Ухвала суду № 35602641, 25.11.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:0101/5587/2012 Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В. № провадження:22-ц/190/5836/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Підлісна І. А. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Підлісної І.А., суддів:Болотова Є.В. Пономаренко А.В. при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, зобов'язання виплатити матеріальну компенсацію за частку у житловому будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 06 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Алуштинського міського суду АР Крим від 10 жовтня 2013 року роз'єднані позовні вимоги та виділено із цивільної справи за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про припинення права власності на частку будинку та визнання права власності на будинок в цілому, при визначення порядку користування будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права спільної часткової власності, виплату грошової компенсації за частку у будинку та земельній ділянці, у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права спільної часткової власності, виплату матеріальної компенсації за частину домоволодіння та частину земельної ділянки (а.с.1).

В 2011 році ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до ОСОБА_8, ОСОБА_9 з позовом про виділ належної їм 1/6 частки у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с.4).

В вересні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 пред'явили уточнений позов до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права спільної часткової власності на будинок та стягнення з відповідачки на їх користь грошової компенсації належної їм 1/6 частки у праві власності (а.с.70).

В травні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали уточнену позовну заяву до ОСОБА_8, ОСОБА_9, про припинення права спільної часткової власності на будинок та земельну ділянку з підстав ст. ст. 358, 364 ЦК України, ст. 88 ЗК України, та стягнення з одного відповідача - ОСОБА_8 грошової компенсації у розмірі вартості 1\6 частки будинку - 199 231 грн, тобто на користь кожного з позивачів по 99 615,50 грн. При цьому, право спільної часткової власності буде припинено відносно двох співвласників - відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.142-144; а.с. 120- 129).

Ухвалою Алуштинського міського суду АР Крим від 6 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, зобов'язання виплатити матеріальну компенсацію за частину земельної ділянки, залишено без розгляду (а.с.183, 49, 71-73).

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права спільної часткової власності на домоволодіння, зобов'язання виплатити матеріальну компенсацію за частину домоволодіння, стягнення судових витрат відмовлено (а.с.186-191).

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_6 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначають, що рішення суду ухвалене без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи та належної оцінки доказів, а тому є необґрунтованим та незаконним.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, що з'явились до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених вимог. З технічної точки зору є можливим визначення між сторонами порядку користування житловим будинком, що свідчить про наявність інших способів захисту прав позивачів, ніж стягнення грошової компенсації з відповідачів, які заперечують спроможність її виплати. Окрім цього, вимоги позивачів про стягнення компенсації заявлені тільки до одного із співвласників будинку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_6 є власниками, кожний, по 1/12 часток, у житловому будинку по АДРЕСА_1 (а.с.6, 9).

ОСОБА_8 є власником 4/6 часток будинку (а.с.169-171,172).

ОСОБА_9 володіє 1/6 часткою житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.173, 174).

Ухвалою Алуштинського міського суду АР Крим від 10 жовтня 2012 року, постановленою у іншій цивільній справі, визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, за якою ОСОБА_9 виділяється в користування в будинку по АДРЕСА_1 певні приміщення в мансардному поверху Провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення порядку користування будинком закрито (а.с.176, 177).

Отже, право спільної часткової власності ОСОБА_9 на спірний будинок не припинено.

В дослідницькій частині висновку судової будівельно - технічної експертизи №686 від 22.03.2012 року зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з основної будови «А», мансарди, балкону, сходин. Функціональна модель об'єкту- одноповерховий житловий будинок з мансардою. В мансарді не виконані роботи, перелік яких наведений в дослідницької частини висновку (а.с. 32, 33).

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Позивачі надали письмові докази неможливості реального поділу будинку - висновок будівельно - технічної експертизи №2274 від 2.02.2006 року, що проводилася у іншій цивільній справі, згідно з яким поділ житлового будинку АДРЕСА_1 є неможливим (а.с. 50-63). Також наданий висновок судової будівельно-технічної експертизи № 686 від 22 березня 2012 року, відповідно до якого, виділити з технічної точки зору в натурі 1/6 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не представляється можливим. Виділити з технічної точки зору в натурі 1/6 частку домоволодіння, що належить ОСОБА_9 також не представляється можливим. Для того, щоб розділити досліджуване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, необхідно закінчити незавершені роботи на мансардному поверсі. Для того, щоб визначити можливий вихід з кімнат кожного із співвласників домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, необхідно завершити будівництво мансарди (а.с.30-40).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачами доведена технічна неможливість виділа в натурі належної їм 1/6 частки будинку.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2535 від 25 березня 2013 року ринкова вартість домоволодіння з надвірними будовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складає 1 195 387 грн. Ринкова вартість 1/6 частки домоволодіння з надвірними будовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 199 231грн.(а.с.100,120-129).

За змістом ст. 364 ЦК України, право власності позивачів на їх частки в спірному майні може бути припинено за умови виплати іншими співвласниками вартості цієї частки.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 в вересні 2012 року сама зверталась до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_7, ОСОБА_6 на їх частку в будинку та вносила на депозит суду грошову суму у розмірі 133 867грн, колегія суддів вважає, що за рахунок виплати грошової компенсації цим відповідачем може бути забезпечено право позивачів, які фактично не користуються будинком, на припинення їх права власності (а.с. 161, 175).

Але, окрім ОСОБА_8, одним із співвласників, на якого відповідно до положень ст. 364 ЦК України, також покладається обов'язок виплатити грошову компенсацію у разі припинення права власності позивачів, є ОСОБА_9

Однак, позовні вимоги про стягнення з неї грошової компенсації не заявлено. Позивачі просять стягнути повну вартість належної ним 1\6 частки (1\12 +1\12) тільки з ОСОБА_8. В позовній заяві ОСОБА_9 зазначена відповідачем тільки стосовно вимог про припинення права спільної часткової власності.

З пояснень сторін вбачається, що в користування ОСОБА_9 виділена частина мансардного поверху, в якому будівельні роботи не завершені. ОСОБА_9 в будинку фактично не проживає.

Позивачами не зазначено, чи має вказаний співвласник можливість сплатити грошову компенсації у розмірі 99 515,50 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 364 ЦК України грошова компенсація стягується одноразовим платежем, у виконавчому провадженні як завершальної стадії судового провадження Законом України «Про виконавче провадження» передбачені строки виконання рішення суду та дії по зверненню стягнення на майно боржника в процедурі примусового виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що встановлення факту спроможності відповідача сплатити значну за розміром грошову компенсацію є необхідним для забезпечення балансу інтересів, як позивачів, які мають право на такий порядок припинення свого права власності, так і відповідачів, які не повинні забезпечувати реалізацію прав інших співвласників на шкоду власним інтересам.

В ухвалі ВССУ від 10 липня 2013 року у цивільній справі № 6-13109 св 13 (опублікована «Цивільне судочинство», №3/2013 рік) викладена правова позиція, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх осіб і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

В ході розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному суді ОСОБА_8 заперечувала проти стягнення грошової компенсації тільки з неї, посилаючись на свій майновий стан, а також на положення ст. 364 ЦК України, які не передбачають право співвласника, який бажає виділу, на свій розсуд обирати з кого із кількох співвласників він одержить грошову компенсацію вартості його частки.

Стягнення грошової компенсації у половинному співвідношенні, тобто 99 615 грн 50 коп, лише з ОСОБА_8, не приведе до припинення права власності позивачів, що не відповідає спрямованості вимог статті 364 ЦК України.

Окрім цього, в вищезазначеній ухвалі ВССУ від 10.07.2013 року, вказано про необхідність врахування при застосуванні положень ст. 364 ЦК України доводів сторін щодо можливості спільного використання спірного будинку.

ОСОБА_8 посилається на те, що позивачі мають право на визначення порядку користування житловим будинком, що є технічно можливим. При цьому, вона надала письмовий доказ - висновок будівельно-технічної експертизи у іншій цивільній справі № 2274 від 2 лютого 2006 року, яким запропоновані варіанти порядку користування жилим будинком АДРЕСА_1 у відповідності з ідеальними частками - 4/6, 1/6 та 1/6 частки ( а.с. 50-63).

Заперечуючи факт можливості спільного користування будинком через те, що після проведення експертизи в 2006 року склад приміщень будинку змінився, позивачі на підтвердження своїх доводів ніяких доказів не надали.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачам у сплаті грошової компенсації вартості їх часток у праві власності.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив законне та обґрунтоване по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 06 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Підлісна І.А. Болотов Є.В. Пономаренко А.В.