подав заперечення проти адміністративного позову, в якому зазначив, що оскаржуваний припис є законним та обґрунтованим, винесеними з дотримання природоохоронного законодавства, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача пояснив, що п.п. 1,2,4,7 припису носили загальний характер, принциповим є п. 3 припису, згідно якого позивач не має право здійснювати видобування води без отримання дозволу.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У п. 7 Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Тобто Державна екологічна інспекція в АР Крим є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, що діє у її складі і їй підпорядковуються.

Отже, Державна екологічна інспекція в АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи суб'єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок судового оскарження спірного рішення для позивача законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснено такі дії на підставі закону в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

ТОВ "Альянс Ойл Україна" являється юридичною особою, зареєстрованою 16.08.2006 року Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 023754.

Згідно статуту, затвердженого протоколом зборів учасників ТОВ "Альянс Ойл Україна" № 7 від 04.12.2007 р., підприємство здійснює господарську діяльність.

Основним видом діяльності підприємства, відповідно до довідки Головного управління регіонально статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 642497, є оптова торгівля паливам, роздрібна торгівля паливом, посередництво в торгівлі паливом, рудами та хімічними речовинами, а також забір, очищення, та постачання води.

Судом встановлено, що 31.12.2012 року між ТОВ «Кримнафтозбут» та ТОВ "Альянс Ойл Україна" укладений договір оренди № 17/12, згідно якого позивач прийняв у строкове платне володіння та користування Сімферопольську нафтобазу, що розташована за адресою м. Сімферополь, Московське шосе,12.

Пунктом 1.6 договору визначено, що орендар має право безперешкодно користуватися земельною ділянкою в межах діючого законодавства, на якій розташоване майно, а також інженерними комунікаціями, що забезпечують роботу майна.

Крім того, 01.10.2010 року між ЗАТ «Кримнафтозбут» та ТОВ "Альянс Ойл Україна" укладений договір оренди № 01/10, згідно якого позивач прийняв у строкове платне володіння та користування майно Краснофлотської, Сімферопольської, Урожайної нафтобаз.

Суд зазначає, що орендодавець ЗАТ «Кримнафтозбут» користується земельною ділянкою площею 12,8341 га для розміщення нафтобази та АЗС № 7, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 003551 від 17.04.2000 року.

Судом встановлено, що на території, яка передана позивачу в оренду за адресою м. Сімферополь, Московське шосе,12, знаходяться дві артезіанських свердловини № 5749, 5748.

Судом встановлено, що артезіанська свердловина № 5748 знаходиться в законсервованому стані та не експлуатується, що підтверджується актом державного інспектора Центрально-Кримської держекоінспекції від 23.07.2006 року.

Вказана свердловина перебуває на балансі ТОВ «Кримнафтозбут» та позивачу в оренду не передавалася.

У той же час артезіанська свердловина № 5749, яка перебуває у робочому стані, передана була позивачу разом з іншим майном на підставі укладених договорів оренди.

Так, згідно акту приймання-передачі майна за договором № 17/12 від 31.12.2012 року ТОВ "Альянс Ойл Україна" прийняв в оренду артезіанську свердловину № 5749.

Згідно акту приймання-передачі майна за договором № 01/10 від 01.10.2010 року ТОВ "Альянс Ойл Україна" прийняв в оренду надбудову над артезіанською свердловиною № 5749.

Судом встановлено, що 10.09.2010 року ТОВ "Альянс Ойл Україна" отримало від Республіканського комітету з екології та природних ресурсів дозвіл на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ № 151, строком дії до 01.09.2013 року.

Згідно дозволу ТОВ "Альянс Ойл Україна" отримало право на використання двох артезіанських свердловин № 5749, 5748, з яких свердловина № 5748 перебуває в законсервованому стані. Характеристика водопостачання в дозволі зазначена - на виробничі та господарсько-побутові потреби, ліміт використання - 8,099 тис м3/рік, ліміт використання на власні потреби - 3,106 тис м3/рік.

В дозволі також зазначено про необхідність отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Судом також встановлено, що ТОВ «Альянс Ойл Україна» 01.11.2012 року отримало від Ради міністрів АРК ліцензію на централізоване водопостачання, строком дії до 01.11.2017 року.

Крім того, на підставі договору № 6160 від 01.03.2012 року, укладеному між позивачем та КРП «ППВКГ м. Сімферополя», позивач отримує питну холодну воду і здійснює централізоване водопостачання населенню.

Таким чином, суд зазначає, що позивач на підставі договору № 17/12 від 31.12.2012 року прийняв в оренду артезіанську свердловину № 5749, яку використовує для видобування води для власних потреб та для централізованого водопостачання на підставі дозволу на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ № 151 та ліцензії від 01.11.2012 року.

Відповідно до листа Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим № 76/36/6446-1 від 01.07.2013, наказу Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим від № 617 29.07.2013 та згодою Державної екологічної інспекції України № 2/2-2214 ЗГ від 18.07.2013 міжвідомчою комісією з 30 по 31 липня 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України в частині охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів ТОВ "Альянс Ойл Україна", з результатом якої складено відповідний акт (а.с. 9-16).

Перевіркою встановлено порушення вимог законодавства:

1. Проектну документацію санітарно-захисних смуг свердловини № 5748 та № 5749 не надано. Зони санітарної охорони підземних вод не утримуються в належному стані. Прохід до свердловини вільний. Зона санітарної охорони свердловини № 5748 відсутня, що є порушенням п.6 ч.1 ст.44, ст.93 Водного кодексу України.

2. Відсутній дозвіл на спеціальне користування ділянкою надр, що є умовою дозволу на спеціальне водокористування на артсвердловини № 5749, що є порушенням ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст.44, 49 Водного кодексу України.

3. Артсвердловину № 5748 законсервовано 04.12.2001. Свердловина знаходиться у занедбаному стані. Не здійснено ліквідаційний тампонаж. Заходи щодо попередження забруднення підземних вод на артсвердловині № 5748 не здійснюються, що є порушенням ст.105 Водного кодексу України.

4. Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами і обладнаннями (ф. N ПОД-11) заповнюється з порушенням Інструкції. Відсутній журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнанням за ф. ПОД-11 що передається іншим водокористувачам, та за ф. ПОД-13, що є порушенням п.7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, наказ Держкомстату від 27.07.1998 №264.

5. На момент перевірки не надано акт повірки та паспорт вимірювальної апаратури, що здійснює облік водовідведення (лічильник води КВБ d40), що є порушенням п.7 ч.1 ст.44 пп.1,6 ч.1 ст.98 Водного кодексу України, п.2 ч.1 ст.28 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність".

6. Встановити законність здійснення забору води вторинними водокористувачами не виявилось можливим у зв'язку з ненаданням на момент перевірки договорів на постачання води. Відсутня ліцензія з провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, що є порушенням ст.42 Водного кодексу України, ст.18 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст.8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

7. Відсутні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, на якій розташовано свердловини № 5748 та № 5749, що є порушенням ст.125, ч.1-3, 5 ст.126 ЗКУ, ч.4-5 ст.48, ч.5 прикінцевих положень ЛКУ.

Відповідно до ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Положення про Державну екологічну інспекцію України в АР Крим затвердженого наказом від 12.12.2011 № 136, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Головними спеціалістами відділу екологічного контролю атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища АР Крим Пак-Аджиєвою Е.В., Тарановою К.В. винесено припис від 06.08.2013 р., відповідно до якого начальнику н/бази ТОВ "Альянс Ойл Україна" Тітову В.Б. приписано:

1. Надати проектну документацію санітарно-захисних смуг свердловин № 5748 та № 5749 в термін до 02.09.2013 року, на підставі ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

2. Утримувати зони санітарної охорони підземних вод належному стані. Встановити зону санітарної охорони свердловини № 5748 в термін до 07.10.2013 року, на підставі п.6 ч.1 ст.44, ст.93 Водного кодексу України.

3. Отримати дозвіл на спеціальне користування ділянкою надр, що є умовою дозволу на спеціальне водокористування на ардсвердловину № 5749 в термін до 07.11.2013 року, на підставі ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст.ст.44, 49 Водного кодексу України.

4. Здійснити ліквідаційний тампонаж свердловини № 5748. Здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод на артсвердловині № 5748 в термін до 07.11.2013 року, на підставі ст.105 Водного кодексу України.

5. Вести журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями (ф. N ПОД-11) відповідно до Інструкції. Розпочати ведення та вести відповідно до Інструкції журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнанням за ф. ПОД-11 що передається іншим водокористувачам та за ф. ПОД-13 в термін до 02.09.2013 року, на підставі п.7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, Наказу Держкомстату від 27.07.1998 №264.

6. Надати акт повірки та паспорт вимірювальної апаратури, що здійснює облік водовідведення (лічильник води КВБ d40) в термін до 02.09.2013 року на підставі п.7 ч.1ст.44, пп.1,6 ч.1 ст.98 Водного кодексу України, п.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

7. Надати документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, на якій розташовано свердловини № 5748 та № 5749 в термін до 02.09.2013 року, на підставі ст.125, ч.1-3, 5 ст.126 Земельного кодексу України.

Не погодившись з пунктами 1,2,3,4,7 вищевказаного припису позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закон №1264-ХІІ завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до ст.2 Закон №1264-ХІІ відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до п.а ч.1 ст.20-2 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про поводження з відходами; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 затверджено положення про територіальні органи Держекоінспекції України, в тому числі Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення).

На підставі пункту 4.2 Положення відповідач здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, зокрема, вимог законодавства про використання та охорону земель, про законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, законодавства про поводження з відходами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " (надалі - Закон №877) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до п.4.7. Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, яким затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок) Державні інспектори під час здійснення перевірок мають право давати обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Відповідно до п.4.22. Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Відповідно до п.4.25. Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

В судовому засіданні перевірені порядок, підстави та повноваження відповідача в частині проведення перевірки та будь-яких порушень не встановлено.

Отже, суд перевіряє лише обґрунтованість припису Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим від 06.08.2013 року в частині, яка оскаржується позивачем.

Перевіряючи правомірність пункту 1 припису від 06.08.2013 року слід зазначити наступне.

Згідно вказаного пункту відповідач вимагав від позивача надати проектну документацію санітарно-захисних смуг свердловин № 5748 та № 5749 в термін до 02.09.2013 року, посилаючись на порушення позивачем ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Суд зазначає, що статтею 20-2 "Про охорону навколишнього природного середовища" визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У той же час розроблення проектної документації санітарно-захисних смуг визначена ст.. 93 Водного кодексу України та 3 Постановою КМУ від 18.12.1998 р. №2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів".

Згідно ст.93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, 3 Постанови КМУ від 18.12.1998 р. №2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

ЗСО водних об'єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів.

Межі ЗСО водних об'єктів визначаються проектом землеустрою.

Межі ЗСО водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що діючим законодавством безпосередньо визначено, що проектна документація санітарно-захисних смуг водних об'єктів, у тому числі і артезіанських свердловин розробляються місцевими радами на їх території. Жодним нормативним актом такий обов'язок не покладений ні на землекористувача, ні на користувача водного об'єкту.

Оскільки позивач не має жодного відношення до артсвердловини № 5748, оскільки вона не передавалася йому в користування, вказана свердловини законсервована та не експлуатується, вимоги відповідача стосовно надання проектної документації санітарно-захисних смуг свердловин № 5748 є необґрунтованими.

Стосовно надання проектної документації а артсвердловину № 5749, яка передана позивачу в оренду, суд вважає, що проектна документація санітарно-захисних смуг має бути розроблена місцевою радою, як це визначено ст.. 93 ВК України.

Оскільки позивач не має жодного відношення до розроблення або зберігання такої проектної документації, то і вимоги відповідача стосовно її надання, викладені в п. 1 припису, є необґрунтованими.

Отже, суд вважає, що п. 1 припису від 06.08.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно скасування пункту 2 припису від 06.08.2013 року слід зазначити наступне.

Згідно вказаного пункту відповідач вимагав від позивача утримувати зони санітарної охорони підземних вод в належному стані, встановити зону санітарної охорони свердловини № 5748 в термін до 07.10.2013 року, посилаючись на порушення позивачем п.6 ч.1 ст.44, ст.93 Водного кодексу України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 44 ВК України водокористувачі зобов'язані: утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.

Згідно ст.93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Стосовно свердловини № 5749, суд зазначає, що ТОВ "Альянс Ойл Україна" для використання у власних потребах та централізованого водопостачання здійснює забір підземних вод за допомогою артезіанської свердловини № 5749, глибиною 90 м, яка знаходиться на балансі орендодавців - двох співвласників ТОВ "Кримнафтозбуд" та ВАТ "Кримнафтопродукт", але передана позивачеві в оренду.

Оскільки позивач стосовно цієї свердловини є водокористувачем, то на нього поширюється обоязок утримвати в належному стані зону санітарної охорони свердловини.

Судом досліджений паспорт свердловини № 5749, в якому зазначено, що навколо свердловини встановлена зона суворого режиму, яка становить 30 метрів, та огороджена дротяною сіткою.

В судовому засіданні були навіть досліджені фотознімки зони санітарної охорони свердловини № 5749, згідно яких підтверджено наявність металевої огорожи, відсутність на територію вільного доступу та утримання території в належному стані.

В акті перевірки відповідача не зазначено будь-яких фактів, що свердловини № 5749 знаходиться в неналежному стані, з порушенням режиму охоронної зони, тому суд вважає, що в цій частині позивачем дотримані вимоги діючого законодавства та висновки відповідача є необґрунтованими.

Стосовно свердловини № 5748, суд вже встановив, що вона не належить та не передавалася позивачу, ні у власність, ні у користування. Свердловина є законсервованою, що підтверджується Актом консервації артсвердловини № 48/5748 від 23.07.2001 р., та не використовується для центрального водопостачання населенню.

Тому вимоги відповідача про зобов'язання позивача встановити зону санітарної охорони свердловини № 5748 в термін до 07.10.2013 року, є протиправними.

Більш того, як раніше зазначалося судом, такі зони встановлюються місцевими органами влади, а не користувачами.

У той же час суд перевірив факт утримання території свердловини № 5748 позивачем в належному стані, оскільки свердловини перебуває для земельній ділянці, яка використовується позивачем у господарській діяльності.

Згідно паспорту на законсервовану свердловину розмір зони суворого режиму становить 30 метрів, а тип огорожі - дротяна сітка. Однак свердловина № 5748 має огорожу по периметру з каменю черепашнику і залізобетонного паркану.

Таким чином, санітарна зона законсервованої свердловини встановлена, огороджена та міститься в належному стані, що підтверджується фотографіями об'єкта.

Враховуючи вищевикладене суд вважає пункт 2 припису від 06.08.2013 р. що до утримування зони санітарної охорони підземних вод в належному стані та встановлення зони санітарної охорони свердловини № 5748 необґрунтованою, та такою що підлягає скасуванню.

Стосовно скасування пункту 4 припису від 06.08.2013 року суд зазначає наступне.

В пункті 4 припису відповідач зобов'язав позивача здійснити ліквідаційний тампонаж свердловини № 5748, а також здійснити заходи щодо попередження забруднення підземних вод на артсвердловині № 5748 в термін до 07.11.2013 року, на підставі ст.105 Водного кодексу України.

Відповідно до ст.105 Водного кодексу України всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані.

Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться.

Згідно з Положенням про охорону підземних вод, затвердженим Міністерством геології РСРС 15.08.1984, з метою запобігання забруднення підземних вод свердловин на воду, непридатних до експлуатації, свердловини мають бути затампоновані з відновленням ізоляції водоносних горизонтів.

Суд зазначає, що цей пункт припису також є протиправним з наступних підстав:

1.Обов'язки стосовно ліквідації покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок покладені на організації, на балансі яких вони знаходяться.

Як було встановлено судом, артсвердловина № 5748 перебуває на балансі власників ТОВ "Кримнафтозбуд" та ВАТ "Кримнафтопродукт" та позивач взагалі ре передавалася, а тому ТОВ "Альянс Ойл Україна" не являється особою, яка має право та зобов'язана здійснити ліквідацію свердловини.

2. Ліквідації підлягають лише ті свердловини на воду, які не придатні для експлуатації.

Судом встановлено, що свердловина № 5748 є законсервованою, що підтверджується Актом консервації артсвердловини № 48/5748 від 23.07.2001 р., але вона не визнана такою, що не придатна до експлуатації.

Більш того, такі факти не встановлені і актом перевірки, не наведено доводів з цього приводу відповідачем в судовому засіданні, тому позиція відповідача стосовно ліквідації свердловини є незрозумілими.

3. Судом встановлено, що свердловини законсервована належним чином, що підтверджується не лише актом, але й фотознімками.

Факт відсутності забруднення підземних вод на артсвердловині № 5748 підтверджений протоколами дослідження питної води № 78 від 25.07.2012 року, № 193 від 22.07.2013 року, які складені Сімферопольським міським відділом Державної СЕС України, тому порушення в цій частині з боку позивача відсутні.

Таким чином, п. 4 припису від 06.08.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно скасування пункту 7 припису від 06.08.2013 року судом встановлено наступне.

В пункті 7 припису відповідач зобов'язав позивача надати документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, на якій розташовано свердловини № 5748 та № 5749 в термін до 02.09.2013 року, на підставі ст.125, ч.1-3, 5 ст.126 Земельного кодексу України.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Альянс Ойл Україна" користується земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нафтобази на підставі договору оренди №17/12 від 31.12.2013 р., договору оренди від 01.10.2010 року № 01/10, акту прийому-передачі майна, що розташовано за адресою: м. Сімферополь, 12-й км Московського шосе до договору оренди №17/12 від 31.12.2013 р., акту прийому-передачі майна до договору оренди № 01/10 від 01.10.2010 року.

Власниками та балансоутримувача майна, переданого позивачу в оренду є ТОВ "Кримнафтозбуд" та ВАТ "Кримнафтопродукт".

Відповідно до п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції від 25.01.2001 р.) Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Суд зазначає, що орендодавець ЗАТ «Кримнафтозбут» користується земельною ділянкою площею 12,8341 га для розміщення нафтобази та АЗС № 7, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 003551 від 17.04.2000 року.

Таким чином, суд зазначає, що земельна ділянка Сімферопольської нафтобази, на якій розташовані артезіанські свердловини, оформлена в установленому законом порядку на власника мана - ЗАТ «Кримнафтозбут», який виступає орендодавцем у відносинах з позивачем.

Стосовно необхідності переоформлення земельної ділянки з власника на орендатора - ТОВ "Альянс Ойл Україна" суд зазначає, що відповідно до статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Отже, судом встановлено, що на орендаря законодавством не покладений обов'язок переоформлення на себе земельної ділянки у зв'язку з укладанням договору оренди майна.

Під час проведення перевірки та в судовому засіданні позивач надав відповідачу державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 003551 від 17.04.2000 року ЗАТ «Кримнафтозбут».

Але відповідач згідно п. 7 припису вимагав від позивача надати документи, що посвідчують право власності ТОВ "Альянс Ойл Україна" на земельну ділянку, на якій розташовано свердловини № 5748 та № 5749.

Такі вимоги відповідача є протиправними, а тому п. 7 припису є необгрнутованим та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування пункту 3 припису від 06.08.2013 року слід зазначити наступне.

Відповідно до вказаного пункту відповідач зобов'язав позивача отримати дозвіл на спеціальне користування ділянкою надр, що є умовою дозволу на спеціальне водокористування на ардсвердловину № 5749 в термін до 07.11.2013 року, на підставі ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст.ст.44, 49 Водного кодексу України.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" 25.06.1991 р. № 1264-XII використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

В силу ст.39 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827, підземна вода є корисною копалиною загальнодержавного призначення.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно до ч.1 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до абз.1 ч.2 ст.49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення видається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Отже, з урахуванням вищезазначених норм законодавства позивач має право спеціального водокористування лише за умови отримання на це спеціального дозволу.

Судом встановлено, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування від 10.09.2010 року серії УКР-КРИ № 151, який виданий Республіканським комітетом з екології та природних ресурсів, строком дії до 01.09.2013 року.

Згідно дозволу ТОВ "Альянс Ойл Україна" отримало право на використання двох артезіанських свердловин № 5749, 5748, з яких свердловина № 5748 перебуває в законсервованому стані. Характеристика водопостачання в дозволі зазначена - на виробничі та господарсько-побутові потреби, ліміт використання - 8,099 тис м3/рік, ліміт використання на власні потреби - 3,106 тис м3/рік.

Суд зазначає, що при видобуванні прісних підземних вод підприємствам, установам, організаціям і громадянам надра надаються у користування лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, що встановлено ст. 19 Кодексу України "Про надра".

Відповідно до ст. 21 Кодексу України "Про надра" надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Виключення з вищевказаного правила встановлено ст. 23 Кодексу України "Про надра" для землевласників і землекористувачів, які в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб:

1) корисні копалини місцевого значення,

2) торф загальною глибиною розробки до двох метрів,

3) підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу

Тобто правило, яке встановлено ст.23 Кодексу України "Про надра", стосується тільки землевласників і землекористувачів.

Згідно з паспортом свердловин № 5748,5749, плану землекористування, вказані свердловині знаходяться на земельної ділянці, яка належить ЗАТ «Кримнафтозбут» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 003551 від 17.04.2000 року.

Як вже зазначалося судом ТОВ "Альянс Ойл Україна" користується земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нафтобази на підставі договору оренди №17/12 від 31.12.2013 р., договору оренди від 01.10.2010 року № 01/10, акту прийому-передачі майна, що розташовано за адресою: м. Сімферополь, 12-й км Московського шосе до договору оренди №17/12 від 31.12.2013 р., акту прийому-передачі майна до договору оренди № 01/10 від 01.10.2010 року.

Судом також встановлено, що в такому випадку відповідно до статті 796 ЦКУ ТОВ "Альянс Ойл Україна" є належним землекористувачем земельної ділянки, як орендар майна, та окремо оформлення право землекористування для позивача не потрібно.

Таким чином, позивач є землекористувачем, стосовно якого діють виключення, встановлені ст.23 Кодексу України "Про надра".

Підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання, віднесені ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення. Підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання, віднесені ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів місцевого значення.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, що встановлено ст. 6 Кодексу України "Про надра".

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, який затверджено Постановою КМ України № 827 від 12.12.1994р., до переліку корисних копалин загальнодержавного значення включені наступні види підземних вод: мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові); питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання); технічні; промислові; теплоенергетичні.

При цьому вимога диспозиції ст. 23 Кодексу України "Про надра" щодо місцевого значення корисних копалин не стосується підземних вод. Так, законодавець в ст. 23 Кодексу України "Про надра" виділяє три різноманітних вида корисних копалин:

- корисні копалини місцевого значення,

- торф загальною глибиною розробки до двох метрів (який відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, який затверджено Постановою КМ України № 827 від 12.12.1994р., включений до переліку корисних копалин загальнодержавного значення),

- підземні води.

Тобто, для визначення наявності у землекористувача права без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати та використовувати підземні води критерій віднесення підземних вод до корисних копалин місцевого значення або загальнодержавного значення не має.

Таким чином, вказана норма права підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Для виникнення у землекористувача права без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати та використовувати підземні води ст. 23 Кодексу України "Про надра" встановлено вимогу, відповідно до якої вказані корисні копалини особа має видобувати та використовувати для власних потреб, а також для централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач використовує воду для власних потреб, а також для централізованого водопостачання, тобто в межах, визначених ст.. 23 Кодексу.

Обов'язковими умовами виникнення у землекористувача права без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати та використовувати підземні води ст.23 Кодексу України "Про надра" визначено вид водокористування та обсяг фактичного видобування підземних вод:

землевласники і землекористувачі мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води для:

- власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання,

- за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що позивач здійснює використання води не лише для власних господарсько-побутових потреб, та централізованого водопостачання, але й також для власних виробних потреб.

При цьому відповідач посилається на звіти про використання води, які позивач в 2012 році самостійно надавав до Кримського басейного управління, в яких в графі «виробничі потреби» зазначив про використання 2,6 тис м3.

У той же час в 2013 році всі звіти були заповнені позивачем без зазначення факту використання води на виробничі потреби.

В судовому засіданні позивач зазначив, що вода використовувалася ним виключно для власних господарсько-побутових потреб та централізованого водопостачання, а в звітах 2012 року працівники позивача помилково зазначили обсяги води, які були використані для господарсько-побутових потреб в графі «виробничі потреби».

Більш того, ця помилка була усунена позивачем, та 18.11.2013 року до Кримського басейного управління водних ресурсів були надані уточнені звіти за 1,2,3, 4 квартали 2012 року, в яких зазначено про використання води для господарсько-побутових потреб в кількості 3,1 тис м3, та централізованого водопостачання в кількості 4,5 тис м3.

Вказані звіти були прийняті Кримським басейним управлінням водних ресурсів без зауважень.

Перевіряючи правомірність висновків відповідача в тій частині, що позивач використовував води для виробних потреб, суд зазначає наступне.

Виробничі відносини становлять сферу господарських відносин відповідно до ч. 4 ст.3 Господарського кодексу України. При безпосередньому здійсненні господарської діяльності виникають між суб'єктами господарювання господарсько-виробничі відносини, що встановлено ч. 5 ст. 3 Господарського кодексу України.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності відповідно до ч. 5 ст. 3 Господарського кодексу України.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі згідно з ч. 1 ст. 5 розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом та іншими законами відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України. Тобто задоволення потреб підприємства здійснюється шляхом здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Більш того, згідно ст. 152 Господарського кодексу України, якою встановлені права суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, має право використовувати для господарських потреб в установленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значення, водні об'єкти, лісові ресурси, що знаходяться на наданій йому земельній ділянці.

Тобто вказана норма містить поняття "господарські потреби", аналогічне поняттю, яке містить ст. 23 Кодексу України "Про надра", та пов'язує господарські потреби зі здійсненням господарської діяльності суб'єктом господарювання, під якою згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва.

Таким чином, господарські потреби мають бути пов'язаними зі здійсненням господарської діяльності, господарсько-виробничими відносинами.

Основним видом діяльності ТОВ "Альянс Ойл Україна", відповідно до довідки Головного управління регіональної статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 642497, є оптова торгівля паливам, роздрібна торгівля паливом, посередництво в торгівлі паливом, рудами та хімічними речовинами.

Виробничий процес здійснюється наступним чином. На залізничні шляхи Сімферопольської нафтобази на підставі договору з Сімферопольською дистанцією путі від 30.04.2010 року № ПР/ДН-4/10__НЮдч/ДНМ-83 надходять залізничні автоцистерни з нафтопродуктами - бензинами та дизельним паливом. Нафтопродукти з вагоно-цистерн через зливну естакаду надходять в резервуари, а з резервуарів - безпосередньо в цистерни бензовозів, які розвозять нафтопродукти споживачам.

При цьому будь-які дії с нафтопродуктами, у тому числі їх розбавлення водою, долив тощо, позивач не здійснює.

Таким чином, в технологічному процесі позивач воду не використовує.

Більш того, перевезення наливних вантажів а залізниці регулюється Правилами перевезення наливних вантажів, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 року № 299.

Згідно п. 1.5.6 Правил підготовку цистерн парку залізниць під налив нафтопродуктів провадить залізниця або відправник за рахунок залізниці за договором з дотриманням вимог, передбачених Технологічним процесом роботи залізничних станцій з наливу та зливання нафтовантажів і промивально-пропарювальних станцій з очищення та підготовки цистерн для перевезення вантажів і правилами охорони праці при промиванні гарячою водою і парою.

Пунктом 1.5.12 Правил передбачено, що у пунктах масового наливу нафтопродуктів цистерни, бункерні напіввагони і контейнери-цистерни, які пред'являються під налив, оглядають приймальники відправника одночасно з працівниками залізниці на коліях станції або промивально-пропарювальних підприємств до подачі на наливні колії.

Отже, судом встановлено, що позивач, являючись вантажоотримувачем, не здійснює промивку, пропарювання вагоно-цистерн та не очищує їх поверхню. Ці обов'язки покладені на вантажовідправника та здійснюються спеціальним підприємством.

Таким чином, ТОВ "Альянс Ойл Україна" не використовує воду для помивки цистерн.

Стосовно підтримання позивачем в належному стані парку бензовозів, судом встановлено, що ТОВ "Альянс Ойл Україна" укладені договори з ТОВ «ДЕС-Транс» від 05.01.2011 року, 06.01.2012 року, 06.01.2013 року, згідно яких СТО виконує обслуговування, ремонт та мийку дорожніх транспортних засобів позивача.

Судом встановлено, що визначення господарсько-побутових потреб встановлено міждержавним стандартом "ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженим постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 року № 1452, відповідно до якого до господарсько - побутових потреб належать: господарське -питне водопостачання територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціювання повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

Судом встановлено, що фактично вода використовувалася для господарсько-побутових потреб працівників ІТР та робітників позивача, у тому числі на душ операторів, для поповнення пожежних резервуарів, проведення навчань з пожежогасіння, для побутових потреб газонавнювальної станції.

Всі ці відомості відображені в розрахунку ліміту використання води та водовідведення на 2013 рік, який погоджений в Кримському басейному управлінні водних ресурсів, та в якому чітко відображені всі обсяги води на перелічені вище власні господарські потреби та централізоване водопостачання.

Аналогічний розрахунок на 2012 рік також позивач надав суду, для підтвердження факту використання води на власні господарсько-побутові потреби і в цьому періоді.

Таким чином всі докази, досліджені в судовому засіданні, підтвердили позицію позивача, що ним вода не використовується для виробничих потреб, а застосовується виключно для господарсько-побутових потреб та централізованого водопостачання.

Стосовно дотримання позивачем обсягів видобування води, які встановлені ст.. 23 Кодексу України "Про надра", суд зазначає наступне.

Згідно журналів за формою ПОД-ІІ обліку споживання водомірними пристроями, в якому з періодичністю в 3-5 днів відображається обсяг добутої води, за період ведення журналу з 01.09.2011 року та до цього часу, обсяг добутої води не перевищував 27,5 м3 за 3-5 днів. Що менш проектної можливості добування води зі свердловини в 240м3 та менш граничного обсягу добування води в 300 м3, що встановлений ст.. 23 Кодексу.

Більш того, матеріалами перевірки відповідача не встановлено порушення обсягів видобування підземних вод за перевіряємий період.

Отже, обсяг фактичного видобування підземних вод позивачем зі свердловини № 5749 за перевіряємий період не перевищував 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, посилання відповідача в приписі від 6.08.2013 року на необхідність позивачеві отримати спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування ділянкою надр при заборі підземних вод, є безпідставним.

Більш того, ні в акті перевірки, ні в приписі, ні в судовому засіданні відповідач не надав суду жодного доказу, що позивач використовує воду для виробничих потреб.

Позиція відповідача, що цей факт підтверджується дозволом на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ № 151 від 10.09.2010 року, оскільки в ньому зазначено, що ТОВ "Альянс Ойл Україна" отримало право на використання води на виробничі та господарсько-побутові потреби, є необгрунтованим.

Суд зазначає, що дозвіл передбачає право позивача використовувати воду на ці цілі, але ні в якій мірі не підтверджує фактичне використання позивачем води на виробничі потреби.

Більш того, суд зазначає, що на момент проведення перевірки в серпні 2013 року у відповідача не було жодного доказу, що позивач в 2013 році використовує води для цілей виробництва, оскільки в звітах за 2013 (вже без помилок), чітко було зазначено, що вода використовується виключно для господарсько-побутових потреб та централізованого водопостачання.

Таким чином, в 2013 році позивач здійснював видобування води в повній відповідності зі ст.. 23 Кодексу України "Про надра", оскільки він в межах наданої земельної ділянки добував воду для власних господарсько-побутових потреб та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, позивач протягом 2013 року беззаперечно мав право за таких умов здійснювати видобування води без спеціальних дозволів та гірничого відводу.

Таким чином, вимоги, викладені відповідачем в п. 3 припису про зобов'язання позивача отримати дозвіл на спеціальне користування ділянкою надр в 2013 році є протиправними.

З таких обставин, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими..

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності пунктів 1,2,3,4,7 припису від 06.08.2013.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку зі складністю справи судом 20.11.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, 25.11.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункти 1,2,3,4,7 припису Державної екологічної інспекції в АР Крим від 06.08.2013 року, складеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" (ЄДРПОУ 34531124) судовий збір в розмірі 34,41 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.